На зміну «путінської Росії» може прийти «брежнєвська Росія» – Марк Ґалеотті

Масштабна війна Росії проти України, попри те, що вона триває дев’ятий місяць, досі викликає запитання в аналітиків: про що думав президент Росії Володимир Путін, коли її почав, на що розраховував, чому веде її так «неефективно», як планує її закінчити, і що чекає на Росію після Путіна.

Послухати відповіді Марка Ґалеотті, лондонського аналітика, який вивчав російські спецслужби та міжнародну злочинність, пов’язану з Росією, запросив цими днями свою аудиторію Інститут миру США.

Марк Ґалеотті, британський експерт з питань російських спецслужб

На зустрічі, що проходила у Вашингтоні, та транслювалася в соціальних мережах по всьому світу, головний директор «Маяк Інтелект» та старший науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб Марк Ґалеотті намагався пояснити західній аудиторії, як думає російська верхівка, на чолі з Володимиром Путіним, представникам якої «від 68 до 73 років», і яка, за словами дослідника, є «останнім поколінням homo sovieticus» при владі.

Як війна стала можливою?

Марк Ґалеотті почав з того, що Путін не є мілітаристом, в тому сенсі, що він не прагне війни, а просто живе уявленнями ХІХ століття, де війна – один з інструментів політики, не кращий, але і не гірший за інші. І в цьому господар Кремля є «цілком раціональним».

«Він є геополітком ХІХ століття, і те, що він робить, було б цілком зрозумілим для бісмарків, чи наполеонів цього світу, – каже Ґалеотті. – Це час, коли існував неявний поділ світу на «справжні» країни, що мають «справжній» суверенітет – колоніальні держави, країни Європи та Північна Америка – і решту світу, яка є «чесною здобиччю» для них, бо їхня доля бути підкореними метрополіями».

Виходячи з цього розуміння світу, Путін вірить, що у 1990-х роках західні країни «обдурили» Росію, тобто намагалися зменшити її вплив, а тепер він захищає свою країну, каже Ґалеотті. Розмови про порушення прав людини він сприймає як дискримінацію щодо Росії, бо, як він вважає, якщо Захід може вести свою війну з тероризмом, то Росія також повинна мати своє право на те, щоб вільно діяти, наприклад, в Чечні, чи в інших місцях.

Путін, за словами Ґалеотті, за понад 20 років при владі пройшов шлях від відносно відкритого лідера, готового вислуховувати іншу точку зору, до автократа, якого його підлеглі навіть не наважуються інформувати про справжній стан справ.

Дослідник, посилаючись на свої джерела в Москві, каже, що розвідувальні дані, які отримували російські спецслужби, давали об’єктивну інформацію щодо ситуації в Україні, але референтів, які готували ці дані для Путіна, інструктували так, щоб у документи, які він читатиме, не потрапляла інформація, яка йому не сподобається.

Чому війна Росії зазнає провалу?

На думку Ґалеотті, вторгнення пішло не так вже від самого початку, від невдалого наступу на Київ, бо вся система командування та постачання працювала неефективно.

«Вся система, де є єдине командування, встановлення воєнний цілей, визначення ресурсів, потрібних для її досягнення, все це в Росії було. Але її не задіяли. Замість цього війну планував Путін і найближчі до нього люди, які не мали жодної кваліфікації для цього. І вони «спалили» свої війська, втратили ініціативу тощо. Я кажу про це з певною мірою іронії, але Путін є найкращим союзником українців, бо він продовжує свій мікроменеджмент і зараз», – каже Ґалеотті.

Як закінчиться війна?

Формула, яку постійно повторюють на Заході, що «українці самі вирішать, як виглядатиме їхня перемога», на думку Ґалеотті, є лише способом уникнути серйозних дебатів на цю тему. З одного боку, це виправдано, вважає він, бо Україна зараз потребує військової підтримки, і від цього не потрібно відволікатися. А з іншого боку, така відповідь означає, що Захід не знає, що робити з Росією.

«Коли війна закінчиться, в Росії залишиться близько 140 мільйонів людей. І безпеку України буде неможливо гарантувати просто зброєю, чи членством у НАТО, і тим більше, членством у Європейському союзі. Тому майбутнє України залежить від якогось способу співжиття побіч з Росією. В ідеальному варіанті – з щасливою, заможною та демократичною Росією. Як би не неймовірно це звучало зараз, це є відповіддю з точки зору далекої перспективи», – каже Ґалеотті.

На його думку, Захід повинен уникнути повторення ситуації, в якій опинилися німці після Першої світової війни, коли після принизливої поразки німецьке суспільство прагнуло реваншу.

«Якщо ми будемо ставитися до росіян як до активних прихильників війни, вони ними стануть, бо не будуть мати іншого вибору. Ми не хочемо повторення помилки Версальського договору, в результаті якого з’явиться бідна і озлоблена Росія, яка через 1-3-5 років може зробити нестерпним життя для України, навіть не вдаючись до військових засобів», – зауважує Ґалеотті.

Що прийде після режиму Путіна?

Марк Ґалеотті вважає, що путінський режим навряд чи буде повалений зсередини, бо його найближче оточення – це люди, які є при владі і грошах через те, що він є, і його наступник їм цього не гарантуватиме.

З іншого боку, як каже дослідник, є внутрішні війська, які послали воювати в Україну, які не розуміють, для чого вони там і через це дуже розлючені на Путіна. Але до того, щоб вони, чи такі ж розсерджені військові, яких звинувачують в усіх проблемах воєнної кампанії, піднялися на повстання, ще є дуже далеко, вважає експерт з питань російських силовиків.

«Режим поки що може покладатися на внутрішню параною, бо ви ніколи не знаєте, хто кого підслуховує, і на кого доносить», – каже Ґалеотті. Він додає, що не може уявити собі, що «збираються потужні люди в уніформі і кажуть, що настав час іти з посади».

На думку Ґалеотті, більш імовірним є перехід нинішнього режиму в стадію старіючого авторитаризму версії «Брежнєв 2.0».

«Я не думаю, що там дійде до якоїсь катастрофи. Скоріше, я бачу ситуацію, як поступовий розпад, коли владна верхівка витрачає набагато більше грошей, ніж вона може собі дозволити, на військові пригоди та власну безпеку, – каже дослідник. – Населення все більше і більше зневірене, але не може організувати еліту, стає все більш цинічним і корумпованим, а через це більш вразливим для якоїсь події, якогось «чорного лебедя», як економічний колапс чи будь-що інше чи хвороба Путіна».

Він звертає увагу на те, що нинішня інституційна система є «еквівалентом Комуністичної партії».

«Якщо Путін серйозно захворіє, немає віцепрезидента, немає умов для тимчасового відходу з посади, тому я думаю, що можуть виникнути кризи в майбутньому», – наголошує дослідник.

Справжня демократія, на його думку, прийде до Росії не скоро, бо ліберали, такі як опозиційний журналіст Володимир Кара-Мурза, чи політик Олексій Навальний, за ґратами, і режим буде їх там тримати доти, доки вважатиме їх небезпечними для себе.

«Якщо вони відіграють якусь роль, то це буде симптом змін, а не їхньою причиною, – каже Ґалеотті. – Тож коли покоління клептократів народить наступне покоління, яке може стати демократами, можна очікувати, що внук Навального зможе стати першим демократичним президентом Росії».

Миру без відповідальності не буде – дослідники у Вашингтоні

Інші дослідники у Вашингтоні вважають, що навряд чи нинішній російський режим відійде без потрясінь. Раніше у розмові з «Голосом Америки» відомий вашингтонський дослідник Януш Буґайський сказав, що у випадку, якщо Росія програє у війні, неможливо буде оминути питання відповідальності.

«Якщо вам не вдається досягти своїх цілей, все більше людей починають ставити під сумнів свою власну ідентичність, власну історію, а також власні цілі і, зрештою, власну державність, тож я думаю, що це станеться, і війна повернеться до Росії бумерангом. Вона викриє крихкість російської ідентичності, і російської держави», – вважає Буґайський, провідний експерт Фундації Джеймстаун.

Також, говорячи про закінчення війни і відповідальність, Кайл Паркер, колишній голова Гельсінської комісії та укладач «Списку Магнітського», який став основою для американських санкцій проти представників кремлівського режиму, зазначає, що «будь-який шлях назад після цього для Росії, за один стіл з нормальними відповідальними державами, повинен буде включати юридичну відповідальність та репарації». Будь-яке майбутнє зняття санкцій, за його словами, буде обумовлене цими кроками.

На думку обох цих експертів, доки Україна дочекається демократичного режиму в Росії, її безпеку мають забезпечувати колективні сили Заходу, які самі будуть зацікавлені, щоб країна, яка відбила російську агресію, стала членом НАТО.

У чому ці експерти погоджуються з Марком Ґалеотті, так це в тому, що до часу «після війни» на Заході ще не готові.

«Ми не замислювалися над тим, що відбудеться, коли Росія програє. Я думаю, що це станеться, але ми до цього не готові. Жодних планів на випадок надзвичайних ситуацій на даний момент не розробляється, – каже Буґайський. – Я думаю, що має бути якась група планування на випадок непередбачених обставин, зокрема в Пентагоні, а також у Державному департаменті, якась міжвідомча команда також у Європі, і, звичайно, в НАТО».

На його думку, політична нестабільність, можливо, і розвал Росії спричинять великі проблеми для сусідніх держав, починаючи з Фінляндії та нових членів НАТО, аж до Туреччини. Вплив потрясінь Росії, як каже Буґайський, буде відчутний не лише в Європі, це також матиме вплив на сході, у Китаї, Японії та багатьох інших країнах світу.