Рівно рік тому армія РФ розпочала наступ на Авдіївку, який згодом вилився в активізацію агресора на всьому Донбасі та навіть відкриття нового фронту на півночі Харківської області.
10 жовтня 2023 року пропаганда РФ активно анонсувала початок атаки на Авдіївку, говорячи, що українська оборона сиплеться, і надвечір місто буде за Росією. Далі війська РФ щодня проводили на напрямку по 20-60 штурмів і взяли місто тільки за 4 місяці – в середині лютого 2024 року.
Читайте також: Росія раптом пішла у прорив на Авдіївку: чому зараз і як відповіли ЗСУ
Вже після того, як війська РФ захопили Авдіївку, вони стали досить швидко просуватися на захід, через поля та села, сформували там Очеретинський виступ – це найпомітніша зміна на карті за цей рік – і з нього почали розвивати штурми в бік Покровська, де Силам оборони у вересні 2024-го вдалося сповільнити їхній темп.
Окрім Очеретинського виступу, російські підрозділи почали створювати «кліщі» на сусідньому Курахівському фронті, атакувати Торецьк і Часів Яр, пробувати відбити Кліщіївку на південь від Бахмута, вибудовувати Піщанівський виступ у бік річки Оскіл на Куп'янщині.
Читайте також: Авдіївка: все, що треба знати про оборону, дії РФ та вихід ЗСУ
Протягом року з моменту цієї атаки агресор зміг захопити місто Вугледар, маленькі містечка – Новогродівку, Українськ, селище міського типу Красногорівка, яке було важливою точкою оборони під Донецьком, та декілька десятків маленьких сіл.
Проте, якщо дивитися на всі територіальні здобутки агресора за цей рік на карті DeepState, виходить, що він захопив 0,3 % території України. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) візуалізували російські просування з 10 жовтня 2023-го до 8 жовтня 2024 року:
Your browser doesn’t support HTML5
Як змінився фронт від початку наступу РФ на Авдіївку
РФ застосовувала в Авдіївці на межі 2023-2024 років звичну тактику ударів авіабомбами та РСЗВ – так до кінця зими місто було вже сильно зруйноване. В такому стані місто дісталося окупантам після 4 місяців їхніх штурмів:
Армія Росії активно застосовувала бронетехніку в атаках – і дуже багато її втрачала. Ось один з перших механізованих штурмів у бік Авдіївки – агресор заходив зі сходу, через промзону, а також через село Піски:
Піски – це давній укріпрайон української армії, де ЗСУ тримали позиції з 2015 року, і вважалося, що цей укріпрайон дуже важко пройти, оскільки там за роки було збудовано справді потужні фортифікації. Саме тому вирішальним чинником – чому агресорові вдалося таки протиснути українську оборону Авдіївки – військові аналітики називають масоване застосування авіабомб.
Наступ на Авдіївку не минувся без повідомлень про воєнні злочини – шістьох бійців 110-ї ОМБр, які потрапили в оточення в районі Зеніт, розстріляли попри, як стверджувала бригада, звернення до противника щодо обміну полоненими.
Місто після атак авіабомбами
Донбас Реалії спитали підполковника Родіона Кудряшова, заступника командира Третьої окремої штурмової бригади, яка відіграла велику роль в обороні Авдіївки і деблокаді українських підрозділів там: які головні висновки з авдіївської операції варто зробити зараз?
«Ми маємо зрозуміти, що не зможемо переграти ворога кількістю: як кількістю засобів озброєння, так і кількістю піхоти на полі бою. Нам потрібно вдаватися до сучасних технік ведення війни. Ми повинні видумувати, організовувати сучасні, креативні стратегії. Кількість – це про Росію, Україна – це про якість», – каже Родіон Кудряшов.
Він, як і більшість військових та аналітиків, називає ключем до взяття Авдіївки керовані авіабомби РФ і велику кількість піхоти: співвідношення сил у момент, коли там воювала 3-тя штурмова, становило 1 до 7-ми – 1 до 10-ти, каже Кудряшов.
Допомога в озброєнні від західних партнерів є ключовим аспектом, який міг би кардинально змінити картину на полі бою, вважає він.
ЗСУ знищують російську бронетехніку вогнем з Bradley на Очеретинському виступі у 2024 році
«Винити фортифікації на 100% не можна, але все ж нам потрібно готуватися і постійно працювати над розгалуженням своїх фортифікаційних споруд», – каже підполковник.
Військовий аналітик Павло Лакійчук звертає увагу на те, що перші просування військ РФ почалися не під Авдіївкою восени 2023-го, а під Донецьким аеропортом ще на пів року раніше – і просування Кремля не можна назвати проломом чи проривом оборони. Адже ЗСУ відступали поступово – проривів у ході наступальних операцій РФ не відбувався і відбувається досі.
«Ворог завдяки величезній перевазі в живій силі, техніці, авіаційній та артилерійський підтримці має успіх, це передбачувано, – зазначає Павло Лакійчук. – Але заяви російської пропаганди про те, що, значить, Україна завтра втратить Лівобережжя, і війська Путіна підуть широким маршем на правий берег – не більше, ніж «путінські хотілки». Сили оборони тримають удар. В дуже важких умовах дефіциту особового складу, дефіциту боєприпасів, переваги противника в техніці, співвідношення сил наступаючих неймовірне для класичного крупномасштабного конфлікту. І тим не менше, успіху в росіян немає».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Битва за Донбас: головне 22 листопада (оновлюється)ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Вони більше бояться командирів, ніж померти»: як довго триватиме російський наступ?
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Вугледар окупували. Чому це сталося і куди війська РФ посунуть далі
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.