Чи може Росія зберегти свою динаміку на сході України? Інтерв’ю з Міком Раяном

У той час, як лідери НАТО збираються у Мадриді на ключовий саміт, який буде зосереджений на темі вторгнення Росії в Україну, російські сили продовжують отримувати певні досягнення у цій війні.

Урядові війська досі захищають Лисичанськ, останнє місто, яке утримує Київ у східній Луганській області. Але оскільки війні не видно кінця, трансатлантичний військовий альянс прагне розробити довгострокову стратегію, щоб допомогти Україні та покарати Росію. Київ просить про продовження підтримки, враховуючи західну зброю та боєприпаси, щоб допомогти йому вигнати російські війська з країни до того, як зима втягне в багно обидві сторони.

Київ стверджує, що на полі бою противник має перевагу, а наступ російських військ зараз охоплює близько 20 відсотків території країни. Вважається, що на східному Донбасі, який складається з Луганської та Донецької областей, зіставлення артилерії – 10 до одного. За деякими оцінками, від початку війни в лютому загинули десятки тисяч українців.

Тим часом російські війська досягають незначних успіхів на сході України, де Москва зосередила більшість своїх сил. Але прогнози західної розвідки говорять про те, що незабаром Москва може вичерпати свої бойові можливості і буде змушена зупинити свій дороговартісний наступ.

Щоб дізнатися більше, Радіо Свобода поговорило з Міком Раяном, генерал-майором австралійської армії у відставці та співробітником вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень.

– Схоже, російські війська досягають успіху на сході України, але є також багато попереджень і коментарів, особливо від західних офіційних осіб, які кажуть, що вони вірять лише в те, що Росія може підтримувати свій нинішній темп наступні кілька місяців. Забігаючи наперед, що це означає?

– Це означає, що і росіяни, і українці досягають точки, де їхні сили достатньо вичерпуються, адже обидві сторони вже понад чотири місяці воюють на півночі, північному сході, півдні та сході. На індивідуальному і на стратегічному рівні обидві сторони втомлюються на Донбасі, де росіяни зосередили більшу частину своєї бойової потужності приблизно з 50-го або 55-го дня цієї війни.

Це справді було важким випробуванням для обох сторін, і це дозволило росіянам фактично досягти певного прогресу у війні, якого вони насправді не досягли до цього моменту. Це демонструє, що вони вчилися з деяких своїх невдач на півночі від Києва та навколо Харкова і все ще зосереджені на досягненні деяких політичних результатів, які президент Росії Володимир Путін виклав у своєму виступі з нагоди 9 травня.

Росіянам вперше вдалося створити значну перевагу в артилерійській вогневій та авіаційній силі, тоді як українці не змогли перервати ворожі лінії постачання в такій же мірі, як вони могли це зробити раніше під час війни. Отже, ми зараз на етапі, коли росіяни удосконалилися.

Українці трохи втомлюються і обережні. Вони не хочуть бути втягненими у війну на виснаження, тому що не можуть виграти війну на виснаження проти росіян. Росіяни люблять воювати таким чином – це їхній улюблений спосіб війни – і я думаю, що українці достатньо кмітливі, щоб не втягуватись у таку боротьбу, якої бажає їхній супротивник, зараз вони мають бути дуже обережними.

Як ЗСУ тримають фронт біля Авдіївки попри постійні російські обстріли (фоторепортаж)

– Як уникнути чогось на кшталт того, щоб потрапити у війну на виснаження?

– Політичний елемент тут виходить на перший план, тому що у Києва є політичне бажання не поступатися українськими територіями. У цій війні вони вже втратили близько 20 відсотків своєї території.

Зокрема, Сєвєродонецьк на сході представляв останнє велике українське місто в Луганській області. Звісно, був політичний тиск, щоб зберегти це місто та зберегти цю територію, але реальність така, що іноді потрібно відмовитися від території, якщо хочеш зберегти свою армію в цілісності.

«Іноземний легіон оборони України» зайшов у Сєвєродонецьк (фоторепортаж)

Для України на сьогодні збереження армії є набагато важливішим за утримання території, вони повинні бути впевнені, що не воюють на умовах Росії.

– З багатьох наявних аналізів можна зрозуміти, що українцям насправді досить важко повернути багато територій. Що потрібно зробити Україні, щоб розпочати якісь успішніші контратаки та повернути територію на півдні чи на Донбасі?

– Зараз ми перебуваємо в іншій фазі війни. На початку, особливо коли все було зосереджено на північ від Києва та навколо Харкова, обидві сторони все ще вчилися та здували павутиння зі своїх установ, які давно не вели великих воєн.

Росіяни, серед іншого, засвоїли дуже важкі уроки про загальне озброєння, протиповітряну оборону, матеріально-технічне забезпечення та радіоелектронну боротьбу. Здається, вони таки засвоїли принаймні деякі уроки, і застосовують ці знання на сході, де вони дійсно зосередили свою бойову міць, щоб створити значну бойову перевагу проти українців.

На півдні українці відвойовували землі, але це була важка боротьба. Але тут декілька факторів. По-перше, на цей момент це не головні зусилля України, тому вони не отримують резервів і підкріплень, необхідних для здійснення оперативних проривів, які можуть дозволити їхні тактичні досягнення.

Місцеві жителі дивляться на зруйновані будівлі в Лисичанську після важких боїв у Луганській області, Україна, 18 червня 2022 року, за п’ять кілометрів на північний схід від Сєвєродонецька

По-друге, росіяни встигли підготувати кілька оборонних рубежів на півдні. І якщо ви б’єтеся з підготовлених оборонних позицій у поєднанні з досить хорошою мережею датчиків і з перевагами артилерії та дальнього удару, у вас все вийде. Нападнику важко прорватися крізь ці численні лінії захисту.

– Зараз виникає багато питань про стійкість і про те, як довго цю війну може вести будь-яка зі сторін. Здається, що рано чи пізно ми досягнемо точки, коли цей бій буде важко підтримувати для обох сторін. Чи це реально очікувати? Якщо так, то через скільки часу ми досягнемо цієї точки?

– Це екзистенційна боротьба за Україну.

Це не те, що вони обрали, вони воліли б не воювати. Але вони знають, як росіяни поводилися з українським мирним населенням, як вони руйнували українські міста, як вони ґвалтували, катували та вбивали українців. Тому це справді екзистенційна боротьба за їхню країну. Крім того, президент Путін, по суті, сказав, що це завойовницька війна.

Поки що українці зберігають волю до боротьби стільки, скільки їм потрібно, щоб росіяни не могли їх підкорити, і вони мають певні ресурси для цього. Якщо їх продовжуватиме підтримувати Захід, вони зможуть продовжувати.

29 березня 2022 року. Бойовик підтримуваного Росією угруповання «ЛНР» на самохідній гаубиці 2С1 «Гвоздика»

Але Росія також є країною, яка має приблизно на 100 мільйонів громадян більше і здатна створити більші війська та ресурси для боротьби. У неї, безумовно, є свої проблеми, але обидві сторони можуть продовжувати цю війну досить довго.

– Забігаючи наперед, які ключові речі ви бачите і які, на вашу думку, важливо пояснити людям?

– Цілком імовірно, що Росія закриє «луганську кишеню», і українці втратять цю територію або поступляться нею.

Після цього велике питання – чи є у росіян резерви, щоб зберегти свій темп і продовжити наступальну діяльність у Донецьку? Чи їм знадобиться якась операційна пауза для врегулювання та підкріплення?

Я так само дивлюся на південь. Якщо росіяни успішно захоплять всю Луганщину, їм доведеться зробити вибір щодо деяких важливих ресурсів – артилерії, авіації чи радіоелектронної боротьби. Їх використовуватимуть для оборони території навколо Херсону чи використовуватимуть для підтримки наступу на сході, чи справді навколо Харкова? Чи хочуть вони продовжувати спроби відтіснити українців від російських кордонів? Тож у найближчі місяць-два на росіян чекають цікаві випробування. У них є великий вибір щодо визначення пріоритетів наземних військ, і це навіть не включає інші стратегічні проблеми, з якими вони стикаються.