«Репортери без кордонів»: убитих менше, затриманих більше. У списках – кримчани і автори Радіо Свобода

За рік, що минає, було вбито 49 і 389 журналістів та інших співробітників ЗМІ перебувають в місцях позбавлення волі, мовиться у звіті міжнародної неурядової організації «Репортери без кордонів». Серед останніх – автор Радіо Свобода Станіслав Асєєв, який працював на непідконтрольною Києву території Донбасу, кримчани Ремзі Бекіров та Нариман Мемедемінов, які висвітлювали обшуки і суди над кримськими татарами. В цілому, констатують правозахисники, 2019 рік для журналістів був вкрай неоднозначним.

Кількість затриманих журналістів, кажуть дослідники, продовжує зростати вже не перший рік поспіль. Зафіксоване в поточному році число журналістів, що опинилися в неволі, на 12% перевищує дані за минулий і на 7% – за позаминулий рік. Ситуація з затриманнями виглядає більш плачевною, ніж зазначено в тексті доповіді, оскільки там не враховувалися короткочасні арешти журналістів, які регулярно мали місце в Гонконзі та Алжирі.

Антирекорд за кількістю заарештованих журналістів встановив Китай, де за даними «Репортерів без кордонів» затримали 120 осіб, на другому місці Єгипет, на третьому – Саудівська Аравія, де взяли під варту 34 і 32 журналіста відповідно.

До списку журналістів, які перебувають в ув’язненні, не потрапив автор Радіо Свобода Станіслав Асєєв, який працював на непідконтрольній офіційному Києву території Донбасу. У той же час, прізвище Асєєва фігурує у списку журналістів, які перебувають в полоні. Цей перелік формується з прізвищ тих репортерів, які опинилися в неволі на територіях, контрольованих недержавними утвореннями і різними групами бойовиків.

Асєєв був засуджений судовими органами, контрольованими угрупованням «ДНР», до 15 років позбавлення волі за звинуваченнями в «шпигунстві», «організації екстремістського угрупування» і в «закликах до порушення територіальної цілісності». Жоден незалежний правозахисник так і не зміг відвідати Асєєва в тюрмі, крім того, констатують дослідники «Репортерів без кордонів», журналіст був позбавлений права на ефективний захист, оскільки жоден незалежний юрист або член міжнародної правозахисної організації не був присутній на суді.

Шанси на звільнення

Президент України Володимир Зеленський вперше згадав Асєєва 1-го жовтня поточного року, заявивши, що уряд «зробить все можливе для його звільнення». Питання звільнення журналіста під час зустрічі з Зеленським 29-го листопада обговорював також президент корпорації Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Джеймі Флай.

Правозахисники закликають звільнити Станіслава Асєєва і висловлюють надію, що його ім’я буде в списках обміну ув’язненими між Росією і Україною найближчим часом.

Росія утримує в місцях позбавлення волі чотирьох журналістів. Один з них, Ремзі Бекіров, був заарештований на території анексованого Криму. Бекіров висвітлював обшуки і судові процеси, ініційовані російськими силовиками проти кримських татар. Будучи учасником кримськотатарського правозахисного руху «Кримська солідарність», Бекіров співпрацював в тому числі і з російським інформаційним сайтом «Грані.ру».

За словами директора ресурсу Юлії Березовської, він працював на безоплатній основі, проте ця співпраця тривала недовго. За декілька місяців у будинку Бекірова та його дружини пройшов обшук, а наступного дня громадського журналіста затримали.

«Він почав співпрацювати з нами в кінці 2018 року, а весною 2019 його вже заарештували. Ми з 2014 року намагалися своїми силами висвітлювати переслідування кримських татар в Криму і для нас було важливим знайти кореспондента, який живе всередині цього середовища», – розповіла Радіо Свобода Березовська.

Бекірова звинувачують в організації діяльності осередку «Хізб ут-Тахрір аль Ісламі» – організації, яка визнана в Росії терористичною, але легально діє на території України. Ця стаття кримінального кодексу Росії – одна з найбільш тяжких. Журналісту загрожує довічний термін тюремного ув’язнення.

В розділі «Барометр свободи преси» на сайті «Репортерів без кордонів» також згаданий колега Ремзі Бекірова Наріман Мемедемінов. Він – громадський журналіст, який також висвітлював утиски кримськотатарського народу російським силовиками в анексованому Криму.

Кримські правозахисники називали його першим, хто почав вести стрім з місць обшуків і судових засідань на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook». Крім цього, Мемедемінов передавав суспільно значущу інформацію в тому числі й Крим.Реаліі – проекту Радіо Свобода. Проти нього було порушено кримінальну справу за нібито «публічні заклики до тероризму», в рамках якого журналіст був засуджений на два з половиною роки позбавлення волі.

Адвокати кримськотатарських активістів і громадських журналістів неодноразово заявляли, що не розраховують на справедливий судовий розгляд справ в рамках загальноросійської юрисдикції. Наявність кримчан в списках на обмін ув’язненими між Україною та Росією також ускладнюється тим, що Росія розглядає їх як своїх, а не іноземних громадян, кажуть українські правозахисники. Однак, за словами Володимира Зеленського, кримські татари будуть включені до другого етапу обміну. Як цей обмін буде оформлений юридично, правозахисники прогнозувати не беруться. Дата цієї події також залишається невідомою.

Безкарність насильства – на що сподіватися?

Одночасно зі збільшенням кількості заарештованих, правозахисники зафіксували безпрецедентне падіння кількості журналістів, вбитих у зв’язку з їх професійною діяльністю. За 2019 рік було вбито 49 осіб – на 44% менше, ніж в минулому році. Однак, зазначають експерти, цю тенденцію формує лише різке зниження кількості смертей в зонах бойових дій. На мирних територіях кількість вбивств навпаки зросла на 2%.

Країнами-«рекордсменами» за кількістю убитих репортерів в 2019 році стали Мексика і Сирія, на території кожної з них загинуло по 10 осіб. На другому місці – Афганістан, 5 журналістів, на третьому – Пакистан, 4 журналісти.

Латинська Америка, нарікають автори доповіді, стає одним з найнебезпечніших місць для роботи медіа та вже практично не поступається за цим показником країнам Близького Сходу. Ситуація з убитими журналістами в країнах Латинської Америки може виявитися набагато гіршою, ніж зазначено в доповіді, оскільки як мінімум 8 вбивств не були включені до його тексту через те, що зазначені події не були детально вивчені, пишуть дослідники.

Україна також фігурує в списку країн, де була зафіксована насильницька смерть журналіста. Обурення і шок «Репортерів без кордонів» викликала смерть українського журналіста Вадима Комарова, відомого своїми розслідуваннями про корупцію в Черкасах. Крім того, правозахисники констатують, що насильство по відношенню до журналістів в Україні дедалі частіше залишається безкарним. За даними організації, щонайменше 6 журналістів зазнали нападу в першій половині поточного року, 12 журналістам протягом року надходили погрози, а 48 зіткнулися з різними іншими перешкодами професійної діяльності.

«Вбивство Вадима Комарова викликає тривогу через високий рівень насильства, з яким стикаються журналісти в Україні [...] Ми закликаємо владу зробити все можливе, щоб це вбивство і інші напади на журналістів не залишилися безкарними», – заявив глава відділу «Репортерів без кордонів» за Східній Європі та Центральній Азії Йоганн Бір.

За підсумками 2019 року Україна посіла лише 102 місце з 180 країн у світовому індексі свободи преси, який щорічно публікується «Репортерами без кордонів».

Втім, обнадійливими є дані про те, що за 2019 рік жоден журналіст не виявився без вісті зниклим. Крім того, йдеться в доповіді правозахисників, в поточному році після широких громадських кампаній кілька журналістів були випущені з місць позбавлення волі.

Зокрема, репортери Reuters Ва Лоне і Куаві Соі Уу, які спеціалізувалися на журналістських розслідуваннях в М’янмі, опинилися на волі в травні поточного року в результаті президентського помилування, яке, втім, не скасувало обвинувальний вирок, винесений раніше.