​​​​​​​Радник Держдепартаменту США про «Північний потік-2», зустріч Байдена й Зеленського та загрозу з боку Білорусі

США продовжать підтримку України в сфері оборони, лише цього року Київ отримає 400 мільйонів доларів допомоги. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав радник Державного департаменту США Дерек Шолле, який 21 липня перебував у Києві. Що стосується «Північного потоку-2», то, за словами Шолле, Вашингтон і Берлін нині обговорюють пакет підтримки Україні на тлі завершення будівництва цього газопроводу. Чи матиме Захід реальні важелі для стримування Росії після завершення будівництва газопроводу? Чи пройде американський есмінець біля берегів Криму? І коли до Києва прибуде новий посол США? Про це і не лише – в ексклюзивному інтерв’ю Дерека Шолле Радіо Свобода.

– Минулого тижня у Вашингтоні зустрілися президент США та канцлер Німеччини. Вони, зокрема, заявили, що будуть протидіяти будь-яким спробам Росії використати «Північний потік-2» як зброю проти тієї чи іншої країни, зокрема України. Чому США впевнені, що це можливо? Якими мають бути запобіжники?

– Буде складно. Запобіжник – дати Володимирові Путіну чітко зрозуміти, що використання енергетики як зброї є неприйнятним. Ми з нашими німецькими колегами маємо намір стояти саме на цьому. І президент Байден, зі свого боку, наголошує про це в розмовах з Володимиром Путіним.

– Видання Wall Street Journal опублікувало статтю про домовленості між США та Німеччиною щодо цього. У ній міститься перелік імовірних гарантій, які США та Німеччина готові надати Україні та регіону. Наприклад, ідеться про 50 мільйонів доларів на розвиток в Україні «зеленої інфраструктури». Але це не є гарантією безпеки, як і решта заходів, про які згадується в статті.

– Ми дійсно обговорювали з нашими німецькими колегами питання енергетичної безпеки України.

Я поясню вам. Ми розділяємо стурбованість щодо цього проєкту. Президент Байден був опонентом цього проєкту ще в часи, коли він був віцепрезидентом. Але коли він очолив Білий дім, «Північний потік-2» був готовий на 90%. Наше побоювання було, що газопровід добудують і запустять, а Україна залишиться ні з чим у питанні енергетичної безпеки. Ба більше, у гіршому випадку – ще й погіршаться відносини між Україною та трансатлантичним союзом.

Тож ми вирішили, що треба уникнути цього сценарію. Як? Спільно з нашими німецькими партнерами ми посилаємо Росії чіткий сигнал про наші очікування щодо її поведінки – що енергетика не може використовуватися як зброя. Інакше будуть наслідки.

Так само важливою є реальна і значна практична допомога Україні. Я поки не можу говорити про конкретику. Але це буде істотна підтримка її енергетичного сектору, яка гарантувала б енергетичну безпеку, ефективність та незалежність. Росія повинна знати, що, на думку як США, так і Німеччини, Україна повинна лишатися країною-транзитером газу. На цьому минулого тижня наголосила у Білому домі й канцлер Ангела Меркель.

Радник Державного департаменту США Дерек Шолле та ведуча Олена Ремовська під час ексклюзивного інтерв'ю Радіо Свобода у Києві, 21 липня 2021 року

Ми віримо, що ці домовленості, коли вони вже будуть фіналізовані, стануть кроком уперед. Вони є далекоглядними. Їхня мета – допомогти України досягти більшого у майбутньому, захистити свій суверенітет, територіальну цілісність, свою незалежність. Можна сказати, що після досягнення цих домовленостей спільна робота тільки розпочнеться.

– Коли українська сторона висловлює стурбованість через ризики, пов’язані з цим проєктом, то вона говорить не тільки і не стільки про гроші від транзиту газу. Йдеться про безпекові ризики – що російський газ в українській трубі є таким собі запобіжником, гарантією того, що Росія не піде далі у своїй агресії проти України. Те, про що говорите ви, – це більше про економічну підтримку. Але що могло би бути гарантією безпеки для України у випадку, якщо «Північний потік-2» таки буде запущений?

– Про що ми говорили з нашими німецькими колегами, а також українськими… Я хочу наголосити, що весь цей час, ці кілька місяців, ми перебуваємо в тісному контакті з нашими партнерами в Києві, і їхній погляд на ситуацію багато в чому вплинув на наше її розуміння, а також на те, якими мають бути домовленості.

Якщо говорити не про енергетику, а про оборону: звісно, це надзвичайно важливо для США. Відносини України та США у сфері оборони є зрілими відносинами, вони трансформувалися неабияк за ці 7 років, починаючи з 2014-го. Лише цього року США нададуть Україні понад 400 мільйонів доларів підтримки у сфері безпеки. За останні 7 років ця сума склала понад 2 мільярди доларів. Тож це важливе питання для Сполучених Штатів.

Незабаром президент Зеленський відвідає Вашингтон для зустрічі з президентом Байденом. Серед тем до обговорення будуть як питання безпеки та оборони, так і питання енергетичної безпеки та інші аспекти нашої співпраці. Ми сподіваємося, що буде зроблено крок уперед. Адміністрації Байдена лише 6 місяців. Сам Джозеф Байден добре знає Україну, він бував тут шість разів за часів свого віце-президентства. Він дуже зацікавлений у тому, щоб відносини між двома країнами ставали глибшими і міцнішими. Це – підхід, яким ми керуємося ці півроку і яким будемо керуватися під час зустрічі, що має відбутися незабаром.

– Видання Politico опублікувало статтю під назвою «США схиляють Україну мовчати щодо російського газопроводу». Чи це дійсно так?

– Ні. Я ще не читав цю статтю, але Україна – демократична країна, в неї є свій голос. Ми прагнемо близького і конструктивного партнерства з нашими українськими друзями. Такого, в якому ми відстоювали б наші спільні інтереси та цінності.

– Інше питання безпеки, щодо якого Україна висловлювала певне розчарування в ці місяці, – це темпи зближення з НАТО. У заяві у червні альянс лише загалом згадав, що Україна, можливо, одного дня стане членом НАТО. Як ви на це дивитесь? Хіба не будуть Україна і регіон у більшій безпеці, якщо Україна матиме змогу інтегруватися в НАТО якомога швидше?

– Україна вже зараз робить значні кроки на шляху до дуже близького партнерства з НАТО: відносини України та НАТО дуже відрізняються від тих, що були десяток років тому, зокрема, це стосується рівня співробітництва між альянсом та Україною. Що дуже важливо, двосторонні зв’язки у військовій сфері між Україною і багатьма державами-членами, в першу чергу, Сполученими Штатами, значно глибші та сильніші сьогодні, ніж це було сім років тому. Це відповідає інтересам США – бачити, як відносини України та НАТО зростають і стають зрілішими.

Я думаю, на цьому ми й сфокусовані найбільше: практичні речі, як ми робимо зараз. Ми працюємо для того, щоб українське військове оснащення було сучасним, щоб Україна мала засоби для захисту. Для цього ми надаємо так багато допомоги у сфері безпеки. І ми заохочуємо українське військо розвиватися для того, щоб армія могла захистити територіальну цілісність держави, але також для того, щоб Україна була партнером США та інших країн-членів НАТО. І це також те, що Україна продовжує робити. Я думаю, це дуже близьке та сильне партнерство у сфері оборони. І ми вважаємо, воно може посилитися у майбутньому. Це – те, чого ми прагнемо.

– Запитання, яке стосується процесу мирного врегулювання в Україні, а також ситуації у сусідній Білорусі. Олександр Лукашенко був активним учасником цього процесу на ранній стадії перемовин між Україною та Росією – зокрема, Мінськ став майданчиком для переговорів. Чи бачите ви нині якусь роль офіційного Мінська у регіональній стабільності (чи нестабільності)?

– На жаль, зараз ми бачимо Білорусь радше як джерело нестабільності, аніж стабільності. Перед тим, як приїхати до Києва, я разом із держсекретарем Блінкеном зустрівся з лідеркою білоруської опозиції. Ми дуже чітко висловили свою підтримку їхніх зусиль та наше бажання бачити демократичні зміни у Білорусі. На жаль, ми бачимо, що все рухається у неправильному напрямку практично у всіх сферах. І це погано як для самих білорусів, так і для всього регіону. Це нас дуже непокоїть. Білорусь стає джерелом нестабільності.

– Чи те, що режим Лукашенка усе стрімкіше інтегрується з Росією та її системою оборони, є загрозою для регіону? Президент Зеленський раніше казав, що Україна, окрім загрози зі сходу, тепер, імовірно, матиме загрозу й із півночі.

– Це нас дуже непокоїть. Ми бачили, як цивільний літак примусово посадили у Білорусі, і за визначенням, це вже є загрозливим актом. І наслідком цього є обмеження польотів над територією Білорусі. Тож шлях, який, здається, обрали у Мінську, – хибний. Але водночас ми бачимо сильне бажання з боку білоруського народу обирати свою долю, відстоювати ліберальні демократичні цінності. І це те, що США та наші європейські партнери дуже підтримують.

– Іншою загрозою, на яку звертає увагу Київ, є мілітаризація Криму Росією. Навесні ми побачили, що це стосується не лише великої кількості військових та озброєння, які вже базуються на півострові, але також і можливості росіян дуже швидко перекидати додаткові сили і зброю у Крим. Чи бачите ви воєнну загрозу для України та регіону з боку Криму? І що можна з цим зробити?

– Ми дуже занепокоєні російським нарощуванням сил на кордоні. Ми були особливо занепокоєні кілька місяців тому, коли кількість військ була дуже високою. Відтоді відбулося певне відведення, але досі велика кількість лишається поблизу кордону. Ми за цим близько і прискіпливо спостерігаємо. І тому ми так прагнемо продовжувати розвивати військову співпрацю з Україною, чи то шляхом надання підтримки, чи допомогою у навчаннях. Ми хочемо бути певними, що Україна має чим і як захищатися.

Під час ексклюзивного інтерв'ю Радіо Свобода радника Державного департаменту США Дерека Шолле у Києві, 21 липня 2021 року

Тож так, це велика проблема. І ми також донесли до наших колег у Москві цю стурбованість, і на цьому наголосив президент Байден під час розмови із президентом Путіним у Женеві. Ми чітко заявили, що такі погрози Україні з боку Росії є неприйнятними. Ми ж зі свого боку намагаємось надати Україні засоби для самозахисту.

– Чи є шанс, що ми побачимо американський есмінець неподалік Криму, як ми побачили нещодавно британський есмінець Defender?

– Американські кораблі ходять Чорним морем, і ви бачили впродовж останніх років, як вони беруть участь у різних навчаннях та різних місіях. Так само як і британські кораблі. Я впевнений, що американська присутність там триватиме.

– Президенти США та України мають зустрітися цього літа. Спочатку йшлося про липень, але цього тижня тимчасово повірений у справах США в Україні сказав нам, що зустріч відбудеться пізніше – імовірно, в серпні. Чи існують якісь передумови для української сторони? Чи є щось, що Україна має зробити перед зустріччю президентів?

– Ні. Президент Байден тепло запросив президента Зеленського до Вашингтона під час їхньої нещодавньої телефонної розмови. Ми працюємо над тим, щоб визначити дату для цієї зустрічі. І немає жодних передумов для неї. Ми дуже чекаємо на цю зустріч не лише заради символізму такої розмови, але і для того, щоб виконати певну важливу роботу: і щодо енергетичної безпеки, і військової співпраці, але також і щодо розширення політичних відносин, економічних зв’язків тощо. Існує широке коло питань, які важливі і для України, і для США. На кону багато спільних інтересів. І я знаю, що президент Байден прагне обговорити їх із президентом Зеленським незабаром.

– В Україні немає посла США від червня 2019 року. Держсекретар Блінкен нещодавно сказав сенаторам США, що Сполучені Штати хочуть мати «найсильнішого з можливих» послів в Україні, і що призначення відбудеться скоро. Кого ж номінують?

– Я не маю імені, на жаль. Але скажу, що ми близькі до того, щоб назвати нового посла. Ми дуже чекаємо, коли зможемо почати роботу з цією людиною. Тим часом нам дуже пощастило із чудовими колегами тут, у київському посольстві. Але так, ми очікуємо призначення нового посла дуже скоро.

– Чи є у вас кандидати?

– Я не можу назвати жодних імен. Але ми дуже близькі до оголошення.

– Коли? Чи може це статися цього року?

– Так. Як ви і сказали, ми не мали посла в Україні вже дуже довго. І ми дуже націлені мати когось тут найближчим часом. Процес затвердження у Сенаті інколи забирає час, тож після того, як ми оголосимо кандидатуру, кілька місяців може піти на її затвердження. Але це пріоритет для нас, бо це пріоритетні відносини для нас. І це важливо мати посла, представника президента, якого затвердить Сенат, тут. І це високий пріоритет для нас.