Німецький громадський мовець Deutsche Welle публікує статтю про те, як на Заході шукають приховані статки колишнього президента України Віктора Януковича. Західний політолог Олександр Мотиль у статті для аналітичного центру Atlantic Council пояснює свої переконання, чому Володимир Зеленський не може бути реформатором. А британське видання The Times публікує статтю про потенціал Зеленського.
Німецький громадський мовець Deutsche Welle публікує статтю із запитанням: де гроші колишнього президента України Віктора Януковича?
Європейський союз продовжив санкції щодо Януковича і його оточення ще на рік, нагадує автор. А поки він разом із своїми соратниками перебуває у Росії, його багатства шукають на Заході, щоб повернути їх в Україну.
Частину підозрюваних грошей Януковича знайшли і заблокували на банківських рахунках у Швейцарії. Як повідомили Deutsche Welle у швейцарському Управлінні юстиції (підрозділі Міністерства юстиції і поліції Швейцарії – ред.), мова йде приблизно про 145 мільйонів франків.
Ці гроші можуть конфіскувати і передати Україні, але тільки після того, як в українських судах доведуть їх нелегальне походження. «Досі жодна зі справ до кінця розглянута й передана до суду не була», – мовиться у статті. У багатьох випадках українські слідчі зверталися до суду за дозволом на доступ до банківських документів за кордоном лише через 2–3 роки після блокування рахунків людей із санкційного списку, зазначає автор.
Через затягування розслідування в Україні санкційний список ЄС за останні п’ять років скоротився на третину, мовиться у статті: частина підсанкційних зуміла успішно оскаржити обмеження в Європейському суді. Тому частину провини за повільні темпи розслідування автор покладає на українську систему правосуддя. Судові документи, які проаналізувала DW, показують, що призначені ще за часів Януковича судді нерідко відхиляють клопотання слідчих, посилаючись на інколи абсурдні причини.
А поки процес розслідування затягується, грошей на «рахунках Януковича» все менше і менше. Адже власники заморожених рахунків можуть усе-таки оплачувати з них послуги своїх адвокатів. Янукович разом зі своїм сином на цьому не економлять – послуги їхніх британських юристів коштують 1500 фунтів на годину, з’ясували журналісти, вивчивши документи Європейського суду.
DW розслідувала бізнес, підконтрольний фігурантам списку санкцій ЄС – олігархові Сергію Курченкові і екс-депутатові Олексію Азарову – з 2014 року. У 2012 році вони купили мережу газових заправок Sparschwein Gas.
Курченко і Азаров-молодший сховали свої імена за заплутаною конструкцією з компаній у Нідерландах, Австрії та офшорних юрисдикціях. Німецьким слідчим знадобилося понад два роки, щоб визначити бенефіціарів цього бізнесу. І поки час йшов, Азаров «уже вийшов сухим з води»: ЄС виключив його прізвище зі списку санкцій, тому що українські слідчі тривалий час не надавали відомостей про незаконне походження коштів, мовиться у статті.
Західний політолог Олександр Мотиль у статті для американського аналітичного центру Atlantic Council висловлює переконання, що кандидат на посаду президента України Володимир Зеленський не може стати реформатором. Завдання як реформаторів, так і радикальних реформаторів дуже нелегке, пояснює автор. Обидва типи повинні мати п’ять рис.
По-перше, вони мають володіти глибокими знаннями про чинну систему інституцій. По-друге, вони повинні знати, хто є основними гравцями – «як тими, хто займає владні посади в системі інституцій, яку вони реформують, так і тими, хто має владу, що випливає з їхнього багатства, контактів або повноважень поза формальними інституціями влади».
По-третє, вони повинні мати чітке розуміння того, які зміни яких інституцій вони мають намір здійснити, і мають бути здатними конкретизувати, як саме ці зміни відбудуться.
По-четверте, вони повинні мати щось на зразок бази, яка більш-менш підтримує їхнє бачення. Бо самі по собі реформатори не можуть нічого робити, незалежно від того, наскільки вони блискучі. І, нарешті, реформатори, а особливо радикальні реформатори мають бути нещирими, щоб уміти з усіма про все домовлятися, даючи нездійсненні обіцянки.
Зеленський, на думку Мотиля, «очевидно, не має глибокого знання про наявну в Україні систему інституцій, і також не розуміє, як працюють державні установи». Це не його провина, адже він шоумен, пояснює автор. Він також не знає основних гравців. Він знає Коломойського, але той «навряд чи є всесвітом політичних гравців України».
Зеленський, очевидно, також не має чіткого розуміння того, які зміни, які установи він має намір здійснити, і не може визначити, як відбуватимуться ці зміни. Він може найняти купу радників, але це допоможе йому до певної межі. Бо особа, яка не знає, чого саме прагне, матиме великі труднощі у визначенні того, які радники поділяють її бачення або не поділяють, мовиться у статті. Слід очікувати, що радники Зеленського швидко розчаруються, коли усвідомлять, що їхній начальник ні на чому не розуміється, мовиться у статті.
«Він або зупинить реформи взагалі, або кине країну в такий адміністративний хаос, який може принести тільки абсолютно недосвідчений президент», – підсумовує Мотиль.
Британське видання The Times теж публікує статтю про потенціал Зеленського стати президентом України.
Втомлені роками корупції, насильства і невдалими реформами, виборці, здається, шукають чогось свіжого, вважає автор. Зеленський обіцяє провести перемови з Росією щодо Донбасу, а також референдуми з важливих питань. Також його мета, каже автор, позбавити президента, депутатів і суддів недоторканності.
Зеленський також каже, що покращить технології у школах та шпиталях і підвищить армійські зарплати до «стандартів НАТО» і запровадить податкові пільги для молодих підприємців, мовиться у статті. А ще – відкривати кожному українцеві рахунок у банку при народженні, щоб держава сплачувала туди частку від доходів із продажу корисних копалин.
Науковець Центру Карнеґі Балаж Ярабік, експерт у справах України, розповів виданню, що програма Зеленського нечітка. Проте він єдиний, хто несе якийсь позитивний сигнал для українців і якусь надію, вважає дослідник.
«Він не схожий на старих динозаврів Порошенка і Тимошенко, які служили олігархічним інтересам, а не виступали проти них», – додав аналітик. І хоча Зеленського пов’язують із олігархом Коломойським, на каналі якого показують його шоу, це, здається, не шкодить комікові. Сам Зеленський відкидає, що він чимось зобов’язаний олігархові, і каже, що не поверне Коломойському «ПриватБанк».
Проте Порошенко, на думку Ярабіка, все ще може виграти. «Адміністративні ресурси, істерія, західний тиск – багато що може грати на його користь. Він може використовувати популізм, виплачувати пенсії, сказати, що він є єдиним сильним лідером. Страх дійсно працює на нього. Люди можуть двічі подумати, перш ніж голосувати за Зеленського, якщо вони вважатимуть, що втратять більше», – сказав Ярабік.