Тиха анексія Білорусі Росією. Автор американського звіту пояснює

Американський Інститут вивчення війни (ISW) опублікував дослідження «Тихе російське завоювання: Білорусь». У звіті зазначається, що Росія десятиліттями просувала план фактичної анексії Білорусі, і зараз цей план перебуває на фінальній стадії. Автор дослідження, аналітик ISW Джордж Баррос відповів на запитання Білоруської редакції Радіо Свобода.

Основні тези:

• «Військова інтеграція практично завершена. Росія прагне створити в Білорусі постійну базу, де буде розташована не тільки авіація, а й нові дивізії сухопутних військ».
• «Суверенітет Мінська у мирний час поки що номінально зберігається щодо застосування білоруських збройних сил. Але Путін і Кремль прагнуть ліквідувати і цей контроль».
• «Де-факто анексія Білорусі можлива без формування повноцінних органів союзної держави. Хоча Кремль хоче створити і їх».
• «Війна в Україні поглинає майже всі ресурси російських збройних сил, що обмежує здатність Росії створювати нові загрози. Однак після завершення війни Росія зможе спрямувати свої ресурси на інші ключові цілі, серед яких – і Білорусь».
• «Кремлівські ідеологи та наукові установи вважають, що Білорусь і Україна мають бути частиною Росії. І цей підхід збережеться навіть після зміни керівництва в Кремлі».

З автором аналітичного звіту спілкувався Олексій Знаткевич.

Автор дослідження, аналітик ISW Джордж Баррос

– У вашому звіті йдеться про те, що Росія десятиліттями працювала над фактичною анексією Білорусі. На вашу думку, які кроки ще залишилися для завершення цього процесу і в які терміни вони можуть бути реалізовані?

– Це тривалий процес. Я розглядаю три основні напрями російських зусиль: військову, політичну та економічну інтеграцію.

Військова інтеграція практично завершена. Росіяни, ймовірно, хочуть на постійно розмістити свої бойові підрозділи в Білорусі. Це означає створення постійної бази, на якій будуть не лише авіаційні сили, але, можливо, і нові сухопутні дивізії. Думаю, це може статися найближчим часом.

Економічна інтеграція. У цій сфері Кремль продовжує розробляти «союзні програми» або дорожні карти, спрямовані на створення спільних ринків товарів і ресурсів. Є плани створити спільний ринок газу, електроенергії, ухвалити трудове законодавство для забезпечення вільного переміщення робочої сили між Росією і Білоруссю. Це фактично означає розглядати економіки обох країн як одну інтегровану систему. Такий крок позбавить економіки Росії та Білорусі відмінностей, ніби це одна держава.

Політична інтеграція. Це найбільш амбітний і складний напрям. Кремль прагне завершити його у довгостроковій перспективі. Для цього потрібні такі кроки: створення суду союзної держави, формування спільного парламенту, перетворення постійного комітету союзної держави на чинний виконавчий орган із реальними повноваженнями. Наразі цього не зроблено.

– Але в таких органах, як передбачено зараз, нібито буде паритетне представництво обох країн. Чи мається на увазі, що Росія прагне мати повний контроль?

– Так. Модель нагадуватиме радянську, де формально республіки рівні, але фактично всі рішення ухвалюють у Москві.

Наприклад, парламент і виконавчі органи можуть мати на папері рівне представництво від Білорусі та Росії. Але вже зараз обговорюється, де буде столиця союзної держави – у Смоленську чи Москві. Більшість державних установ і ключових структур розміщені у Москві. Як у радянські часи: деякі республіки формально мали представництво в ООН, але насправді їхній суверенітет був фікцією, а всі інструкції надходили з Москви.

Таким чином це буде своєрідний театр, де Білорусь продовжуватиме існувати на папері як суверенна одиниця, але реально нею керуватиме і домінуватиме Москва.

Володимир Путін (праворуч) прилетів до Білорусі, де його вітає Олександр Лукашенко (другий праворуч) хлібом-сіллю у міжнародному аеропорту в Мінську, 23 травня 2024 року

– Ви пишете, що військова інтеграція майже завершена. Але при цьому білоруські війська безпосередньо не беруть участі у російській війні в Україні. І ви згадуєте про різні рівні контролю над білоруськими військами з боку російського командування. Якщо станеться велика регіональна війна, чи опиняться білоруські війська під прямим командуванням Росії? Чи передбачає нинішня структура, така як Регіональне угруповання військ, що білоруські війська вже перебувають під російським командуванням?

– Зараз це вже так. Росіяни протягом багатьох років практикують спільні навчання, особливо «Захід» і «Щит Союзу», підпорядковуючи білоруські збройні сили, шість білоруських маневрених бригад, Західному військовому округу Росії. Після нещодавньої реформи, ймовірно, це тепер буде Московський військовий округ.

Вони вже відпрацювали механізми управління. Білоруська система протиповітряної оборони підпорядковується командувачу ППО російського Західного військового округу. У будь-якій масштабній війні або великій військовій операції білоруси втратять оперативний контроль над своїми силами. Їхні війська підпорядковуватимуться російському командуванню, яке буде контролювати планування та організацію кампанії на найвищому рівні.

У мирний час Мінськ номінально зберігає суверенітет у застосуванні білоруських збройних сил. Однак, на мою думку, Володимир Путін і Кремль прагнуть ліквідувати цей контроль. Вони хочуть мати можливість контролювати білоруські сили не лише під час війни, а й у мирний час.

– Чи передбачаєте ви якісь конкретні кроки в цьому напрямку в найближчі роки? І взагалі, які, на вашу думку, можливі наступні кроки у військовій, політичній та економічній анексії Білорусі, які Росія планує здійснити?

– У військовій сфері, думаю, Кремль захоче відкрити нову, стабільну, постійну військову базу в Білорусі. Очевидно, що там вже є радіолокаційні станції, але, окрім них і авіабаз, росіяни хочуть мати наземні сили. Можливо, Кремль спробує створити бази для розміщення нових дивізій, про які заявив колишній міністр оборони Сергій Шойгу ще у січні 2023 року. Вірогідно, деякі з цих дивізій базуватимуться в Білорусі.

Що стосується іншої військової інтеграції, згідно з договором про Союзну державу, теоретично, громадяни Білорусі та Росії мають рівний правовий захист, юридичну відповідальність і однакове представництво за законом. Теоретично, з об’єднаною армією, спільним оборонним договором та єдиним зовнішнім кордоном, білоруси несуть однакові зобов’язання у захисті союзної держави. Вважаю, що Кремль хоче використати населення Білорусі (майже 10 мільйонів осіб) для поповнення російських військових сил. Проте це, швидше за все, довгострокові зусилля.

Архівне фото. Під час акції проти інтеграції Білорусі й Росії. Мінськ, 20 грудня 2019 року

В економічній сфері Росія прагне продовжувати ухвалювати нормативні акти, щоб зробити економіки Білорусі та Росії єдиною системою. Йдеться про спільний ринок праці, єдині закони. Після 2020 року, коли Лукашенко пішов на поступки в рамках союзної інтеграції, цей процес значно прискорився.

Політична інтеграція буде найскладнішою. Можливими наступними кроками, імовірно, стане створення суду союзної держави або спроба перетворити парламентські збори союзної держави на повноцінний парламент.

Водночас Кремль може досягти фактичної анексії Білорусі, не створюючи всіх органів і не наділяючи їх повноваженнями. Якщо Білорусь буде фактично військово окупована, між Росією та Білоруссю існуватиме вільне пересування робочої сили, а зовнішній кордон буде спільним, то іноземні країни можуть розглядати ці дві країни як єдину територію. У цьому випадку Росія може де-факто анексувати Білорусь навіть без повного створення органів союзної держави.

– Чи вважаєте ви, що Росія може спробувати залучити білоруські війська до війни в Україні? Можливо, одна з причин, чому цього ще не сталося, у тому, що Росія намагається тихо анексувати Білорусь, інтегрувати її де-факто, а вже потім йти на такі кроки?

– Думаю, Кремль намагався змусити Лукашенка відправити білоруські війська воювати в Україну. Але Лукашенко поки що успішно цього уникає.

Лукашенко та Путін мають різні цілі. Мета Путіна – анексія Білорусі. Мета Лукашенка – зберегти білоруський суверенітет і залишитися диктатором. Білоруська армія мала (лише шість маневрених бригад), і Лукашенко розуміє, що якщо її втратити, у нього залишиться мало ресурсів для захисту свого режиму від російської окупації чи протестів. Відомо, що в 2020 році армія використовувалася для придушення протестів.

Я не думаю, що Кремль спробує використовувати білоруські війська в Україні найближчим часом. Білоруський внесок був би незначним, і вигода для Росії – мінімальною.

Білоруські війська отримали з Росії чергову батарею ЗРК «Тор-М2», 11 грудня 2024 року

– Чи має Лукашенко політичну волю та ресурси, щоб протистояти цій де-факто анексії у військовій, політичній та економічній сферах?

– Політичну волю він має, але я сумніваюся, що зараз у нього є ресурси. У Лукашенка в цій грі на руках дуже слабкі останні карти. Ця кампанія вже на пізній стадії, і Кремль досяг відносного успіху.

І якщо не відбудеться якихось серйозних змін у теперішній траєкторії, я думаю, що Кремль, ймовірно, досягне успіху в фактичній анексії Білорусі.

Є альтернативні версії розвитку подій, інший світ, у якому, можливо, Лукашенко міг би звернутися до інших союзників і партнерів, провести більшу лібералізацію, більше застрахуватися від Путіна. Це могло б дати йому інструменти захисту від союзної інтеграції.

Але я думаю, що ми переважно будемо спостерігати те, що буде більш-менш неминучим.

– Ви зазначаєте, що 90% вищого командного складу білоруської армії або здобули освіту, або підвищували кваліфікацію в російських навчальних закладах. Як би ви загалом оцінили лояльність білоруської армії у разі можливого конфлікту?

– Це чудове питання. Щодо білоруських військових, то знайти достовірну інформацію у відкритих джерелах дуже складно через закритість режиму та суворий контроль.

Я вважаю, що Путін свідомо намагається зруйнувати білоруську армію як інститут і підірвати її лояльність до Білорусі. Він також прагне нав’язати білоруському офіцерському корпусу ідею, що вони мають бачити в росіянах союзників і братів, які борються за спільну справу.

Досі існують міцні інституційні зв’язки із радянською військовою культурою. Як і у 2014 році, коли росіяни анексували Крим, деякі елементи українських Збройних сил залишалися корумпованими і дуже радянськими. Тоді дійсно були випадки дезертирства і переходу на бік росіян.

Я думаю, що у сценарії гібридної війни або у разі посилення анексійного тиску Кремль сподіватиметься, що значна частина білоруських офіцерів підтримає дії Росії в Білорусі.

Ця ерозія інститутів стосується не лише білоруської армії. Вона зачіпає й інші ключові силові структури Білорусі – Комітет державної безпеки, Міністерство внутрішніх справ. Є багато повідомлень про те, що в Окрестині й інших місцях висять портрети двох лідерів – Лукашенка і Путіна. Я думаю, це створює плутанину та подвійну лояльність.

І це справді відповідає концепції, що хоча це дві різні системи, вони є однією державою та однією нацією. І, звісно, це головний принцип у всій цій ситуації.

– Ви пишете, що чим довше Україна чинить опір, бореться з Росією, тим більше шансів запобігти цій фактичній анексії Білорусі. Як ви думаєте, чи готовий Захід, і зокрема США, де починає керувати нова адміністрація, і надалі підтримувати українців у цій боротьбі?

– Сподіваюся на це, не знаю точно. Але якщо подивитися на це з точки зору егоїстичних геополітичних інтересів США і Вашингтону, то в наших інтересах продовжувати підтримувати українців у їхній боротьбі за захист своєї території.

Тому що Україна зараз поглинає майже всі ресурси російських збройних сил і обмежує здатність Росії створювати зовнішні загрози і бути світовою державою.

Ми побачили, що росіяни не здатні відповісти на азербайджанське вторгнення в Нагірний Карабах. Ми побачили, що росіяни не змогли належним чином захистити свої позиції та своїх союзників, режим Асада в Сирії.

Олександр Лукашенко спілкується з журналістами на полігоні під час військових навчань Білорусі з Росією біля Осиповичів, Білорусь, 17 лютого 2022 року

Кампанія зі створення союзної держави просувається досить повільно, але стабільно. Однак, як тільки війна в Україні припиниться, росіяни зможуть перенаправити свої ресурси та увагу на інші основні цілі, які ставить перед собою Путін. І одна з таких цілей – Білорусь.

Зараз кожного місяця в Україні в боях гинуть чи отримують поранення від 30 до 45 тисяч росіян. Це більш ніж тисяча осіб на день. У січні Сергій Шойгу анонсував створення 16 нових дивізій. Ці дивізії існують лише на папері, їх ще немає.

Але, як тільки бої припиняться, ці дивізії відносно швидко з'являться. Кожна дивізія буде мати близько 10 тисяч осіб. І після створення нових військових округів, Московського та Ленінградського, після створення більших ресурсів командування та управління ці дивізії збираються розмістити на заході Росії і, думаю, також в Білорусі.

Думаю, що чим довше українці будуть ослаблювати глобальні можливості Росії, тим кращі шанси, хоч і невеликі, матиме Білорусь, щоб уникнути захоплення Москвою.