Воїни, які втратили кінцівки, намалювали картини на аукціон, щоб купити квадрокоптер для побратимів

ЛЬВІВ – 51 малюнок українських захисників презентується на виставці «Коли ми єдині» у Львівському музеї історії релігії. Це роботи тих бійців, які отримали поранення під час бойових дій, втратили кінцівки і пересуваються на протезах або ж у кріслі-візку.

Всі роботи виставлено на благодійний аукціон, за зібрані кошти придбають квадрокоптер «Мавік-3Т» для військовослужбовців.

45-річний Станіслав Воєводін пересуваються поки що у кріслі-візку. Внаслідок поранення 13 лютого цього року неподалік Сватова втратив можливість ходити.

«Трішки залишилось п’ятки на лівій нозі і трішки ікри – на правій. Чекаю, поки вже мені поставлять протези і я зможу стати на ноги. З лютого постійно – ліжко і візок. Рука теж була поранена, палець ще погано працює, але я працюю щодня з реабілітологом і самостійно роблю вправи, то вже краще. Все, що у житті не робиться, то до кращого. Я живий, а скільки хлопців зникли без вісти, загинули», – говорить Станіслав Воєводін.

Станіслав Воєводін під час арттерапії

Він сам з міста Прилуки Чернігівської області. Зробив на виставці фотографії своїх восьми малюнків і надіслав дружині. Не приховує усмішки на обличчі, що його картини презентують у музеї.

«Щось вийшло у мене, щось – ні. Видно по роботах, що таки вже творчий процес пішов. Я сприймав малювання як арттерапію. Ми приїжджали, відпочивали, водночас, малювали. Тобто, займались справою. Бо коли ти знаходишся вдома, в суспільстві, коли є робота, то знаєш, що завтра підеш на роботу, потім з друзями підеш у ліс чи на рибалку. А тут після поранення багато з’явилось часу, який проводиш у ліжку чи у візку. Я вже, правда, стараюсь на кріслі-колясці скрізь їздити, самостійно сідаю у трамвай, їду у ліс чи на базар», – продовжує воїн.

Роботи Станіслава Воєводіна

Військовослужбовець на благодійний аукціон віддав усі роботи, які намалював під час майстер-класів. Переважно, це яскраві квіти. Арттерапію для поранених бійців у реабілітацінйому центрі організували художниці Оксана Гірняк і Лідія Григель. Спершу на заняття приходили по кілька осіб і одразу повідомляли, що не вміють малювати, ніколи не малювали і навряд чи у них щось вийде.

«Працювали у різних техніках. Кожен собі вибирав, як саме. Хтось малював на склі, хтось на папері чи полотні. Ми їздимо до них у реабілітаційний центр, спочатку було важко все організувати, бо не вельми охоче приходили. Ми вмикаємо музику і воїни вже щось малюють, щось пригадують зі студентських років. Ми їм приносили різні малюнки, старались створити комфортні умови. Спершу пробували тематичні малюнки, але у них був вибір. Вони змальовували. Але коли навіть два воїни бачили однакову підказку, то все рівно кожен малював іншу роботу», – говорить Оксана Гірняк.

Мисткині переживали, чи зможуть малювати з військовослужбовцями, які пройшли пекло війни, отримали важкі поранення, втратили кінцівки. Адже людина без правої руки, малювала вперше у житті лівою.

Інший боєць Ярослав Мельник з Вінничини внаслідок поранення втратив ногу вище коліна, а два пальці на правій руці ще досі не працюють. Однак він лівша і тому малювати для нього лівою рукою було звично.

Ярослав Мельник

Його дві роботи це українська символіка – тризуб, калина, синьо-жовтні кольори.

«Калина – це Україна. Я все лівою роблю і малював теж. Лише мене перевчили писати правою рукою у школі. Мені подобається малювати і час проходить швидше під час реабілітації. Я ремонтами займався і міг людям малювати щось на стінах, але це, як захоплення», – каже Ярослав Мельник.

Він добровільно 27 лютого 2022 року прийшов у військкомат. Захищав країну у Чорнобильській зоні, у Бахмуті. Там і отримав важке порання у березні 2023 року. Майже три місяці ходить на протезі.

Загалом на виставці в музеї історії релігії представлено малюнки 22 учасників бойових дій, які перебувають на реабілітації після поранення.

«Вони малювали і всі були у роботі, трішки забували про те, що довелось пройти і пережити. Малюючи лівою рукою, дуже прекрасно малювали. Ї

м вдалося бути художниками не академічними, просто, як з вільним пензликом у руках.

Вони неупереджені, ніхто їх не вчив, малювали те, що бачили і відчували», – говорить художниця Лідія Григель.

Василь Мельник з Івано-Франківщини внаслідок поранення втратив ліву руку, а права не працює, але він зумів тримати пензлик і намалював вісім картин.

«Хлопець навіть показав свій стиль і його картини можна відрізнити», – зауважує Оксана Гірняк.

Василь Мельник зумів тримати пензлик

51 картину військовослужбовців виставлено на благодійний аукціон. За зібрані кошти придбають квадрокоптер «Мавік-3Т» для 33-го окремого стрілецького батальйону, створеного у Львові у березні минулого року. 90% складу – військовослужбовці зі Львова та Львівської області.

Більшість воїнів на фронті отримують мінно-вибухові поранення, за словами медиків. Тому втрачають кінцівки. Реабілітація триває рік і більше. Підтримка рідних, розуміння суспільства, турбота різних людей додає їм сили повернутись до життя і повірити у себе.

«Буду «напівроботом» для сина»: як українські військові з ампутаціями проходять реабілітацію в Карпатах