Президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що має намір скоротити імпорт нафти з Росії до 30–40% потреб ринку країни. Його заяву опублікувало білоруське державне агентство «Белта».
Із початку нового року Росія і Білорусь не змогли домовитись про ціну на російську нафту на 2020 рік.
Із 1 січня Росія припинила постачати нафту на білоруські нафтопереробні заводи, утім, 4 січня частково відновила постачання. Президент Лукашенко, який вважає російські ціни на нафту надто високими, заявив про намір шукати альтернативні нафтові поставки з Європи.
Білоруська державна нафтова компанія «Белнафтахім» у понеділок повідомила, що через суперечку з росіянами імпортуватиме нафтову сировину з Норвегії через Литву. Перед тим Лукашенко сказав, що Білорусь імпортуватиме по 30% нафти з балтійського порту і з України.
Білорусь надіслала пропозиції щодо закупівлі нафти Україні, Польщі, Казахстанові, Азербайджанові і країнам Балтії. За даними агентства «Рейтер», Україна справді веде переговори з Білоруссю щодо поставок нафти з Одеського порту, утім, кінцевої угоди поки не досягли.
Торік імпорт російської нафти до Білорусі вже скоротився. У 2018 році Росія постачала по нафтопроводу «Дружба» до Білорусі 18 мільйонів тонн нафти. У 2019 році цей імпорт скоротився до 17,6 мільйона тонн. Експерти вважають, що енергетичним тиском Москва домагається контролю над Білоруссю, щоб зробити її буферною зоною між Росією і Заходом.
Білорусь може втратити незалежність?
У протистоянні з Росією президент Білорусі шукає підтримки на Заході. Він веде переговори з поляками й литовцями про диверсифікацію енергопостачання, не виключає участі білоруських військових у навчаннях НАТО, веде переговори з Євросоюзом про співпрацю.
На думку експертки аналітичного центру «Атлантична рада» у США Даян Френсіс, «Лукашенко, в якого мама – українка, схоже, копіює український сценарій, апелюючи до Європейського союзу і Сполучених Штатів».
І його зусилля вже принесли певні плоди, каже оглядачка. Візит у Білорусь радника Білого дому з нацбезпеки Джона Болтона і його зустріч із Лукашенком у США коментували як «демонстрацію підтримки незалежності Білорусі».
«Через місяць після цього візиту США погодились призначити у Мінську посла – вперше за останні понад 10 років», – відзначає Даян Френсіс.
Вона наводить інші докази того, що Лукашенко бере курс на український стиль поведінки у відносинах із Росією.
«За останній рік Лукашенко змінив мову з російської на білоруську у своїх публічних зверненнях. Від дозволив проведення досить масштабного протесту проти об’єднання з Росією, гаслами якого були «Спочатку Крим, потім – Білорусь», «Стоп анексії». Це ризикована стратегія, але Лукашенко – хитрий диктатор, і в протистоянні з Кремлем він може розраховувати на значну підтримку в Білорусі, де населення складає 9,5 мільйонів людей», – пише Даян Френсіс у статті для «Атлантичної ради».
Під час протесту проти об’єднання з Росією, Мінськ, 8 грудня 2019 року
Офіційний Київ наразі не коментує російсько-білоруського тертя. Утім, експерти в Україні вважають, що Росія має великі шанси поглинути Білорусь. І це, за іронією долі, буде на руку Україні.
«Якщо відбудеться поглинання Білорусі, це буде погано для України у короткотерміновій перспективі. Але в довготерміновій – це додатковий тягар для Росії. І сьогодні я не бачу ресурсів, які могли б утримати Росію в її нинішніх кордонах, а тим більше з Кримом, Донецьком, Луганськом і ще й Білоруссю. Загарбницька політика Росії, можливо, не таких масштабів, як за радянських часів, реалізовується. Але враховуючи ресурсне перевантаження, це просто наближує Росію якщо не до колапсу, то до глибокої кризи», – коментує для «Атлантичної ради» український оглядач Олександр Хара.
Окупація ще однієї європейської країни Кремлем, найімовірніше, призведе до масових санкцій, переконана Даян Френсіс.
Що є в України і чого не зміг зробити Лукашенко, вважають оглядачі, – це сформувати громадянське суспільство, здатне протистояти російській агресії.
Саме тому в Лукашенка невеликі шанси зберегти незалежність, вважають вони.
«НАТО навряд чи прийде на порятунок. І дуже малоймовірно, що Захід піде на війну, щоб підтримати такого репресивного диктатора, як Лукашенко. Особливо якщо взяти до уваги, що Лукашенко відмовився втрутитися у 2014 році і стати на бік демократії в Україні», – підсумовує експертка Даян Френсіс.