Київ – Обмеження на роботу для жінок на переліку із 450 посад український уряд скасував ще у грудні минулого року. З того часу минув майже рік, і протягом цього часу в українок були можливості спробувати свої сили у тих галузях, куди раніше їх не допускали – зокрема, у безпековому секторі. Хто ці жінки і чому їх небагато, з’ясувало Радіо Свобода.
Киянка Оксана Чехместренко є першою і поки що єдиною жінкою-водолазом у Державній службі з надзвичайних ситуацій України. Вона розповідає: щоб потрапити на службу, потрібно бути терплячою, адже кандидатку очікує гора паперової роботи.
«Треба пройти медогляд, психологічні тести, скласти математику, фізичну підготовку. Якщо це все скласти, здати і пройти, то все решта не складає великих проблем», – каже офіцер.
За словами рятувальниці, перед початком служби їй постійно розповідали, з чим саме доведеться стикатися кожного разу в роботі, щоб не було якихось романтизованих уявлень.
Під водою все не так, як на землі. Там все залежить від того, наскільки ти стійкий до надзвичайних ситуаційОксана Чехместренко
«Під водою все не так, як на землі. Там все залежить від того, наскільки ти стійкий до надзвичайних ситуацій: чи випав загубник, чи ще щось трапилося. Це і психологічно важко, тому що тонуть різні люди: і жінки, і діти, і чоловіки різного віку. І треба вміти з собою працювати», – пояснює вона.
Та попри все, Оксана Чехместренко каже, що любить свою роботу.
«Я дуже сюди хотіла, мені здавалося, що це щось таке недоступне. Я зрозуміла, що я зможу. Ще пожежником хотілося би спробувати себе», – каже дівчина.
Оксана Чехместренко
Її колега Ірина Деренюк уже рік очолює пожежно-рятувальну частину в Умані, що на Черкащині. Як розповідає офіцер, усього їй підпорядковується 57 осіб, в основному – чоловіки. Жінки у пожежній частині також є, але їх небагато: четверо працюють диспетчерами і троє бухгалтерами.
Жінкам, мені здається, важко керувати рятувальниками, бо ті не завжди це сприймають. Я думаю, що це спочатку так, бо це нововведенняІрина Деренюк
«У нашій державній структурі це вперше, що керівником (пожежної частини – ред.) стала жінка. Жінкам, мені здається, важко керувати рятувальниками, бо ті не завжди це сприймають. Я думаю, що це спочатку так, бо це нововведення, а в подальшому буде більше жінок на керівних посадах. Але потрібна чоловіча підтримка, бо ми займаємось гасінням пожеж, рятуванням на воді – а для цього потрібні і чоловіки, і жінки», – зауважує рятувальниця.
Ситуація із забезпеченням рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків однозначно покращилася в Україні останніми роками, вважає урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко. Водночас, на її переконання, важливо приділяти увагу системній роботі із підготовки фахівців.
Катерина Левченко
Говорячи про гендерну рівність, ми говоримо не лише про рівні права, а й про рівні можливості. Відкриття посад – це формування рівних прав, а тепер потрібно, щоб були рівні можливостіКатерина Левченко
«Держава зняла формальну заборону (на займання певних посад для жінок – ред.), яка була. Але окрім формального дозволу, потрібна освіта, потрібні навички, потрібна профорієнтація. Дуже важливо, щоб у школі була нормальна профорієнтація для хлопчиків і дівчат, яка стимулювала б їх на заняття «нетрадиційних», скажімо так, посад і сфер діяльності. І тому на практиці, говорячи про гендерну рівність, ми говоримо завжди не лише про рівні права, а й про рівні можливості. Відкриття посад – це формування рівних прав, а тепер потрібно, щоб були рівні можливості, щоб був доступ до освіти, щоб було знання, компетенція, і щоб руйнувалися ті стереотипи, які кажуть, що щось – не жіноча справа», – зазначає вона.
Квоти, штрафи і «вічні» проблеми
Включення до державної політики гендерних питань – це загальносвітовий тренд, не тільки український, зауважує посол Швеції в Україні Мартін Хаґстрем. Та й проблеми, з якими мають справу тут, повністю не вдалося вирішити наразі практично ніде, зазначає він.
«Один з прикладів: поліція у Швеції працювала десятки років над тим, аби жінки, що стали жертвами домашнього або сексуального насильства, повідомляли про такі злочини. Та попри всю цю наполегливу роботу, поліція визнає, що про 75–80% випадків домашнього насильства не повідомляється. Це означає, що багато викликів залишається актуальними для нас, так само, як і для вас», – каже посол.
Історично Франція ніколи не була прикладом рівності між чоловіком і жінкою, і ситуація стала змінюватися на краще тільки останніми роками, розповідає посол Франції в Україні Ізабель Дюмон. За її словами, шість років тому французи ухвалили закон, який передбачав гендерні квоти на ті чи інші посади, а з іншого боку – штрафи за недотримання цих параметрів.
«Ми у МЗС маємо 26% жінок-послів, це 49 осіб. А тільки кілька років тому було 10–12%. Тому зміни є значними», – зазначає дипломат.
Ізабель Дюмон
Окрім того, за словами Ізабель Дюмон, увага до гендерних питань і балансу професійного та особистого життя допомагає дотримуватись трудових прав як жінок, так і чоловіків. Як приклад вона наводить заборону проводити збори трудового колективу після п’ятої вечора, щоб люди могли побути з родиною.
Пріоритет дотримання гендерної рівності декларують і в НАТО, зокрема, про це говорили у липні цього року на саміті у Брюсселі, зауважує голова представництва НАТО в Україні Александер Вінніков.
«Третина послів НАТО до Північноатлантичної ради є жінками. У нас є перша жінка-заступник генерального секретаря НАТО (із 2016 на цьому посту перебуває Роуз Ґотемоллер – ред.) Є жінки-генерали, що очолюють такі структури, як Оборонний коледж НАТО в Римі, або представництво альянсу в Сараєві. Йдеться про значний поступ уперед, але це тільки початок», – наголошує він.
За підрахунками експертів Всесвітнього економічного форуму, подолати різницю в можливостях працевлаштування та оплаті праці для чоловіків і жінок світ зможе через 170 років.