Зараз увага багатьох людей в Молдові й Україні прикута до так званої «Придністровської республіки».
Є повідомлення, що в «столиці» цієї «республіки», Тирасполі, обстріляли з гранатомета приміщення тамтешнього «міністерства державної безпеки». Хто стоїть за цим, невідомо. Можливо, це провокація Росії. До того ж російська сторона заявляє про намір «пробити сухопутний коридор» від Росії через Україну до Придністров’я.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Зеленський: загострення ситуації у Придністровʼї спричинене діями спецслужб РосіїПридністров’я – окупована територія
Варто нагадати, що 15 березня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила рішення про припинення членства Російської Федерації у Раді Європи через несумісність її дії з принципами організації. Одночасно ПАРЄ одноголосно ухвалила поправку про те, щоб офіційно визнати Придністров’я зоною російської окупації.
Ця поправка має стосунок і до України. Адже «Придністровська республіка» не лише межує з Україною, пов’язана з нею.
Зрештою, на теренах цього, у силовий спосіб створеного Кремлем, утворення проживає чимало етнічних українців.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Це джерело напруги» – Одеська ОВА про ПридністровʼяУкраїнці Молдови
На теренах нинішньої Молдови українська людність селилася ще з часів Середньовіччя.
Столиці середньовічної Молдавії (Сірет, Баня-Молдавія та Сучава) були розташовані на руській (українській) етнічній території. Щоправда, в XVІ-XVІІІ століттях, внаслідок експансії волоських елементів, склалася їхня кількісна перевага над елементами руськими (українськими) в Молдавії. Проте вона не була значною. Слов’янський, власне український, елемент виявився домінуючим у Молдавії і в культурному плані.
Панівною конфесією тут стало православ’я, яке використовувало церковнослов’янську мову. Руська книжна мова стала офіційною мовою в Молдавській державі, якою писалися різні документи.
Першим вищим навчальним закладом, який з’явився в Молдавії, була слов’яногреко-латинська академія, створена за зразком Києво-Могилянської. Відкрито її було 1640 року в Яссах.
Русини-українці в період Середньовіччя розглядали Молдавію як свої терени. Тому деякі українські діячі, зокрема козацькі ватажки, прагнули зайняти стіл молдавського господаря. Таким був відомий козацький провідник, якого вважають засновником Запорізької Січі – Дмитро Байда-Вишневецький (1517– 1563/4). Втім, це йому не вдалося. А ось кошовий отаман Іван Підкова (1533– 1578) став у 1577 році молдавським господарем. Семерій (Северин) Наливайко (? –1597) планував створити в Придністров’ї українську козацьку державу.
1652 року син Богдана Хмельницького, Тиміш Хмельницький, одружився з дочкою молдавського господаря Василія Лупу, Розандою. Це давало йому певні підстави претендувати на молдавський престол. Саме землі Молдавської держави були одними з тих, де чи не вперше з’явилися українські політичні емігранти.
Після Полтавської битви 1709 року сюди прибув гетьман Іван Мазепа й представники козацької старшини. А в 1710 році в Бендерах (це сучасне Придністров’я) був укладений документ, відомий під назвою Конституції Пилипа Орлика чи Бендерської Конституції.
На терени Придністров’я, які стали частиною так званої Ганьщини (Ханської України), що існувала вкінці XVII – в першій половині й середині XVIII століття, переселялися українські селяни й козаки, шукаючи кращої долі. На початку ХІХ ст., в результаті російсько-турецької війни 1806-1812 рр., терени нинішньої Молдови, у т. ч. Придністров’я, остаточно ввійшли до складу Російської імперії.
Тут була створена Бессарабська губернія з центром у Кишиневі.
Після Першої світової війни більша частина цієї губернії відійшла до Румунії. Натомість її менша частина, зокрема Придністров’я, опинилася під владою більшовиків і увійшла до Української Соціалістичної Радянської Республіки.
У складі останньої в 1924 році в була створена Молдавська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, до якої ввійшли окремі території тодішніх Одеської та Подільської губерній. Це були райони, де українці переважно становили більшість. На початку Другої світової війни, наприкінці червня 1940 року, радянські війська зайняли Бессарабію. Значна частина цих теренів відійшла до Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
У складі останньої ліквідували Молдавську автономну республіку. Натомість була створена Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (МРСР), до якої, зокрема, ввійшло Придністров’я, де домінувало українське населення.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Це джерело напруги» – Одеська ОВА про ПридністровʼяЗбройний конфлікт, невизнана «республіка»
Розвал Радянського Союзу призвів до активізації в Молдавії, як і в інших радянських республіках, рухів національного характеру. Молдавія ж в етнічному плані була далеко неоднорідною. Тут існували й існують райони, де проживають українці. Переважно вони концентрувалися в Придністров’ї. Проте українська меншина ні в радянські часи, ні в часи теперішні не мала можливості нормально задовольняти свої національні потреби.
У результаті цього українці Молдови зазнали русифікації. До найбільш радянізованих і русифікованих регіонів Молдавії належало саме Придністров’я – індустріальний та урбанізований район республіки.
Міста тут були переважно російськомовними. Нині етнічний склад Придністровської «республіки» визначається трьома великими національними групами (росіянами, молдаванами й українцями), кожна з яких становить приблизно 30% населення.
Ще в 1990 році місцева влада в Придністров’ї почала дистанціюватися від Кишинева. Не без того, що тут попрацювали радянські спецслужби, які в той час у республіках спеціально створювали вигідні їм рухи.
25 серпня 1991 року Придністров’я проголосило незалежність – за два дні перед тим, як це зробила Молдова.
Далі було збройне протистояння між молдовською стороною й Придністров’ям у 1992 році. Придністровців підтримала 14-а російська армія, яка перебувала на їхній території.
21 липня 1992 року Молдова й Росія підписали угоду про врегулювання придністровського конфлікту. Придністровська «республіка» хоча й не була визнана Росією, однак її існування значною мірою забезпечувалося російськими дотаціями.
Хоча «республіка» вважається багатонаціональною і навіть має три офіційні мови (молдавську, російську та українську), насправді тут здійснюється політика русифікації, твориться культ Росії.
Придністров'я. Бендери. Військова техніка на так званому миротворчому посту на мосту через Дністер. 16 квітня 2022 року
І...референдум
Також події в Україні мали стосунок до того, що відбувалося в Придністров’ї. Невдовзі після Помаранчевої революції, в 2006 році, тут був проведений референдум про приєднання до Росії. Зрозуміло, понад 90% висловилися «за».
«Придністровську карту» активно розігрували росіяни після Революції гідності. У березні 2014 року «верховна рада» «республіки» звернулася до Держдуми Російської Федерації фактично з пропозицією прийняти Придністров’я до складу Росії.
Готувалася взаємодія цього утворення із так званими «новоросійськими республіками» – особливо з одеськими «новоросами».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Придністров’я і Донбас. Росію з чужої землі можна тільки «викурити»«Придністровська республіка» – це не лише проблема Молдови,
Придністров’я для Молдови – це приблизно те саме, що для України Крим та зайнята російсько-гібридними військами частина Донбасу.
Натомість ця «республіка», яка є анклавом Росії, створює й далі чималі проблеми до України.
Не секрет, що Путін і його наближені давно вже мріють захопити південь України, «прорубати» для росіян коридор не лише до Криму, а й до Придністров’я. Це чітко простежується під час нинішніх бойових дій.
Тому існування так званої «Придністровської республіки» має прямий стосунок до проблем національної безпеки України. Нині ПАРЄ признало цю «республіку» окупованою територією.
Чи не час порушити питання про її деокупацію й повноцінну інтеграцію до складу Молдови?
Тут немалу роль (якщо не основну) може відіграти Україна. При цьому треба й подумати про забезпечення національних та культурних прав наших співвітчизників, які проживають у цьому регіоні.
Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода