Західна дослідниця Мелінда Герінґ у статті для аналітичного центру Atlantic Council висловлює переконання: Святослав Вакарчук – єдиний потенційний кандидат у президенти України, якого бояться «старі динозаври, такі, як Тимошенко чи Порошенко». У статті аналітичного центру The National Interest містяться пояснення про те, чому, незважаючи на оптимізм, Україна стоїть на порозі досить складного майбутнього. У статті ділового видання Bloomberg ідеться про те, що український мільярдер Рінат Ахметов відновлює втрачені збитки, спричинені війною в Україні.
Західна дослідниця Мелінда Герінґ у статті для аналітичного центру Atlantic Council переконана: Святослав Вакарчук – єдиний потенційний кандидат у президенти України, якого бояться «старі динозаври, такі, як Тимошенко чи Порошенко».
Герінґ ділиться своїми враженнями від нещодавньої конференції YES у Києві, в рамках якої британський журналіст Стівен Сакур взяв інтерв’ю у колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка та рок-зірки Святослава Вакарчука.
Тимошенко сказала, що президентові України Петру Порошенкові не вдалося трансформувати країну. Гриценко тим часом запропонував провести перепис населення, заявивши, що уряд й гадки не має про те, скільки людей живе в країні або яка кількість внутрішньо переміщених осіб, мовиться у статті.
Останнім промовцем був Вакарчук, який так і не відповів на запитання, яке цікавить велику кількість людей: чи буде він балотуватися у президенти, чи ні.
«Вакарчук не без талантів. Із загальнонаціональним визнанням його імені та готовністю говорити відверто і безпосередньо до людських сердець він є єдиним кандидатом-реформатором, якого бояться старі динозаври, такі, як Тимошенко та Порошенко», – переконана автор.
Щоправда, зірці рок-музики потрібно більше практики, спічрайтер і, можливо, краватка й костюм, мовиться у статті.
На думку Герінґ, Вакарчукові слід швидше вирішувати питання того, чи він буде йти на президентські вибори. Якщо він не оголосить про свою кандидатуру найближчим часом, багато спостерігачів побоюється, що виборці можуть просто не захотіти дати йому шанс.
Але, посилаючись на свої джерела, автор статті зауважує, що він хоче цього, проте непокоїться, що якщо надто рано заявить про кандидатуру, олігархічні ЗМІ матимуть більше часу на його дискредитацію. Це може бути правдою, але на цьому етапі громадськість втрачає терпіння, переконана автор.
«І це ганьба, бо, зрештою, він є одним із небагатьох кандидатів, які мають правильні цінності та ідеї, щоб очолити країну», – стверджує авторка.
У статті аналітичного центру The National Interest містяться пояснення про те, чому, на думку авторів, незважаючи на оптимізм, Україна стоїть на порозі досить складного майбутнього.
Автор посилається на панельну дискусію в рамках аналітичного центру National Interest, яка відбулася 20 вересня. Двоє експертів пояснювали, чому Заходові не слід бути надто позитивним щодо низки питань, які стосуються України.
Кіт Дарден, доцент кафедри Школи міжнародної служби (SIS) Американського університету, почав із того, що «історично оптимізм поганий для миру». Він вважає, що консенсус серед західних політиків полягає в тому, що Україна нібито рухається у позитивному напрямку, а Росія – в негативному, і час не грає Москві на руку. Дарден також вважає, що не слід забувати про регіональний поділ в Україні, який загрожує її територіальній цілісності.
Другий експерт – Сам’юел Чарап, старший політолог Корпорації RAND. Разом із Дарденом вони також звернули увагу на корупцію. «Україна змогла підтримувати цю корупцію та затримати надзвичайно необхідні реформи, граючи на своєму геополітичному значенні для залучення зовнішнього фінансування з Західної Європи, Америки, а також, у минулому, з Росії», – мовиться у статті.
Щодо зовнішньополітичної ситуації України, Чарап поставив під сумнів три думки. По-перше, широко вважають, що Росія послабиться, а це сприятиме життєздатності України як держави та наблизить її до Заходу. По-друге, багато хто припускає, що Захід збереже свою єдність у застосуванні економічних санкцій, які спричиняють тиск на Москву. По-третє, існують сподівання, що українські військові стали більш ефективними. Чарап скептично поставився до всіх цих трьох припущень. Він навів статистику з метою продемонструвати, що, хоча й російська економіка переживає не найкращі часи, вона навряд чи на межі розпаду, мовиться у статті.
Тож, на думку експертів, західним політикам слід усвідомити відчуття нагальності у вирішенні українського конфлікту. На думку Чарапа, США та Європі, можливо, доведеться «переосмислити ідею про те, що ми маємо всі важелі впливу», і що «компроміс зараз може бути менш болісним, ніж компроміс потім», мовиться у статті.
У статті ділового агентства Bloomberg ідеться про те, що український мільярдер Рінат Ахметов відновлює свої збитки, спричинені наслідками війни в Україні.
Автор зауважує: Ахметов «пережив» революцію, війну та націоналізацію майна. «Його статки впали майже в чотири рази з найвищого рівня у 2013 році після того, як революція в Україні призвела до конфлікту з Росією та анексії Криму», – мовиться у статті.
Та 52-річний Ахметов сьогодні все одно залишається найбагатшою особою в Україні, і, судячи з індексу мільярдерів Bloomberg Billionaires Index, має 5,9 мільярда доларів.
Ахметов підтримує колишнього президента України Віктора Януковича, нагадує автор. У січні 2013 року «його багатство знизилося з висоти у 22,4 мільярда доларів», мовиться у статті.
Компанії Ахметова Metinvest та DTEK націоналізували проросійські бойовики після початку транспортної блокади у 2017 році. «Ахметов залишився на плаву, і Metinvest повідомив про посилення фінансових результатів у першому півріччі 2018 року порівняно з аналогічним періодом у 2017 році», – мовиться у статті.
DTEK, у свою чергу, має на меті до 2020 року виділити 1,1 мільярда доларів на відновлювані джерела енергії, повідомляє автор.