«Святкуйте, коли хочете, але тепер ми зі світом»: причини переходу ПЦУ на новий календар

Яке значення для України має те, що ПЦУ офіційно перейшла на новоюліанський календар? Що це на практиці означає для вірян? Як відбуватиметься процес переходу? Про це Радіо Свобода розпитало в ефірі програми митрополита Переяславського і Вишневського Олександра (Драбинка).

– Давайте спочатку по термінології розставимо крапки над «і». Сьогодні багато наших колег-журналістів написали, що ПЦУ перейшла на новоюліанський календар, а інші колеги написали на григоріанський календар. Це одне і те ж саме чи ні?

– Ні. Це не одне і те ж саме. Григоріанський календар було запроваджено у ХVІ столітті у зв’язку з астрономічною неточністю юліанського календаря, яким того часу жила як східна, так і західна церква, папою Григорієм VIII. Це було ХVІ століття. І цей календар називається григоріанським за ім’ям декрету, яким він був запроваджений папою Римським Григорієм.

Новоліанський календар?

Звісно, православні не сприймали того календаря, який запроваджений був в Римо-католицькій церкві.

І на початку ХХ століття Константинопольський патріарх зібрав представників помісних православних церков. І сербський астроном перерахував календар і, залишивши вирахування Пасхалій і свят, які до неї причетні, тобто Вознесіння, Трійця, Великий піст, залишив, як ми його називаємо, старого стилю. І цей календар було названо новоюліанським. Він фактично співпадає з григоріанським, але це два різні календарі.

– Тобто ПЦУ перейшла на новоюліанський, правильно?

– На новоюліанський календар, яким користується сьогодні вже нині з ПЦУ 10 із 15 помісних православних церков.

– Тепер про сам перехід. Ще буквально два роки тому про це і соціологія говорила, перехід на новоюліанський календар здавався фантастикою. Чому це рішення назріло тепер? І чому церква вирішила його ухвалити? Що стало основним каталізатором?

– Каталізаторів тут є декілька. Ви правильно сказали, що довго велися дискусії навколо одного свята, навколо Різдва завжди. Тільки починається грудень місяць, відразу ж починається дискусія, коли святкувати: 25 грудня чи 7 січня. І завжди забували про подію Різдва, а тільки говорили, за яким календарем ми будемо це свято відзначати.

Тобто дискусія вже велася. І потреба в реорганізації і в певній реформі календарній назрівала. І на сьогодні, як бачимо, вона визріла.

Учасники Архієрейського собору Православної церкви України, на якому проголосували за перехід ПЦУ на новоюліанський календар, за яким Різдво відзначатимуть 25 грудня. Київ, Києво-Печерська лавра, 24 травня 2023 року

І блаженніший владика Епіфаній свого часу казав ще минулого року, що нам, мабуть, знадобиться років 5-10 років для того, щоб визріла сама по собі...

Ідея визріла. Але її реалізація може звершитися трохи пізніше. Так само говорив і предстоятель УГКЦ Святослав (Шевчук). Було чотири аргументи, які він наводив, що це не на часі і є тому певні причини.

Але свої корективи внесла війна і ті процеси, які відбуваються сьогодні в Україні, взагалі в суспільстві.

Один із тих процесів – це, звичайно, наша євроінтеграція, яка вже стала безповоротною.

А для того, щоб бути в цій родині, ми маємо певною мірою підтягнутися і до тих стандартів, які є, я не сказав би в релігійному контексті, але в більшості православних церков ЄС користуються новоюліанським календарем. Відповідно нам було би бажано, щоб ми також не відставали.

Митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ Олександр (Драбинко) служить заупокійну літію по гетьманові Мазепі у капелі гетьмана. Стопкадр фільму «Євангеліє від Івана Мазепи»

А тим більше, що ми чітко знаємо, що юліанський календар недосконалий і астрономічно неправильний. Ми повинні це визнати. Тобто тяглість до традиції не повинна бути перешкодою до того, щоб ми відзначали більш астрономічно правильно ті дати, євангельські дати з інших свят, які пов’язані саме з церковним богослужбовим колом.

Іншою причиною я називаю, на соборі також про це говорив, що у нас війна погнала з України дуже багато вимушених біженців – це жінки, діти, котрі сьогодні (здається, близько 8 мільйонів) перебувають поза межами України, в інших країнах, як в православних, так і не в православних, де відзначають церковні свята хто за григоріанським календарем, а хто за новоюліанським календарями, якщо ми говоримо про православні свята у православних країнах, де маємо такий підхід.

У мене неодноразово запитували, що для мене і було певним таким нюансом, а ще не треба забувати 11 мільйонів заробітчан, які виїхали ще у довоєнний період.

Тобто ми маємо дуже велику, не назву її діаспорою, але українців поза межами України, які мусять на сьогодні відповідати певним нормам життя і церковного життя, і громадського життя, перебуваючи в цих країнах. А там канікули або вихідні, звісно, співпадають з церковними святами.

І це відбувається або за григоріанським календарем, або за новоліанським календарем. І чекати, коли відсвяткувати або піти до храму, який може бути і зачинений, на цей день може і не бути вихідного дня, коли ми святкуємо в Україні, то невже ж тоді залишати людей без можливості такого святкування.

Ну, і та частина людей, які повернуться до України, вже певний період отримають таку освіту в Європі і в тих країнах, які причетні до цих двох календарів, які ми згадуємо, для них вже буде незрозумілий старий стиль і чому ми саме так. Тому і це є одним з поштовхів до ухвалення такого рішення.

– Але ми достеменно не знаємо зараз соціологію, скільки людей реально готові підтримати це рішення церкви і святкувати свята за новим календарем. Навіть на соборі 24 травня один архієрей висловився проти. Про це повідомив митрополит Епіфаній. І також я можу допустити, що на місцях, в регіонах буде багато священників, які не підтримають ці зміни.

Чи є у вас план, якщо буде такий розвиток сценарію, якщо виявиться, що більше, аніж ви собі могли припустити, людей, священників і парафіян, не підтримують перехід?

– У мене плану немає. І його взагалі ніякого не повинно бути.

Оскільки в самій постанові Архієрейського собору прозвучало наступне формулювання, що перехід на новоюліанський календар і час святкування відбувається, по-перше, добровільно, а по-друге, у нас буде паралельно без встановленого терміну кінцевого використання у богослужінні обох календарів.

Тобто ніхто не забороняє користуватися старим стилем. І якщо парафії матимуть таке бажання, а то, можливо, і цілі єпархії, якщо таке бажання буде, мають повне право святкувати тоді, коли вони забажають, коли вони вважають за доцільне.

Також такою практикою користується Польська православна церква, коли в одному храмі вже Різдво, а іншому храмі ще не Різдво. Святкують два Різдва. Єпископ відвідує і одну парафію, і іншу парафію, вітаючи, в залежності до того, як ставляться до цього віруючі.

Але я хотів би все-таки нагадати про третій аспект, який в цьому питанні відіграє на сьогодні також немаловажне значення – це те, що якщо раніше в Середньовіччі православний календар, старий стиль сприймався як предмет самоідентифікації православного населення, тому що тоді було таке...

У нас і до сьогодні кажуть: католицьке Різдво, польське Різдво, а тут було православне Різдво.

У нас тепер вийде у зв’язку з війною, оскільки ми є вихідцями з Московського патріархату, ще з тієї імперської церкви, а потім радянської церкви, то ця тяглість мала колись закінчитися.

І я думаю, що тепер будуть казати, то буде московське Різдво, а то буде українське Різдво. Тобто ще є і такий нюанс.

Хоча він не зовсім є аргументом для переходу до нового календаря.

Основний аргумент – це, звісно, те, що новоюліанський календар відповідає реальним датам і цифрам того, коли ми повинні святкувати. Якщо у мене день народження 25 грудня, а я святкую 7 січня, то це ж неправильно. І тільки тому, що так склалося. Тобто ми перевели у астрономічну відповідність календар до тих дат, які ми відзначаємо.

– А чи будете ви, церква ПЦУ, якось узгоджувати ці дати з державою? Тому що, наприклад, Покрову за новим календарем тепер мають відзначати 1 жовтня, замість 14 жовтня. А це ще й державний вихідний, а це ще День захисників і захисниць України. Чи буде церква якось ініціювати узгодження з державою цих днів?

– Так, звичайно. 24 травня на Синоді і моя була ініціатива, в тому числі, звернутися до органів державної влади відповідних, у чиїй компетенції це перебуває, про врегулювання цього питання, згідно церковного календаря за новим стилем, як ми його називаємо, відповідно тих свят, які до нього прив’язані.

А це Покрова і День Державності. Фактично це тільки два свята, які ми відзначаємо спільно з державою, які співпадають з церковними святами, державні дати. А Різдво 25 грудня – воно і так вже було оголошене державою вихідним днем.

– Скажіть, будь ласка, а ваші брати з УПЦ (МП) не висловили бажання, може, доєднатися? Може, якісь окремі парафії чи...?

– З нашими братами з Московського патріархату достатньо складна ситуація. Тут не те, що доєднатися в календарному порядку, тут важко з ними говорити про доєднання до єдиної помісної церкви.

Але я просто певен, що ті парафії і прихожани, котрих має УПЦ (МП) в Європі або в інших країнах, будуть вимушені відзначати свята, згідно з григоріанським або новоюліанським календарем, оскільки вихідних днів спеціально для старого стилю не буде для них ніхто влаштовувати.

Тому є в Європі така практика, коли свята взагалі, якщо церковні свята випадають на тижні, коли на робочі дні, то їх святкування взагалі переноситься на вихідний: чи то у суботу, чи то у неділю, і тоді служиться служба.

Коли я одного разу був у Німеччині, то у мене вийшло так, що я тричі святкував Преображення. Один раз в день, коли воно відзначається, інший раз в першу неділю – приїжджав єпископ місцевого міста, служили і знову ж яблука освячували. І третій раз, вже повернувшись до України, коли у нас 19 серпня відзначається, як ми його називаємо, яблучний Спас. Ось така ситуація.

Тобто тут треба не людина для суботи, як сказав Христос Спаситель, а субота для людини. Ми не повинні служити предмету, а предмет повинен служити нам.

Глава ПЦУ Епіфаній освятив ікони, написані на бронепластинах