Путін і Лукашенко підписали декрет Союзної держави. Чого чекати Україні?

Володимир Путін та Олександр Лукашенко підписали декрет Союзної держави. Документ попередньо завізував Путін, а Лукашенко його підписав 4 листопада під час засідання Вищої державної ради, що відбувалося в режимі відеоконференції. Документ містить 28 «програм», зосереджених головним чином на економічних та регуляторних питаннях, включно зі спільною політикою оподаткування, банківської справи, промисловості, сільського господарства та енергетики. Водночас декрет не містить загадок про питання політичної інтеграції Росії та Білорусі.

Але підписаний Путіним і Лукашенком документ буде роками очікувати на виконання, а Союзна держава – не потрібна інституція, вважає член президії Координаційної ради демократичної опозиції Білорусі Павло Латушко. Свою думку він висловлює в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

«Гадаю, що це стало черговим процесом, який веде в нікуди. Але я хотів би звернути увагу на три моменти: у нас єдина позиція усіх демсил Білорусі, що полягає у тому, що нелегітимність породжує нікчемність. Нелегітимність Лукашенка породжує нікчемність угод, які він підписує. Тобто юридичний факт не відбувся, якого би змісту не були ці угоди.

Друге: ми виходимо з того, що міжнародні партнери не сприймають такої інституції, як Союзна держава, і не сприймають жодного з документів, що ухвалюється в межах Союзної держави... Тому є повне невизнання такої структури.

Третє: тільки білоруський народ є джерелом влади, і тільки після формування саме білоруським народом легітимних органів влади можуть підписуватися будь-які міжнародні угоди та міжнародні програми. І цього в цей момент немає у Білорусі, тому це не воля білоруського народу – це воля узурпатора Лукашенка, який утримує силою владу», – говорить Латушко.

Під час акції протесту проти інтеграції Білорусі і Росії. Мінськ, 7 грудня 2019 року

Путін помиляється?

Крім того, за словами Павла Латушка, президент Росії Путін робить помилку, коли розраховує на домовленості з Лукашенком, а не встановлює контакти з демократичними силами Білорусі, підтримуваними більшістю білоруського суспільства. Латушко, переконує, що з часом подібні угоди доведеться переглядати, коли Білорусь матиме легітимну владу.

Підписана Путіним і Лукашенком угода говорить лише про те, що сторони погоджуються продовжити діалог про інтеграцію, вважає аналітик Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич. Він зауважує у коментарі Радіо Свобода, що для того, щоб запрацювали усі 28 «програм», і в Росії, і в Білорусі ще треба ухвалити низку нормативних актів, чого поки не відбулося. Втім, з часом дія декрету все ж може негативно відбитися на інтересах України, припускає експерт.

«Політичного об’єднання немає, навіть, у перспективі років п’яти. Якщо про економіку, то, в принципі, Росія домоглася свого. Якщо йдеться про військову сферу, то Росія покращила свої позиції, але говорити про те, що вона контролює силовий блок Білорусі, як це розганяють у російських ЗМІ, то говорити про таке рано.

Тим часом Україна шукає небезпеку, але послідовно не шукає свого інтересу. Якщо з року в рік шукати небезпеку, то щось таки трапиться. За кожним з напрямків можна вибудовувати логічний ланцюжок щодо того, що може трапитися. Наприклад, переведення частини експорту білоруського на російську логістику рано чи пізно може дати наслідки, зокрема щодо постачання критично важливих товарних груп на українську територію. Це може бути небезпечним для України у перспективі 3-5 років.

З іншого боку, інтерес України – забезпечити максимум транзитних вантажів через свою територію і заробляти на цьому. Відповідно, якщо немає формулювання власного інтересу, рано чи пізно небезпека гарантована», – наголошує Тишкевич.

Якби не було Союзної держави?

Зрештою, підписаний Путіним і Лукашенком декрет принципово нічого не змінює, адже Союзна держава Росії і Білорусі формально існує вже понад 20 років, але дві країни не надто просунулися у напрямку взаємно інтеграції, зауважує директор Центру дослідження міжнародних відносин Микола Капітоненко. Відтак, на його думку, і для України нова угода нічого не змінює.

«Те, що є питання, з яких вони можуть глибше домовитися, і є такі, з яких вони не можуть цього зробити, – це все деталі, які ніяк не впливають на незалежність Білорусі від Росії. Те, що вони підписали – це просто логічний розвиток подій, які відбувалися у серпні. Тоді було заплановане засідання і щось на кшталт ратифікації всіх документів, які були підписані тоді. Там є підстави для поглиблення співпраці, наприклад, у торгівлі, в енергетиці, у сфері оборони. Є більш проблемні сфери, як грошова чи політична. Гадаю, все це залишиться. Але принципово все ж нічого не змінюється, просто йдеться про більшу координацію в окремих сферах цього утворення.

Для нас це нічого не означає, принаймні, поки що. Я не бачу, щоб це утворення якось особливо впливало на нас. Бо тримати позицію і не втручатися у наш конфлікт з Росією Білорусі вдається, навіть у тих умовах, в яких опинився Лукашенко протягом останнього року. Тому у якийсь напад з території Білорусі, чи щось подібне, я не дуже вірю. Торгівля у нас з Білоруссю продовжується, їм це вигідно. Тут також навряд чи щось станеться. Там, де ми є взаємозалежними, воно розвивається і нікуди не дівається. На такому рівні загроз для нас я не бачу. Я не знаю, чи були би іншими відносини з Білоруссю, як би не було Союзної держави, гадаю, що вони були б приблизно такими, як і зараз»», – каже Капітоненко.

Москва і Мінськ у 1999 році підписали договір про Союзну державу і відтоді ведуть переговори. Проєкт був би серйозним кроком до об’єднання економік і політичних структур двох країн, але також міг би підірвати суверенітет Білорусі, чому Лукашенко рішуче опирався роками.

Авторитарний лідер все глибше занурюється у зовнішню ізоляцію, його уникає більша частина міжнародної спільноти після президентських виборів у серпні 2020 року, на яких він заявив про переобрання на шостий термін. Білоруська опозиція та Захід засудили це голосування як сфальсифіковане, і воно спричинило багатомісячні вуличні протести, які білоруські силові структури намагають придушити жорсткими методами.

Європейський союз, Сполучені Штати та інші країни не визнали Лукашенка президентом Білорусі та запровадили санкції через масштабне придушення політичної опозиції, громадянського суспільства та незалежних ЗМІ.

На тлі ізоляції Лукашенко зблизився з Росією, шукаючи позик і військової підтримки від Путіна.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Політична карикатура художника Олексія Кустовського