Санкції, ізоляція і невдоволення: як США тиснуть на владу Грузії перед виборами

Джошуа Кучера

ТБІЛІСІ – Сполучені Штати чинять сильний тиск на Грузію, свого колишнього близького союзника, оскільки країна продовжує посилювати свою антизахідну та авторитарну риторику.

Сполучені Штати запровадили фінансові санкції проти двох грузинських чиновників у секторі безпеки і візові обмеження для більш ніж 60 інших грузинів, у тому числі (поки що неназваних) високопоставлених урядовців, повідомив Державний департамент США 16 вересня.

Уряд США також підготував окремий пакет фінансових санкцій проти засновника і фактичного лідера правлячої партії «Грузинська мрія» Бідзіни Іванішвілі, повідомила грузинська служба Голосу Америки кілька днів по тому.

Потім чиновники Білого дому відмовилися зустрітися з грузинською делегацією на Генеральній Асамблеї ООН. Вони навіть відкликали запрошення прем'єр-міністра Грузії Іраклі Кобахідзе на прийом 25 вересня, організований президентом США Джо Байденом.

«Західний плацдарм» на Кавказі

Все це вказує на нову найнижчу точку у відносинах між Сполученими Штатами та країною, яка донедавна була, ймовірно, їхнім найвідданішим та найпривілейованішим союзником на пострадянському просторі. І все це відбувається напередодні вирішальних парламентських виборів 26 жовтня, на яких, схоже, західні столиці роблять ставку на те, що «Грузинська мрія» втратить владу. Єдині опубліковані опитування проводились під впливом самих партій, і тому показують впевнену перемогу або «Грузинської мрії», або опозиції, тож зрозуміти, який реальний стан справ неможливо.

Аналітики кажуть, що жорстка реакція США висвітлила грубу правду: без демократичного уряду і повністю прозахідної зовнішньополітичної орієнтації у Вашингтона мало підстав інвестувати в цю маленьку бідну країну у віддаленому куточку Євразії.

Грузія – «маленька країна, у неї немає нафти, газу чи чогось іншого, як у наших сусідів», – каже у коментарі Радіо Свобода Корнелій Какачія, голова Грузинського інституту політики, що базується в Тбілісі. Натомість її цінність для США традиційно полягала в ролі авангарду для просування американського впливу на пострадянський світ, як «західного плацдарму на Кавказі і за його межами», – каже він.

Ці відносини склалися у 2000-х роках, коли сильно прозахідний, вільний ринковий порядок денний, що запровадила Революція троянд, яку очолив майбутній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі, чітко збігався з «Порядком денним свободи» тодішнього президента США Джорджа Буша-молодшого. Буш відвідав Тбілісі у 2005 році і назвав Грузію «маяком демократії».

«Важливими є як прозахідна зовнішня політика, так і міцні демократичні засади», – каже колишній аташе США з питань оборони в Грузії, а нині – професор-дослідник Військового коледжу армії США в штаті Пенсильванія Боб Гамільтон. «Якщо країна має лише одну компоненту, як Вірменія [прем'єр-міністра] Нікола Пашиняна до розриву з Росією, вона отримає дещицю нашого інтересу, але лише дещицю. Ось чому Революція троянд [2003 року] привернула таку увагу з боку Вашингтона, тому що вона обіцяла і те, і інше».

Але зараз «Грузинська мрія», яка перебуває при владі з 2012 року і виграла троє виборів поспіль, схоже, намагається перейти до більш багатовекторної зовнішньої політики, а не орієнтованої виключно на Захід. В результаті повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році «Грузинська мрія» «побачила більше можливостей для співпраці з регіональними державами, здебільшого авторитарними, і вони бачать все менше і менше переконливих аргументів, чому вони повинні проводити прозахідну зовнішню політику», – сказав Какачія.

Авторитарний дрейф

Навіть коли війна в Україні відкрила унікальне вікно можливостей, а Грузія змогла подати заявку на членство в Європейському Союзі і врешті-решт отримати статус кандидата, «Грузинська мрія», схоже, вважала, що вона може зробити це завдяки своїй геополітичній важливості, а не демократичним принципам. На міжнародному рівні вона підкреслювала свою роль у нових енергетичних і транспортних зв'язках між Сходом і Заходом, наполягаючи на тому, що вона увійде до ЄС «з гідністю».

«Вони [Грузинська мрія] дещо імітують Азербайджан і Туреччину, – каже Какачія, – але Туреччина може так робити, тому що – це середня держава, це більша країна, це член НАТО. Вона дійсно може проводити таку зовнішню політику. Але Грузія залежить від західної допомоги і сприяння, і [спроба вести багатовекторну зовнішню політику], здається, дещо перебільшує важливість Грузії».

Це підтверджується жорсткою реакцією США на антизахідний і авторитарний дрейф Грузії. Вона прийняла закони, що обмежують діяльність неурядових організацій та ЗМІ, які отримують іноземне фінансування, а також бореться із тим, що вона називає «ЛГБТ-пропагандою». «Грузинська мрія» пообіцяла заборонити всі основні опозиційні партії в разі своєї перемоги.

Протестувальники розмахують національними прапорами ЄС і Грузії біля будівлі парламенту в Тбілісі 15 квітня 2024 року, щоб висловити протест проти закону про іноземних агентів

Пояснюючи санкції та соціальну критику грузинських чиновників, США постійно посилаються на антидемократичну поведінку «Грузинської мрії».

Критики американських заходів, однак, кажуть, що сусіди Грузії, такі як Туреччина і Азербайджан, мають набагато більш авторитарні системи, і все ж не були покарані таким же чином.

Мільйони доларів допомоги

Кобахідзе поскаржився, що на прийом до Байдена було запрошено понад 150 інших світових лідерів, у тому числі «десятки лідерів авторитарних держав». Список гостей заходу не був оприлюднений, але принаймні один регіональний лідер з гіршою репутацією в галузі прав людини, турецький президент Реджеп Таїп Ердоган, був запрошений. Він публічно відхилив запрошення, пославшись на підтримку США Ізраїлю в його війні в Газі.

Те, що до Грузії ставляться більш жорстко, можна пояснити більшим впливом США в Грузії після того, як протягом двох десятиліть вони щорічно витрачали сотні мільйонів доларів на допомогу, вважає Гамільтон з Військового коледжу армії США.

«Завдяки обсягам допомоги, яку Грузія отримала від США, у нас були важелі впливу, яких ми не маємо у відносинах з Туреччиною та Азербайджаном. Отже, ми використовуємо його, хоча й із запізненням», – сказав Гамільтон в інтерв'ю Радіо Свобода.

Лідери «Грузинської мрії» скаржаться на те, що Сполучені Штати намагаються покласти свій палець на шальки терезів напередодні виборів 26 жовтня. Спікер парламенту Шалва Папуашвілі заявив, що Вашингтон «підживлює опозиційний дискурс» і «втручається» у внутрішню політику Грузії після відкликання запрошення Кобахідзе.

США наполягають на тому, що вони не мають улюбленців.

«Ми не хотіли б нічого більше, ніж працювати з будь-яким демократично обраним урядом у цій країні, який відображає те, чого хоче народ Грузії», – заявила посолка США в Грузії Робін Данніган в інтерв'ю грузинській службі Радіо Свобода 3 жовтня.

Жорсткий підхід США до «Грузинської мрії» може обернутися проти них, вважає Какачія.

«Я думаю, що є занадто велика надія на те, що якщо відбудеться зміна режиму, це вирішить всі проблеми, які ми маємо в грузинській політиці», – каже він.

«Ви не можете дозволити собі підтримувати один політичний табір у цій боротьбі, тому що, врешті-решт, в інтересах США мати підтримку Грузії як країни і всього суспільства – це те, чого США намагалися досягнути протягом останніх 30 років, – сказав він, – ось чому дуже важливо обережно керувати цією ситуацією».