Напередодні центр «Досьє» Михайла Ходорковського представив результати розслідування загибелі російських журналістів в Центрально-Африканській Республіці, де вони знімали фільм про діяльність тут так званої приватної військової компанії Вагнера - російського угруповання, яке було помічено і в боях на сході України.
У Судані, ймовірно, бійці російських ПВК допомагають придушувати протести проти президента, а в Лівії - охороняють склади і нафтові свердловини і захищають головного польового командира, пише російська служба Радіо Свобода і додає: за останній рік повідомлення про появу людей з автоматами в руках, які розмовляють російською, приходили з півтора десятка країн Африки. Хто вони і чому світ звернув увагу на них зараз?
У столиці Судану Хартумі, де тривають акції протесту проти правління авторитарного президента Омара аль-Башира, ймовірно, знаходяться бійці приватних військових компаній з Росії.
Як повідомили на цьому тижні британська газета The Times та мережеве видання Defence Blog, що посилаються на представників суданської опозиції, по Хартуму на броньованій техніці російського виробництва пересуваються озброєні люди в камуфляжі, які орзмовляють російською. The Times і Defense Blog публікують відповідні фотографії, хоча явних і прямих підтверджень того, що мова йде саме про росіян, немає.
Однак раніше вже з'являлися повідомлення, що в Судані діють бійці так званої «ПВК Вагнера», пов'язаної з близьким до Володимира Путіна мільярдером Євгеном Пригожиним. Західні журналісти також пов'язують присутність озброєних росіян в Судані зі стрімко збільшеною активністю Росії в Африці в цілому. Зокрема, в таких країнах як Лівія, Мадагаскар, ЦАР, Конго (Кіншаса) і Нігерія.
10 січня виборча комісія Демократичної Республіки Конго (колишній Заїр, або Конго-Кіншаса) назвала опозиційного кандидата Фелікса Чісекеді переможцем на президентських виборах. Кандидат від правлячої партії зайняв лише третє місце, незважаючи на підтримку з Москви.
Джозеф Кабіла, який залишає свій пост після 18 років правління, хотів бачити своїм наступником колишнього міністра внутрішніх справ Еммануеля Рамазані Шадарі, але той набрав лише близько чотирьох з половиною мільйонів голосів, тоді як за Чісекеді проголосували більше семи мільйонів виборців.
У листопаді 2017-го агентство Bloomberg опублікувало власне розслідування про участь у виборах в Конго структур все того ж Пригожина. Як стверджували автори статті в авторитетному американському виданні, Москва підтримувала на виборах кандидата від влади.
В останні пару років Пригожин, якого ЗМІ називають скухарем Путіна», прагне поширити вплив Кремля на всю Африку, стверджує Bloomberg. Його люди начебто працюють вже в 10-15 африканських країнах, в першу чергу в ЦАР і Лівії, а також в Північному і Південному Судані, на Мадагаскарі, в Анголі, Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Мозамбіку, Зімбабве і Демократичній Республіці Конго.
На думку Bloomberg, Кремль звернув увагу на Африку як на багатий ресурсами регіон, отримання впливу в якому могло б частково компенсувати недолік фінансових та інших ресурсів в глобальному змаганні Росії із Заходом. Йдеться, зокрема, про видобуток в африканських країнах корисних копалин і постачання туди російської зброї.
Не так давно американська Washington Times і британський таблоїд The Sun писали про намір Росії міцно закріпити свою військову присутність в Лівії. The Sun стверджувала, що десятки агентів ГУ Генштабу Росії (колишнє ГРУ) і загони російського спецназу вже знаходяться на середземноморському узбережжі Лівії, в Тобруке і Бенгазі, користуючись підтримкою бійців «ПВК Вагнера».
Точно відомо, що постійні контакти між Москвою і главою так званої Національної армії Лівії Халіфою Хафтаром, якого на Заході вважають найвпливовішим тут польовим командиром, настільки почастішали, що США і НАТО всерйоз починають побоюватися появи російських військово-морських і військово-повітряних баз на території цієї країни, з 2011 року розколотої громадянською війною.
Батальйон урядової армії ЦАР, підготовлений за допомогою російських інструкторів
10 січня центр «Досьє» Ходорковського представив результати власного розслідування загибелі в ЦАР 30 липня 2018 року російських журналістів Орхана Джемаля, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченко. Вони прилетіли в ЦАР, щоб зняти документальний фільм про діяльність в цій країні «ПВК Вагнера».
Центр «Досьє» передав результати п'ятимісячного розслідування телеканалу «Настоящее время» (спільного проекту Радіо Свобода та Голосу Америки). Журналісти стверджують, що за знімальною групою стежили з самого приїзду в ЦАР, а їх вбивство було не простим пограбуванням, як вважає в тому числі російське слідство, а спланованою операцією. Розслідування констатує, що за операцією стояли пов'язані з Кремлем люди.
В той же день, 10 січня, стало відомо, що Росія може побудувати в ЦАР свою офіційну військову базу. Міжурядова угода про військову співпрацю між Росією і ЦАР була підписана в серпні 2018 року. Після цього в країні створили центр навчання військових: російські інструктори навчають їх поводження зі зброєю та методам ведення бою. Начальник Генштабу ЦАР, за словами міністра оборони, приїжджав на навчання в Росію.
* * *
Спеціалізовані професійні послуги на комерційній основі, пов'язані з участю у військових конфліктах, охороною і обороною, збором розвідданих, військовим плануванням, логістикою і консультуванням в цілому в світі надають сотні відповідних компаній, і Росія тут не виняток.
Перша в сучасному розумінні приватна військова компанія Watchguard International була зареєстрована в 1967 році у Великобританії, її заснував полковник британської армії Девід Стерлінг, який раніше створив SAS - британський розвідувально-диверсійний спецпідрозділ, який досі вважається еталоном військового професіоналізму.
Якщо в ХХ столітті до послуг найманців і ПВК вдавалися в основному уряди і керівники різних рухів під час заколотів, партизан і повстанців по всьому світу, то з початку 2000-х їх послугами почали цікавитися великі міжнародні корпорації і організації (наприклад, одна з найбільших і відомих американських ПВК DynCorp стала підрядником ООН в Афганістані і Іраку).
За даними журналу The Economist, за перше десятиліття XXI століття всесвітній ринок ПВК з невеликої спеціалізованої ніші перетворився в глобальний сектор послуг обсягом понад $100 млрд.
Приватні військові компанії досить давно з'явилися і в Росії, проте сама абревіатура ПВК стала загальновідомою після воєн в Сирії і Україні.
Назва неофіційного збройного формування росіян з якогось моменту отримала серед журналістів визначення приватної військової компанії Вагнера, що насправді не є стовідсотково вірним.
Ця група діє на території України, а потім Сирії з 2014 року, а тепер її бійці з'явилися і в Африці. В червні 2017 року «ПВК Вагнера» була включена в санкційні списки США. Таким чином в певному сенсі було легалізовано її назву, оскільки американською стороною дана організація була названа "Private Military Company (PMC) Wagner".
Існування приватних військових компаній в Росії Кремль офіційно заперечує. Однак президент Росії Володимир Путін, коментуючи питання про ПВК на своїй останній прес-конференції, заявив, що такі компанії мають «право працювати і продавлювати свої бізнес-інтереси в будь-якій точці планети», якщо не порушують російського законодавства.
Your browser doesn’t support HTML5
Російські найманці з Донбасу їдуть до Лівії – відео