Зрада чи перемога? Реформи в Україні – порівнюємо з Польщею та Грузією

Президент України Петро Порошенко висловив сподівання на швидкий запуск антикорупційного суду, а 14 червня направив до Вищої ради правосуддя законопроект про утворення Вищого антикорупційного суду. Таким чином Україна зможе поставити ще одну «галочку» у списку реформ. Але що далі? Відповідь на це питання шукали журналісти програми «Завтра» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «112 Україна»).

Коли мова йде про реформи в Україні, експерти ставлять до прикладу інші країни, найчастіше Польщу та Грузію, де процес перетворень зазвичай відбувався за схожим сценарієм. Є, правда, уточнення – аби порівняння було достовірним, враховувати варто не ситуацію станом на сьогодні, а шлях реформ і час, який потрібен на те, щоб вони дали результати. Польща та Грузія кардинальні перетворення розпочали значно раніше.

Саме такою логікою керувався журналіст Георгій Тихий, коли виклав в одну лінію усі зміни, які запровадили керівництва трьох країн. Старт кардинальних змін в Україні він позначив 2014-м роком, в Польщі – 1989-м, коли в країні прийшов до влади перший некомуністичний уряд, в Грузії – 2004-м, коли Революція Троянд змінила Едуарда Шеварднадзе на Міхеїла Саакашвілі.

Георгій Тихий

Реформатори втрачають підтримку

За перші чотири роки реформ в Україні, як і в Польщі, провели децентралізацію влади, запровадили ринкові ціни на комунальні послуги, провели часткову люстрацію, показують графіки Георгія. У Грузії ці процеси відбувались динамічніше: патрульна поліція була створена у перший рік реформ, швидко провели приватизацію та пенсійну реформу. На четвертий рік у Грузії та Україні взялись за медичну реформу. Однак Україна обігнала і Польщу, і Грузію у створенні антикорупційних органів, запровадженні найдетальніших у світі електронних декларацій для держслужбовців й депутатів, а також запуску онлайн-майданчика для державних закупівель.

Реформи в Україні, Грузії та Польщі: порівняння (відео)

Перші докорінні зміни в Польщі та Грузії проходили разом з падінням економік, інфляцією, конфліктами між політиками та масовими протестами.

Лідер поляків Лех Валенса на прізвисько «прискорювач із сокирою» вимагав стрімких змін та буквально протискував їх силоміць, мов авторитарний лідер. Але за п’ять років президентства підтримку народу він втратив.

Грузинська команда реформаторів розгубила симпатію протягом двох каденцій Міхеїла Саакашвілі – із президента-реформатора він перетворився на опального політика-популіста, наголошують фахівці.

Реформи завжди супроводжуються високим градусом емоцій, не обходиться без невдач та прорахунків. Через це їх називають непопулярними. Зміни завжди болючі для суспільства і вбивчі для політиків, каже Тихий.

«Бачимо надзвичайну емоційність і в Грузії, і в Польщі. Так само, як і в Україні. Ми досі не дійшли до земельного ринку, а в Грузії, власне, коли це голосувалося – ті ж самі страшилки: «усе розкрадуть», «усе куплять», «олігархи все вкрадуть». Процес реформ – він дуже складний, болісний, неоднозначний, в ньому можливі «відкати», в ньому є перепони, в ньому є політичні впливи. Це неминуче», – розповідає Тихий.

Тиск на Україну грає на користь реформам

Емоційність процесу та політичне протистояння – спільна риса реформ у всіх трьох країнах. Однак, на відміну від Польщі та Грузії, в Україні досі немає змін єдиного «двигуна». З української влади реформи буквально витискають.

Економіст Олег Устенко пояснює, що це може звучати парадоксально, але залежність України від міжнародних кредиторів грає країні на користь.

«Тиск, який здійснюють на Україну, двосторонній. З однієї сторони – знизу – громадянське суспільство, зверху – міжнародні партнери. В період, коли країни вступали в Європейський союз, фактично з місцевих політичних еліт витискали необхідні реформи. Там теж був колосальний спротив. Там теж був колосальний рівень корупції», – каже Устенко.

Олег Устенко

​Формула «сьогодні реформи, а завтра гроші», зазначає Устенко, виявилася найкращою «морквинкою» для правлячої еліти.

Інвестиційний банкір Сергій Фурса додає: західні фінансисти вже вивчили українських політиків і знають, як правильно прописувати умови кредитування, щоб Київ впроваджував реформи.

«Вони прекрасно розуміють, з ким мають справу. Вони – достатньо розумні хлопці. Вони все бачили, вони все знають. Вони все про вас знають. У них – фінансова розвідка. Вони бачили це в багатьох країнах світу. Це – теж не унікальна історія», – розповідає Фурса.

Сергій Фурса

​Коли буде результат від реформ?

Результат успішних реформ – це зростання ВВП, низький рівень корупції, покращення безпеки. Однак вирахувати, коли дадуть плоди започатковані в країні зміни, наприклад, децентралізація чи податкова реформа, або коли почнуть карати за неправду в електронних деклараціях – неможливо.

«Звичайно, що пройде деякий час, поки усе це запрацює. Поки е-декларування приведе до покарань, антикорупційна інфраструктура до безпосередніх вироків корупціонерам. Фактично НАБУ румунське створене було в 2002 чи 2003 році. А вироки пішли у 2013 році. Десять років пройшло до ефективності цієї інституції», – зазначає журналіст Георгій Тихий.

Він прогнозує, що «українське суспільство битву за зміни виграє». Однак розслаблятися не радить.

Але експерти, опитані Радіо Свобода, успішність українських реформ оцінюють стримано. У Польщі ефект від впроваджених змін відчули ближче до вступу в Євросоюз в 2008 році. Тоді як у Грузії найголовнішу мету реформ – скорочення бідності населення – у повній мірі не відчули і досі, на 14-й рік від початку реформ.

Цей матеріал підготовлено спеціально для програми «Завтра» – спільного проекту Радіо Свобода та телеканалу «112 Україна». Дивіться її щонеділі о 18:00 на телеканалі «112 Україна».