Що зміниться, навіть якщо українські реформатори об’єднаються напередодні парламентських виборів? На це запитання шукає відповіді редактор блогу UkraineAlert «Атлантичної ради» Мелінда Герінґ. У виданні Financial Times звертають увагу на те, як Керченський міст «придушує» українські порти. А у виданні Politico виходить стаття із заголовком «Порошенко попереджає про помсту олігархічних сил».
Мелінда Герінґ, редактор блогу UkraineAlert на сайті Атлантичної ради США (Atlantic Council), пояснює, що, на її думку, зміниться у разі об’єднання українських реформаторів.
Минулого тижня у Стенфорді зібралися кілька, за її словами, українських реформаторів, серед яких були Мустафа Найєм, Ганна Гопко, Олександр Данченко та інші. Вони закликали Захід дати їм ще трохи часу для того, щоб нарешті об’єднатися.
Найєм сказав, що реформістські партії потребують ще два тижні для того, щоб це зробити. Але, за словами Герінґ, він каже одне й те саме вже 52 тижні. «Що змінять ще два?» – запитує вона.
«Українські реформатори знають, що їм треба зробити, щоб зробити Україну гідною, нормальною, європейською державою, але вони не можуть навіть створити єдину партію. Найєм, мабуть, має рацію – він може об’єднати свою групу «Дій з нами» з ще одним новим правоцентристським громадським рухом «Люді важливі», який 25 травня зареєструється як політична партія. Міністр охорони здоров’я Уляна Супрун і потенційно Святослав Вакарчук могли б приєднатися до цих зусиль», – мовиться у статті.
Але що з того? Навіть якщо станеться диво і реформатори все ж об’єднаються, в найкращому разі на парламентських виборах вони зможуть отримати 8–10%. Жодна сила не має доступу до телебачення, або ж не має всенаціонального визнання, окрім Найєма, каже автор. І навіть 10 відсотків у наступному парламенті буде не досить, щоб на щось вплинути.
Ширша картина теж виглядає не кращим чином – партія новообраного президента України Володимира Зеленського «Слуга народу», згідно з опитуваннями (авторка посилається на дослідження КІІС за 9–14 квітня, здійснене ще до другого туру президентських виборів), набирає 26%. За нею йдуть проросійська опозиція «За життя» з 14%, «БПП» – 14%, «Батьківщина» – 12% і ще низка інших. Тобто, мовиться у статті, наступна коаліція в українському парламенті буде «фрагментованою, крихкою і не зосередженою на реформах».
Але надія є. Захід усе ще може здійснювати вплив, щоб заохотити Україну дотримуватися шляху реформ. Він може наполягати публічно на тому, щоб реформатори об’єдналися. «Західні донори мають також запропонувати найняти професійного переговорника, який володіє регіональними мовами, щоб забезпечити, що об’єднання реформаторів таки відбудеться цього разу», – вважає авторка.
Але об’єднання реформаторів не є панацеєю. Заходові варто всіляко закликати і заохочувати команду Зеленського впровадити антикорупційну програму, яку він обіцяв, і голосно нагадувати йому про це, якщо він цього не зробить. Також західні уряди мають заохочувати і кращих представників із інших менш реформістських, але важливих партій, таких, як «БПП» чи «Батьківщина».
Перетворення України триватиме роки, але всі зусилля окупляться, переконана авторка. Адже Україна має значення більше, ніж будь-яка держава в регіоні, а ще її приклад має велике значення для Росії.
У виданні Financial Times звертають увагу на те, як Керченський міст «придушує» українські порти.
Завершенням будівництва Керченського мосту вартістю в 3,7 мільярдів доларів США минулого року російський президент Володимир Путін надіслав чіткий сигнал», що тепер Крим – уже дуже-дуже частина Росії. Як заявив тоді Путін, міст зблизить людей і допоможе економіці Криму, який Росія незаконно анексувала у 2014 році.
«Але Україна й її західні союзники вважають, що цей міст також побудували для досягнення ще однієї стратегічної мети: накинути на Україну економічний зашморг і підірвати її комерційне судноплавство в Азовському морі», – мовиться у статті.
Тепер час затримки кораблів, які прямують до портів у Маріуполі і Бердянську, збільшився з семи годин, як це було в червні минулого року, до понад п’яти днів у листопаді 2018-го, згідно із даними українського аналітичного центру «Майдан закордонних справ». Після того, як наприкінці минулого року Україна поставила на бойове чергування артилерійські катери, терміни російського затримання скоротилися, але минулого місяця все ще становили пересічно 40 годин, пише газета.
За даними українського уряду, вантажопотік у цих портах знизився на 70 і 50 відсотків відповідно відтоді, як Росія 2014 року почала контролювати Керченську протоку. Це спричинило збитки на близько 400 мільйонів доларів, мовиться у статті.
За словами Володимира Омеляна, міністра інфраструктури, через блокаду власники кораблів не хочуть витрачати гроші і час. Київ, у свою чергу, прагне більшого тиску з боку США і Європи на Москву.
За словами генерал-лейтенанта Сергія Наєва, нині заступника начальника Генерального штабу ЗС України, поведінка Росії передбачувана. Якщо вона бачить, що немає ніякої адекватної відповіді, вона діє більш рішуче. А коли з боку України і Заходу більше опору, то й Росія робить паузу.
Представниця США в НАТО Кей Бейлі Гатчісон минулого місяця казала, що НАТО розгляне можливість надіслати в регіон більше кораблів і запровадити нові санкції щодо Росії.
Але один із чільних військово-морських командувачів НАТО віце-адмірал Ерве Блежан визнає, що Північноатлантичний союз дуже обмежений у можливостях хоч якогось військового втручання в Чорному й Азовському морях. За його словами, таке втручання, навіть у вигляді супроводу українських кораблів, неможливе – «доводиться шукати міжнародного тиску».
«Порошенко попереджає про помсту олігархічних сил» – із таким заголовком виходить стаття у виданні Politico.
В інтерв’ю виданню він закликав Зеленського не дозволяти Путіну й олігархам знищити те, чого Україна досягла за останні п’ять років. Він зазначив, що пишається досягненнями своєї адміністрації, включаючи ухвалення багатьох болісних політичних, економічних, судових і соціальних реформ, які, за словами Порошенка, коштували йому підтримки громадськості. Зокрема, мова йде про підвищення цін на газ і опалення.
«Останнє підвищення ціни відбулося менш ніж за чотири місяці до виборів, а з боку політика це самогубство», – сказав Порошенко.
Та, за словами автора, «болісні кроки» були лише частково причиною незадоволення людей Порошенком і його адміністрацією. Він не зміг покласти край війні з Росією, а обіцяв було закінчити її за кілька тижнів. Є також звинувачення у повільній боротьбі із корупцією і використанні своїх повноважень задля збагачення своїх бізнесових інтересів. Порошенко не продав свій бізнес, як було обіцяв, мовиться у статті.
Сам Порошенко наполягає, що зробив усе можливе для того, щоб знизити вплив олігархів , які хотіли збагатитися за рахунок пересічних українців. А для Зеленського, на думку президента України, одним із найбільших викликів стане саме обмеження впливу олігархів, мовиться у статті.
Порошенко також висловив сподівання, що Захід запровадить іще суворіші санкції щодо Росії, і висловив подяку за підтримку, яку отримувала Україна. На його думку, чинні санкції були ефективними. Вони – мотивація для Путіна сидіти за столом переговорів, вважає Порошенко.
Президент також зауважив, що з гордістю залишає офіс, організувавши вибори, які були визнані вільними і чесними, навіть якщо результат був його поразкою.