(Рубрика «Точка зору»)
Шукати аналогії в історії до поточних політичних подій – не завжди вірний шлях. Сьогодні, розповідаючи про ситуацію у Грузії, чимало оглядачів проводять паралель з Революцією гідності в Україні 2013-14 років.
На перший погляд порівняння цілком правомірні.
Обмеження прав і поява «тітушок»
В обидвох столицях чинна влада поступово, крок за кроком, наступала на громадянські права і свободи, переслідувала незалежні медіа, відчиняла двері бізнесові олігархів, толерувала щоразу більшу присутність російського капіталу і політичного впливу.
Громадяни протестують, але їх ігнорують. Парламентська опозиція, проріджена кримінальними справами і купівлею слабких чи дводумних, не в змозі зупинити владне цунамі. Замовкають без реклами – за вказівкою згори – сміливі ЗМІ.
Частина населення і виборних місцевих влад під тиском починають танцювати під урядову сурдину. На чергових виборах вже відкрито вживають адміністративний ресурс, а ще навколо виборчих дільниць та офісів опозиції з’являються «молоді особи спортивної зовнішності», які нагадують громадянам хто має бути переможцем.
Кадр із відеокамери. Напад невідомих у масках на офіс опозиційної партії «Єдиний національний рух» у ніч проти 1 червня 2024 року. Тбілісі, Грузія
І насамкінець, мов кляп у рот, а зовсім не як вишенька на торті, проголошують про зміну політичного вибору країни. Саме так сталося і в Україні, і в Грузії.
Зміна політичного курсу
У листопаді 2013 року Микола Азаров, голова уряду тогочасного президента Віктора Януковича, оголосив про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.
Початок Революції гідності – Євромайдан. Учасниці акції протесту проти відмови команди Януковича підписати Угоду про Асоціацію України з ЄС. Майдан незалежності, Київ. 30 листопада 2013 року
В листопаді 2024 року про «відкладення» переговорного процесу з ЄС до 2028-го оголосив прем’єр Грузії Іраклій Кобахідзе.
Сценарій російський, і не новий. І не в Україні вперше випробуваний, і не лише на Грузію поширений.
На берегах Дніпра він не спрацював. Понад Курою, поки що, він бере гору.
Революція гідності. Київ, майдан Незалежності, 1 грудня 2013 року
У чому відмінності?
Чи може статися, що схильний до відмови від демократії та соціально-ринкової економіки уряд правлячої в Гурзії партії «Грузинської мрії» не витримає тиску десятків тисяч протестувальників, котрі от вже тиждень щовечора вимагають відміни результатів сфальсифікованих жовтневих парламентських виборів та денонсації репресивних законів московського зразка?
Повстання листопада 2013 – лютого 2014 років в Україні, яке увійшло в історію як Революція гідності, мало загальнонаціональний характер, його учасники розглядали правлячий режим як злочинний і, відтак, нелігітимний, і отримали в цьому підтримку усіх верств, усіх областей і навіть усіх гілок влади.
Солідарність з сотнями тисяч учасників проестів на Майдані у центрі Києва проголошували військові частини і обласні ради, мери міст і асоціації виробничників, навіть міліція і верхівка адміністрації президента.
Протестувальники на київському і десятках інших великих і малих майданах по країні отримували намети і ліки, продукти і книги, шини для самооборони і барикад не лише від громадян, а й від великого, малого і середнього бізнесу.
Акція за європейську інтеграцію України. Івано-Франківськ, 25 лютого 2014 року
Оточений загальною ненавистю та зневагою Янукович і його соратники, на тлі мільйонних протестів, змушені були погодитися на міжнародне посередництво, щоб затягнути процес, а коли зрозуміли, що не переможуть – ганебно втекли.
Демонстрації в Грузії щойно зараз, наприкінці тижня протестів, розпочинаються поза столицею. Тільки зараз до них як окрема динамічна верства населення приєднуються студенти, які були одним із найпотужніших загонів українського повстання.
Про значну участь бізнесу у протестному русі грузинські медіа не повідомляли.
Акція протесту у Тбілісі. Грузія. Ніч на 4 грудня 2024 року
І це має своє пояснення. З початку російської повномасштабної війни російської Федерації проти України десятки тисяч російських бізнесів емігрували в Грузію, створивши тут справжній економічний бум.
Українське студентство піднялося проти «януковичів» ще й тому, що ті запроваджували русифікацію.
В Грузії цей феномен відсутній. Грузинський бізнес відчуває вигоди від політики правлячої «Грузинської мрії»: у відповідь на її проросійські кроки Москва погодилася імпортувати вина і мінеральні води, на чому власне і тримався історично грузинський експорт, відкрила авіаційне сполучення, відновила туризм.
Останнє, але мабуть найважливіше: Революція Гідності з самого початку самоорганізувалася, утворився штаб, де приймалися колегіальні рішення, де панувала атмосфера довіри і відповідальності. За рішеннями штабу встановили намети, збудували і утримували сцену, котра командувала діями майдану, а коли режим вдався до відкритого насильства і відкрив вогонь по людях – дали сигнал штурмувати владні штаби. Саме тому, крізь смерті і вогонь барикад, народ переміг злочинну владу.
Самооборона Майдану. 6 лютого 2014 року
Незалежні експерти натомість відзначають триваючі суперечки різних опозиційних груп в Грузії, відсутність єдиної стратегії.
Керовані владою ЗМІ дезорієнтують громадян. Протести тисяч грузинів не переросли у загально національні.
Протестувальники збираються перед парламентом, але і столиця, і решта міст залишаються ніби далекими від подій .
Лише на шостий день протестів у маніфестантів з’явився лідер: президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.
Ппрезидентка Грузії Саломе Зурабішвілі серед учасників акції протесту у центрі Тбілісі. 28 листопада 2024 року
Демократичний світ, засуджує насильство з боку режиму, від близької України до США, і до далекої Австралії співчуває громадянському опорові Грузії, надає гуманітарну підтримку протестувальникам, запроваджує санкції проти урядовців.
- Чи переросте багатопартійне і багатоденне протестування в Тбілісі у загально національне повстання, чи підтримають вимогу протестуючих вища судова і парламентська влада та ділове товариство?
- Чи підуть на допомогу столичним сміливцям колони з Руставі, Кутаїсі, Батумі?
- Чи скинуть чорні шоломи з облич муштровані спецпризначенці і приєднаються до багатотисячного протесту?
В Україні сталося саме так. Грузинське майбутнє і її європейську, справжню мрію виборювати грузинському суспільству.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції.
Розгін мітингу в Тбілісі: десятки постраждалих демонстрантів, журналістів та силовиків (фотогалерея)
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Коли Росія буде зломлена в Україні, у неї не буде жодної можливості впливати на Грузію» – Мамука Мамулашвілі ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Спалах іскри: як вуличні протести в Тбілісі переросли в масові заворушення