Позитивні сценарії для України: лідери думок про майбутнє країни

Понад 20-ть есеїв-візій майбутнього країни, яка із лютого 2022 року відбиває широкомасштабний збройний напад Росії, увійшли у збірку «Позитивні сценарії розвитку України. Роздуми сучасників». Книжка вийшла друком у видавництві «Саміт-Книга». Які тенденції побачили аналітики, лідери думок? Що чекає на Україну?

Лідери думок кристалізують українську ідею, українську мрію та візуалізують у виключно позитивному контексті майбутнє України через 10, 30 й 50 років, розповідає авторка збірки журналістка, письменниця Мирослава Макаревич.

«Задум написати книжку народився наприкінці січня 2022, під страшним психологічним тиском новин про ймовірну війну з північним сусідом, – ділиться Мирослава, – як протидія всьому тому, що відбувалося в інформаційному полі напередодні війни. А потім робота над цією збіркою тримала й тривала у київських бомбосховищах у березні, в евакуації у квітні-травні й вже по поверненні до Києва у червні. Ось така хронологія народження книги про щасливе майбутнє України».

Книжку вже передали до кількох українських скаутських організацій «Пласту» і центрів реабілітації учасників бойових дій.

Що прогнозують лідери думок?

Мирослав Маринович, правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи, віце-ректор Українського католицького університету:

– Складність описання майбутнього полягає в тому, що на нас чекає розрив історичної тяглості. Старий мегацикл тривалістю понад 400 років характеризувався тим, що східноєвропейський простір був організований довкола Москви.

Сьогодні зоря Москви гасне, а зоря Києва починає горіти щораз яскравішим самостійним світлом. «Гегелівський дух» Східної Європи повертається туди, звідки він і почав свій рух, а саме: до історичного Києва.

Як буде реорганізований цей східноєвропейський простір передбачити сьогодні неможливо. Але вітер історії дме сьогодні в українські вітрила.

…Стійкість українців і їхні проєвропейські аспірації звучать для російських імперців похоронним дзвоном. І навпаки, поразка Російської імперії та катарсис російського народу за зразком німецького в середині ХХ століття неймовірно консолідуватиме українське суспільство.

Згадане перемикання зорі Москви на зорю Києва супроводжуватиме ще один цікавий процес: у нинішньому українському «коктейлі» віджилих концепцій і згірклих вірувань має вибродити нова ідея, яка й дасть початок новому циклові. Нинішні тривоги і страждання стануть гумусом, на якому зростуть носії нових ідей. Бо так уже повелось у цьому світі: свіжі ідеї викрешуються не в комфорті благоденства, а в буремному вирі випробувань. Тому пологи нової України неможливі без болю»

Вікторія Бриндза, соціологиня, учасниця Унівської та Несторівської груп, дослідниця цінностей українського суспільства:

– Ми знаємо як це – жити одночасно й у війні, де неможливий компроміс із ворогом, й у мирі, коли потрібно вміти приймати та поважати інакшість.

Ми вміємо виживати і боротися навіть тоді, коли усе навколо розвалюється, але разом з тим ми розуміємо мову та поділяємо цінності розвиненого світу.

Ця подвійна рамка суттєво ускладнює наше буття, але ми боремося, і при цьому встигаємо досягати та зростати. Ми як ті спортсмени, що змагаються на рівні з іншими, але з гирями на ногах, яких ми вже навіть не помічаємо.

Тарас Прохасько, письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії.

– Скільки років промайнуло, а в агресивного північного сусіда у світогляді нічого й не змінилося. Й через кілька десятиліть на нашому порядку денному буде стояти проблема вивільнення від Росії та взагалі від усіх речей, пов’язаних з нею.

Росія – як би це прикро не виглядало – нікуди не подінеться. І ми є тими, хто її найкраще знає. Тому ті, хто зацікавлений у тому, щоби вона була якнайбільше зрозумілою, будуть чекати від нас тлумацької роботи.

Настане час, коли не менш драматичні випробування будуть пов’язані з досить катастрофічним розпадом теперішньої російської держави, з проблемами нашого прикордоння з нею.

…Мій оптимізм полягає й у тому, що життя драматичне, конфліктне і переповнене первинних пристрастей буде тривати в Україні завжди.

Олександра Антонюк, докторка фізико-математичних наук, керівниця Інноваційного центру Київського академічного університету, президентка українського Гумбольдт-Клубу, запрошена професорка American University Kyiv:

– Україна стоїть на захисті моральних цінностей всього цивілізованого світу. І тому Україна нині в авангарді світу.

Наша країна ставить дуже непрості питання і водночас дає правильні відповіді на них. Відбувається трансформація світогляду. Чи має світ захищати свої цінності? Якою ціною?

Де межа компромісу, і взагалі чи може бути компроміс, коли стоїть питання про цінності? І своїми діями українське суспільство показало, як потрібно відповідати на ці питання. Проте як відповість на них світ?.

Євген Головаха, психолог, соціолог та громадський діяч, доктор філософських наук, професор, директор Інституту соціології НАН України.

– Я сподіваюся, що за 30 років ми станемо справжніми європейцями і будемо не тільки захисниками Європи на кордоні, а й провідниками нещасної сліпої Росії з того жалюгідного стану, в який її завели путіністи.

Леонід Косаківський, політик, державний діяч, перший у незалежній Україні Київський міський голова:

– Через 10 років у доросле життя вступить покоління нинішніх першокласників, які напевне на все життя запам’ятають жахи війни: завивання сирен, вибухи, артилерійську канонаду, евакуацію, знищені міста і села, їхнє житло, а деякі – втрату своїх близьких і однолітків.І все будуть робити, щоб такого більше з ними не сталося. А вже вони і їхні діти й онуки визначатимуть, як розвиватиметься країна в наступні 30 і 50 років.

Лариса Денисенко, письменниця, правозахисниця, громадська діячка:

–Ми – сильна держава сильних громад і сильних людей, котрими ухвалюються важкі рішення, котрі відповідають за свій вибір, котрі не допустять жодного диктатора на свою землю.

Микола Кузнєцов, член-кореспондент Національної академії наук, доктор технічних наук, завідувач відділу Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України, професор кафедри математичних методів захисту інформації Фізико-технічного інституту НТУУ «КПІ»:

– Думаю, п'яти років буде достатньо й Україні, щоб відновитися.

В України є шанси з нуля розбудувати сучасну інфраструктуру і дуже швидко. В Україну будуть здійснені колосальні грошові вливання. Але існують обов’язкові умови для такого поступу: по-перше, наша перемога – дійти до Керчі, дочекатися розпаду Росії та знищення путінізму; по-друге, зникнення корупції як такої. При грошових вливаннях, які після перемоги будуть надходити у країну, лишається великою загрозою корупція. Й саме в ній велика небезпека «рецидиву».

Це, як кажуть у математиці, необхідні умови нашого існування. Без цих умов успішний розвиток країни майже неможливий. Україна за сприятливих умов перетвориться на одну з найпотужніших держав не тільки Європи, а й світу. Україна має всі шанси стати європейським Сінгапуром.