«Наша мета – щоб Україна перемогла». Ексклюзивне інтерв’ю з послом США в НАТО

Якої допомоги, окрім вже наданої, у війні з РФ слід очікувати Україні від США та інших країн-созників? Чому деякі країни не можуть дати більше? Яку мету переслідують «друзі України»? Коли може настати час для дипломатії? І чим Захід вразили українські сили?

Про це та інше – в інтерв’ю Радіо Свобода посла США в НАТО Джуліани Сміт.

– Пані посол, нещодавно США оголосили про новий пакет військової допомоги українцям. Він включає, зокрема, більше установок HIMARS. Але наприкінці минулого тижня у Києві побував конгресмен Адам Сміт, від нього ми дізналися, що Україна отримає ще більше HIMARS і загальна кількість досягне 30. Але, з іншого боку, український міністр оборони каже, що для ефективного захисту України їй потрібно щонайменше пів сотні цих установок. Чи можливо досягти цієї кількості, на вашу думку? І які шанси України отримати більш далекобійні ракети до них?

– Відколи почалася ця війна, з 24 лютого, ми у Сполучених Штатах майже щодня спілкуємося з нашими друзями в Україні, щоб спробувати дізнатися безпосередньо від українських командирів, що їм потрібно в цій війні.

Спочатку ми мали різні розмови. Ми були зосереджені на протиповітряній обороні, а потім під час конфлікту ми говорили про берегову оборону. Нещодавно ми говорили з українськими колегами про брак боєприпасів та про те, як найкраще вирішити цю проблему. І ви маєте рацію, у нас також були розмови про високі оцінки. Це інтерактивний процес. Він щодня має розвиток. Ми маємо контактну групу, де 40, майже 50 країн збираються разом, щоб обговорити, що ще вони можуть дати Україні. Тому ми продовжуватимемо працювати з нашими найближчими союзниками та партнерами, щоб почути від вас, почути від України те, що вам потрібно. І ми зробимо все можливе, щоб працювати не лише у Сполучених Штатах, а й з усіма нашими партнерами по всьому світу. І їх багато, щоб ми могли якнайшвидше отримати допомогу для України в галузі безпеки.

– А зараз які є перешкоди тому, щоб Україна отримала далекобійні боєприпаси?

– Знову ж таки, це інтерактивний процес. Тож нам треба насамперед почути, що потрібно і чого хоче Україна. А потім ми повинні подивитися, що є доступним і як швидко це можна перемістити. Деякі країни мають обладнання, але не мають можливості транспортувати його в один із хабів.

В інших випадках ми маємо ситуації, коли країни не можуть дати більше. Вони вважають, що віддали майже все, що могли, але тепер вони можуть давати гроші та реально допомагати купувати додаткову зброю. Отже, знову ж таки, цей процес постійно змінюється. Ми намагатимемося діяти якнайшвидше, щоб надати Україні необхідну допомогу. Але, будь ласка, будьте впевнені, що це є пріоритетом для Сполучених Штатів. І голова Пентагону Остін, наш міністр оборони, продовжує очолювати контактну групу, щоб переконатися, що це бажання не лише Сполучених Штатів. Він працює з усіма нашими союзниками, щоб надати цю допомогу Україні.

– Україна стверджує, що до вересня спробує відбити Херсон, особливо за допомогою західної зброї. Як ви оцінюєте шанси українських Збройних сил остаточно повернути цю територію під український контроль? І чи є в їхньому розпорядженні все необхідне західне озброєння, щоб досягти такої мети?

– Що ж, нас дуже вразили українські сили і те, чого вони змогли досягти на такому пізньому етапі конфлікту за останні п’ять місяців. Насамперед ми були неймовірно вражені (усі ми, всі союзники по НАТО) тим, як швидко українські війська змогли відтіснити росіян від Києва. Вони думали, що зможуть прийти та захопити Київ лише за кілька днів. Очевидно, це було не так, і їм довелося повністю переглянути та переформулювати свої цілі на місцях в Україні.

Щодо Херсону є рух уперед. Залишимо на розсуд України та українських командирів визначати, який найкращий крок уперед, який найкращий підхід. Але що ми хочемо зробити, то це почути з перших вуст від українських командирів про те, які системи були б найкориснішими, виходячи з типів контрнаступів, які вони розглядають.

– Щодо обстановки на всьому полі бою – які ваші прогнози щодо її розвитку? І як ви вважаєте, чи зможуть українські Збройні сили нарешті звільнити всі українські території, захоплені російськими військами від 24 лютого?

– Що ж, знову ж таки, нас дуже вразила здатність українських сил не лише відбивати російську агресію, а й їхню здатність швидко опанувати нову техніку, і це – з останнього. За п’ять місяців українці перейшли від використання багатьох систем радянської доби до набагато сучасніших систем, і ми провели частину такого навчання. Але також українські сили продемонстрували чудову здатність пристосовуватись та опановувати ці нові системи, щоб гарантувати свої військові перемоги на землі.

Одна річ, яку ми дізналися, – це те, що в цьому конфлікті прогрес не є лінійним. Іноді бачимо, як росіяни захоплюють територію. Ми часто бачимо, як українці пручаються спробам Росії захопити територію. Ми продовжимо робити все можливе, щоб підтримати українських військових на місцях і переконатися, що вони мають все необхідне, щоб могли здобути перемогу в цьому конфлікті та зупинити російську агресію.

– Як довго може тривати війна в Україні?

– Як довго це може тривати? Що ж, Росія могла б зупинити війну завтра, якби захотіла. І ми намагаємося чинити на Москву весь можливий тиск, щоб змінити путінські стратегічні розрахунки. Росія ізольована. НАТО наближається до її кордонів. НАТО приєднує нових членів. А він виявляє, що його власні економічні показники стають дедалі слабшими і знижуються. І тому я думаю, що згодом Росія зрозуміє, що це був, по суті, стратегічний провал за багатьма пунктами. Але, з погляду прогнозування, чи буде це ще кілька тижнів чи місяців, чи довше, важко сказати. Наша увага, знову ж таки, зосереджена лише на підтримці цих українських військ, щоб вони могли здобути перемогу.

– Як думаєте, конфлікт може поступово перетекти в заморожений?

– Це одна з можливостей, я гадаю. Ми вже бачили російську методику раніше. У деяких випадках вони приходять і беруть під свій контроль або намагаються анексувати територію, як це було з Кримом, а потім намагаються зробити цю анексію реальністю.

Але, повірте мені, міжнародне співтовариство продовжуватиме припиняти будь-які спроби незаконної анексії української території. Ми цього не приймемо. Ми не підтримуватимемо її і, звичайно ж, не визнаємо в жодному вигляді, в жодній формі. Ми знаємо та віримо, що росіяни можуть спробувати повторити це на Донбасі, десь на сході. Ось чому ми говоримо про це зараз і звинувачуємо росіян у подібних спробах анексії.

– Ми чули, зокрема, від офіційних осіб США, що якщо Росія незаконно анексує ті території, що захопила з 24 лютого, – частину Херсонської, наприклад, або Запорізької областей, то в цьому випадку Сполучені Штати будуть застосовувати більш жорсткі санкції. Чи залишилися у вашому розпорядженні інструменти, щоб покарати Росію за ці порушення?

– Ну, я не хочу вдаватися до деталізації цих заходів, але скажу, що Сполучені Штати дуже тісно співпрацюють з Європейським союзом та іншими країнами світу. В нас, як і раніше, є безліч варіантів і додаткових способів тиску на російський уряд. І ми без вагань покладатимемося на ці форми санкцій та інші економічні інструменти, якщо до цього дійде.

– Як ви собі уявляєте закінчення війни для України та для Росії і коли настане час дипломатії?

– Зрештою, ми хочемо залишити рішення про дипломатію українському народу та президенту Зеленському. Йому належить визначити, коли і чи готовий він повернутися за стіл переговорів. Ми підтримаємо його, коли дійде до цього моменту. Очевидно, що якоїсь миті це доведеться вирішувати, але ми не збираємося говорити президенту Зеленському, коли цей час настане. Ми братимемо з нього приклад і нехай його команда та український народ самі вирішують. Очевидно, що наша мета полягає у тому, щоб Україна перемогла.