У відділок за плакат: що відбувається з правом на протест в Україні

Право на мирне зібрання українців закріплене в Конституції. На відміну від Росії чи Білорусі, українські громадяни не повинні погоджувати свої акції мирного протесту з владою та отримувати на них дозвіл. Тим не менш, протягом останніх місяців правоохоронці наражалися на критику через низку затримань активістів під час вуличних акцій. Одним із останніх гучних випадків стало затримання 16-річної Дар’ї Коцюруби та її товариша в Рівному. Втім, правозахисник В’ячеслав Ліхачов сподівається, що саме цей випадок допоможе створити прецедент, який захистить протестувальників від необґрунтованих дій поліції.

4 червня представники кількох правозахисних організацій зустрілися в Рівному і провели акцію просто перед будівлею міської ради. Основною метою було перевірити, чи не затримають поліцейські учасників, як це сталося за кілька днів до того з активістами 16-річною Дарією Коцюрубою та 20-річним Романом Філюком. За словами правозахисника, аналітика Центра прав людини ZMINA В’ячеслава Ліхачова, акція пройшла без ексцесів, а після неї учасники провели круглий стіл із представниками місцевої влади та поліції.

«Метою цієї зустрічі з нашого боку було розповісти їм (поліцейським – ред.) взагалі про стандарти забезпечення права на мирне зібрання, алгоритм дій поліції в разі мирного зібрання. Своєю чергою, ми цікавилися, що там зараз відбувається всередині, і нам повідомили, що зараз іде внутрішнє службове розслідування, яке десь до кінця місяця повинно з’ясувати, наскільки правомірними та законними були дії співробітників поліції, які затримували Дашу і оформлювали протокол на її матір», – розповів Ліхачов.

В’ячеслав Ліхачов

За словами начальника поліції Рівненської області Валерія Самчука, активісти добровільно погодилися пройти до відділку, де на них склали згодом адміністративні протоколи. Роман Філюк раніше розповів Радіо Свобода, що його товаришка уточнила у поліцейського, чи їх затримують, і той відповів негативно. Однак фактично пікетувальників кілька годин протримали у відділку і зрештою склали адміністративні протоколи. Самі молоді люди заявляли, що правоохоронці на них тиснули.

Таку ситуацію Ліхачов називає «тіньовим затриманням», яке, з одного боку, змушує людину залишатися у відділку, з іншого – не дає адвокату правових підстав почати надавати юридичну допомогу.

«У випадку Даші, коли її мати намагалася зв’язатися з безоплатною правовою допомогою та домовитися з адвокатом про надання послуг, але до того, як Даша офіційно була затримана, це було неможливо. І взагалі ця практика такого тіньового арешту, без офіційного оформлення – це неприпустима практика», – переконаний аналітик.

Випадок із Коцюрубою та Філюком спричинив резонанс, але він не є унікальним.

Ось ще кілька прикладів затримання учасників мирних акцій в Україні:

Маріуполь, жовтень 2018 року

Група активістів влаштувала флешмоб біля міської мерії, протестуючи проти забруднення повітря. Згодом у соцмережах з’явилося відео, на якому видно, як поліцейські змушують учасників акції пересунути інсталяцію з бочок далі від входу до адміністративної будівлі.

Активіст Олексій Леонтьєв, який поширив відео, стверджував, що міський чиновник погрожував учасникам 10-ма добами арешту. Згодом проект «Заборона» повідомив, що самого Леонтьєва того дня затримали «за несанкціонований мітинг», хоча такого формулювання в українському законодавстві немає.

Київ, лютий 2019 року

Група активістів кампанії «Хто замовив Катю Гандзюк» зібралася на Контрактовій площі, де в той час мала відбутися зустріч із виборцями кандидатки в президенти Юлії Тимошенко. До молодих людей підійшли поліцейські. Хоча на пряме запитання активістів, чи вони затримані, поліцейські не дали ствердної відповіді, кількох людей все ж затягнули в автозаки і доставили до відділку поліції. Один із засновників ініціативи Владислав Грезєв згодом уточнив, що поліцейські затримали активістів, які мали шеврони організації «С14».

Як затримували «С14» на мітингу Тимошенко – відео

Того ж дня поліцейські затримали і тих, хто прийшов до відділку поліції, куди доставили людей із Контрактової площі.

Читайте також: Аваков звинувачує виборчі штаби, Тимошенко – Порошенка, а поліція почала акцію «Я – Бандера!»

Київ, квітень 2019 року

Активіст організації «Відсіч» Леонід Овчаренко заявив про затримання поліцейськими під час роздачі листівок проти тоді ще кандидата в президенти у другому турі Володимира Зеленського. Радник міністра внутрішніх справ Іван Варченко повідомив, що Овчаренка затримали за «злісну непокору» законним вимогам правоохоронців. Натомість сам активіст стверджував, що його «запросили» до відділку – втім, у незвичний спосіб.

«Відколи це запрошення на добровільну бесіду до відділку супроводжується тяганням тебе по асфальту півдюжиною поліціянтів, і, як бонус, безкоштовним пакуванням до «бобіка»? Я був думав, що таким чином людей затримують, а не запрошують», – прокоментував Овчаренко у Facebook.

Згодом суд зняв із Овчаренка звинувачення як у злісній непокорі, так і в розповсюдженні незаконної агітації. Щоправда, за кілька днів його знову затримали на кілька годин. У поліції стверджували, що Овчаренка до відділку «запросили».

Київ, квітень 2019 року

Затримання ще однієї активістки «Відсічі» Маші Назарової обійшлося без доправлення у відділок. Згідно зі стрімом, який оприлюднила сама дівчина, та повідомленнями організації, поліцейські оточили її, коли вона розклеювала в центрі міста наліпки з текстом «Навіщо воювати, якщо можна стати на коліна».

Наліпки містили логотип «ЗеКоманда», схожий на той, який використовував у передвиборчій кампанії штаб Зеленського, однак самого прізвища кандидата на них не було. На місце події прибули й інші активісти, а також кілька народних депутатів. Близько години поліцейські не давали Назаровій піти, однак не оголошували її затриманою та не укладали адмінпротоколу.

Наступного дня дівчина знову повідомила про спробу затримання – вже в метрополітені. У «Відсічі» дії правоохоронців розцінили як «викрадення».

Майбутнє української демократії

Однак В’ячеслав Ліхачов припускає, що саме резонансне затримання неповнолітньої Дарії Коцюруби створить прецедент, який змусить правоохоронців переглянути підхід до мирних акцій. За його словами, поїздка правозахисників до Рівного мала на меті, поміж іншого, й показати, що інтерес до цієї справи не згасає.

«Якщо в цьому випадку поліція зробить крок назад та визнає, що були якісь неправомірні і незаконні дії з боку працівників поліції, якщо суд скасує штрафи, які були за адмінпротоколами винесені співробітниками Національної поліції, то це може бути прецедентом, після якого вже буде взагалі набагато важче застосовувати цю статтю Адміністративного кодексу щодо порушень і порядку проведення мирних зібрань», – вважає він.

Це, на думку Ліхачова, становить значимість не тільки для дівчини, а й для «пафосно висловлюючись, майбутнього української демократії». Адже, нагадує він, законодавство не зобов’язує активістів узгоджувати свої мирні акції з місцевою владою, а те, що про них не повідомляють, не є підставою для затримання.

Акції протесту – поширений в Україні спосіб висловлення суспільного невдоволення. На фото: пікет активістами офісу телеканалу ZIK у Києві на знак протесту проти запрошення в ефір колишнього першого заступника голови Адміністрації президента Андрія Портнова. Київ, 24 січня 2018 року

У своїй доповіді «Засадничі свободи публічного простору в Україні», оприлюдненій у березні 2019 року, Управління Верховного комісара ООН з прав людини вказує на низку порушень проти свободи мирних зібрань протягом передвиборчого звітного періоду – з січня 2018-го по січень 2019 року. Всього таких випадків задокументували 17, при чому в низці випадків, зазначають в ООН, поліція не затримувала тих, хто атакував мирних протестувальників.

«У десяти задокументованих інцидентах поліція не забезпечила безпеку осіб, які брали участь у зібраннях, і не вжила заходів проти осіб, які напали на ці заходи або насильницьким шляхом зірвали їх. Замість цього співробітники поліції затримували учасників публічних зібрань, видавали попередження про розгін або фізично виштовхували учасників з місця проведення заходу», – йдеться в документі.

Про такі випадки говорить і представниця Моніторингової місії ООН з прав людини Ева Шмідт.

«Ми бачили, що такі зібрання зривали, наприклад, праворадикальні угруповання. Іноді учасників самої події, таких як представники ЛГБТКІ-спільноти, поліцейські радше заохочували утриматися від проведення акцій, аби уникнути сутичок, замість того, щоб забезпечити захист, попередити чи зупинити насильство», – говорить вона.

Втім, Шмідт звертає увагу на поступ у забезпеченні права активістів на мирні зібрання. Наприклад, згадує вона, ще три-чотири роки тому було вкрай складно провести марш за рівні права ЛГБКТІ-спільноти, тоді як зараз поліція вже спроможна розділити групи мітингарів, між якими можуть статися сутички.

Співробітники ООН в Україні беруть участь у «Прайді», Київ, 17 червня 2018 року

«Важливо, щоб поліція була добре поінформована щодо права на мирні зібрання, щоб вони не мали дискримінаційного підходу щодо певних груп суспільства. Перш за все, вони повинні дійсно добре знати законодавство», – каже представниця місії ООН.

Радіо Свобода надіслало запит до Національної поліції з питанням щодо результатів службової перевірки дій поліцейських під час затримання Дарії Коцюруби та Романа Філюка.