«Чи буде мир?»: іноземні експерти припускають, як закінчиться війна в Україні

Мирна угода, яка може стримати російську агресію, здається дуже далекою. Але, усе ж, світ очікує поштовху до припинення вогню. Причина – численні обіцянки новообраного президента США Дональда Трампа швидко покласти край війні. Які шанси, що зброя замовкне у 2025 році?

Після того, як початковий план Росії підкорити Україну провалився в перші тижні повномасштабного вторгнення, світові експерти сходились в одному – кінця війні поки не видно.

Ситуація змінилася за останні місяці з кількох причин. Перша криється у зміні розстановки сил на полі бою. Друга – у зміні суспільних очікувань через повторне обрання президентом США Дональда Трампа. Він повернеться до Білого дому уже 20 січня. Бо саме Трамп неодноразово заявляв, що покладе край найбільшому збройному конфлікту Європи, після Другої світової війни. Він обіцяв зробити це протягом дня або двох.

Чи може війна зупинитись у 2025-му?

Багато аналітиків кажуть, що все залежить від того, що розуміти під словом «завершення». Якщо йдеться лише про довготривалу мирну угоду, то відповідь цивілізованого світу на це – не може бути позитивною. Частково тому, що президент Росії Володимир Путін насправді не хоче цього, незалежно від того, що він стверджує. Бо всякі мирні умови від Москви означають для неї виграшне становище, яке неприйнятне для Києва та його прихильників за кордоном.

Експерти кажуть, що Путін хоче, аби Росія стала постійною загрозою для України та викликом для Заходу, бо саме його російський президент і вважає справжнім супротивником в цивілізаційному протистоянні.

Тим часом українці не хочуть мирної угоди, якщо це означатиме офіційну передачу території Росії та відмову від надії притягнути Росію до відповідальності за її злочини.

Чи стане голос Трампа поштовхом до припинення Росією вогню? І на яких умовах це може статись?

«Я думаю, що ми дуже, дуже далекі від кінця війни», ‒ сказав Найджел Гулд-Девіс, старший науковий співробітник відділу Росії та Євразії Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні.

Проте, додає він, поштовх до припинення вогню є майже сам собою зрозумілим. Особливо, якщо пам'ятати обіцянку Трампа швидко припинити війну. Тому і переговори здаються більш вірогідними, ніж до того.

«Голос сили полягає в тому, що (Трамп – ред.), ймовірно, може змусити росіян і українців говорити як з ним, так і одне з одним», ‒ сказала Радіо Свобода Ольга Олікер, програмний директор з Європи та Центральної Азії «Кризової групи».

«Я думаю, що те, що ми отримаємо ‒ це припинення вогню хоча би де-факто, якщо не де-юре. Ймовірно додадуться переговори ‒ потаємні чи відкриті, протягом 2025 року», ‒ це каже Сем Грін, професор спеціалізованого інституту в Королівському коледжі Лондона та директор стійкості до демократії в Центрі аналізу європейської політики в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.

Територія та безпека

Є багато підводних каменів, які можуть бути пов’язані з припиненням вогню. Особливо з ризиком того, що Росія може використати його як шанс перегрупуватися та атакувати знову, якщо не буде ефективних засобів стримування та надійного захисту для України.

Існує також багато чимало перешкод для будь-якої угоди. Деякі з них полягають в непримиренних позиціях опонентів.

Можливо зараз угода про припинення вогню видається більш ймовірною, ніж у минулому, частково через те, що Україна, яка, за словами Ольги Олікер, «втомлена і виснажена» на тлі повільних і надзвичайно дорогих, але наполегливих перемог Росії на полі бою. Тому і може бути готовою до угоди.

«Пряму лінію», підсумкову грудневу пресконференцію, Путін використав, аби передати потрібні повідомлення Заходу

Але для Путіна цього може бути недостатньо. Він та інші російські офіційні особи продовжують наполягати, що чотири області материкової України мають бути цілком російськими, включаючи великі частини, які контролює Україна.

Росія налаштована проти приєднання України до НАТО: однією з жорстких вимог, яку Москва висунула як спосіб запобігти повномасштабному вторгненню, було обов’язкове запевнення, що Київ ніколи не стане членом НАТО. І аналітики кажуть, що Кремль опирається будь-якій домовленості, яку він може представити як аналог членства у військовому альянсі.

Всі експерти сходяться в одному – важко уявити, якими можуть бути надійні гарантії безпеки для України, які влаштували б обидві сторони.

«Його теорія перемоги»

Основною темою дискусій останніх тижнів була перспектива введення західних військ в Україну в разі припинення вогню. Але з цього приводу і в Європі є розбіжності. Та і Росію це не влаштовує.

«Кремль не захоче бачити західні війська, зокрема війська НАТО, уздовж лінії контролю та дотримання режиму припинення вогню, ‒ сказав Сем Грін. – Росія хоче зберегти перевагу. Путін захоче бути тим, хто контролює поле дій, коли справа доходить до ескалації, він захоче мати можливість тримати всіх в страху».

Основне запитання, на думку Гріна, чи вдасться Києву та Заходу підштовхнути Москву до становища, де в неї не буде іншого вибору, окрім як прийняти таку домовленість?

Щось насправді змінити в ситуації російсько-української війни, на думку експертів, здатний тільки тиск адміністрації Трампа

Оскільки Росія просувається на полі бою, її економіка не колапсує, незважаючи на попереджувальні знаки. Та й невизначеність щодо підтримки України Заходом – досі повисає в повітрі.

«Зараз [Путін] вважає, що його теорія перемоги полягає в тому, що Росія просто досить велика і досить страшна, аби нав’язувати витрати і втрати її супротивникам. І це ніби-то допоможе їй політично пережити Захід», – сказав Гулд-Девіс.

«Те, що могло би змусити Путіна по-іншому поглянути на майбутнє – реальний тиск від адміністрації Трампа. Серйозний тиск на Путіна. Це змусило би його повірити, що його власний режим може бути під загрозою», – сказав він.

Трамп же досі, насправді, так і не сказав, як збирається закінчити війну, окрім туманних зауважень, що він використовуватиме рівень допомоги Україні як важіль впливу як на Київ, так і на Москву. А от Путін, схоже, веде подвійну гру, доки очікує початок строку Трампа. Російський президент надсилає суперечливі повідомлення практично в одному реченні – вважаючи Росію конструктивною та готовою до поступок, але водночас створюючи бар’єри будь-якій угоді, яка може бути прийнятною для Києва та Заходу.

Наприклад, у прямому ефірі, тривалістю чотири з половиною години, 19 грудня Путін заявив, що Росія готова до компромісу щодо України, але також сказав кілька речей, які свідчать про те, що це не так.

«Ідеологія побудована навколо війни»

По-перше, Путін уже кілька разів назвав президента України Володимира Зеленського нелегітимним лідером, з яким він не підпише угоду. І це не додає перспектив до готовності мирної угоди.

З іншого боку, Путін на підсумковій «Прямій лінії» ще раз вказав, що так звана неіснуюча Стамбульська угода, підписана незадовго до того, як переговори між Москвою та Києвом зірвалися, має слугувати основою для будь-яких переговорів.

Експерти наголошують, Путін намагається принизити Зеленського вдруге назвавши його нелегітимним президентом України

«Умови цієї угоди по суті звужують і обмежують Україну. За її концепцією Україні заборонено приєднатися до НАТО і треба перетворитись на повністю демілітаризовану зону. Це робить її дуже, дуже легкою мішенню для Росії в майбутньому…» – сказав аналітик Марк Галеотті.

«Він намагається зробити цей процес якомога незручнішим, водночас створюючи враження, ніби він максимально гнучкий», – зазначив Галеотті у своєму подкасті 22 грудня.

Грін припустив, що Росія може бути готова «згорнути насильство» і розглянути можливість припинення вогню. Але тільки якщо Путін буде впевнений, що Москва може продовжувати погрожувати Україні та зберігати протистояння із Заходом, яке він називає основною концепцією сучасної Росії.

«Російська економіка зараз функціонує лише завдяки війні. Російська політична система зараз побудована навколо війни. Це виправдовує та пояснює рівень централізації, рівень репресій, рівень ідеологічного контролю», – повідомив Сем Грін Радіо Свобода. – «Навіть якщо Росія повернеться до питання припинення вогню, я думаю, що вона намагатиметься зберегти рівень конфронтації, який вона зараз має з Україною, але [також] із Заходом ширше».

Грін каже, що з точки зору російської пропаганди, Путін і Кремль дали собі значний простір для риторики. Вони можуть визначати перемогу, навіть тимчасову перемогу, часткову перемогу, кількома різними способами.

«Величезна помилка»

Ольга Олікер також зазначила, що заявлена позиція Росії щодо території та інших питань не обов’язково означає, що угода буде недосяжною, якщо переговори відбудуться.

«Є перевага початку переговорів. І як тільки ви змусите їх почати, вони можуть бути готові піти на поступки, про які вони не говорять зараз, – зауважує вона. – Ти завжди йдеш із максимальною позицією, і ти був би дурнем, щоб цього не зробити».