Вибухи на військових об'єктах в окупованому Криму – це не просто удар по арсеналах зброї. Упевнений, це ще й кінець кримської «сакральності», міф про яку насаджується російською пропагандою та особисто Володимиром Путіним від перших днів анексії півострова.
Увесь сучасний російський політичний устрій базується на цій самій «сакральності». Окупація Криму дозволила Володимиру Путіну зіграти на псевдопатріотичних емоціях великої частини російського населення і почати інтенсивніше, ніж раніше, закручувати гайки.
Міф про російську парламентську опозицію остаточно випарувався: за анексію Криму голосували представники всіх представлених у Державній думі політичних партій, а єдиного депутата, який наважився проголосувати проти – Іллю Пономарьова – піддали обструкції та змусили емігрувати.
Але ж ще в грудні 2011 року, лише за два з половиною роки до анексії, учасники протестів на Болотній площі виступали проти фальсифікації підсумків парламентських виборів, проти того, що у висуванців «Справедливой России», на їхню думку, незаконно відібрали депутатські мандати.
Кремль вважав за краще приховувати, що перетворює український курорт на російську військову базу
У 2014 році було вже абсолютно неважливо, від якої партії був обраний депутат – від «Единой России», «Справедливой России» чи ЛДПР. А в 2022 році незмінний лідер «Справедливой России» Сергій Миронов – один із головних і найзатятіших прихильників «спецоперації».
При цьому стійкість російського «нового ладу» передбачала стабільність у Криму. Кремль вважав за краще приховувати, що перетворює український курорт на російську військову базу.
Військові навчання армійського корпусу Чорноморського флоту Росії на полігоні Опук у Криму
Навпаки, всіляко віталася інформація про розвиток кримського туризму, спростовувалися повідомлення про виснаження водних ресурсів півострова (на противагу постійним заявам російських та маріонеткових кримських керівників про те, що дніпровська вода «не потрібна», окупанти відразу ж після захоплення Херсонщини запустили Північно-Кримський канал).
Уявити Крим, на території якого вибухатимуть снаряди, гадаю, було абсолютно неможливо, – принаймні, постійним глядачам російського телебачення.
Дим від вибухів на військовому аеродромі у селищі Новофедорівка поблизу міста Саки в окупованому Криму, 9 серпня 2022 року
Образ стабільного Криму розвіявся у всіх на очах
І ось цей образ стабільного Криму розвіявся у всіх на очах. Якщо після вибухів на військовому аеродромі під Саками російські офіційні особи ще могли говорити про необережне куріння поряд із військовими літаками, то тепер говорять про диверсії. А де диверсії – там і диверсанти.
Виходить, що горезвісні російські спецслужби, які постійно когось «відловлювали», приписували диверсії кінорежисерам і журналістам, розкручували справи заради «зірочок» на погонах та допомоги пропагандистам, справжніх «шкідників» знешкодити не змогли? І створили додаткові труднощі власним військовим, які вже місяць продовжують «утюжити» південь і схід України, але незважаючи на руйнування і жорстокість, так і не можуть досягти серйозних результатів.
Дим від вибуху боєприпасів у Джанкойському районі, 16 серпня 2022 року
І дивуватися з того, що доблесні російські чекісти «не впоралися», не доводиться. Тому що «кошмарити» бізнес і вигадувати звинувачення Олегу Сенцову чи Владиславу Єсипенку – зовсім не те саме, що запобігати справжньому знищенню російських військових об'єктів.
Your browser doesn’t support HTML5
Новофедорівка: вибухи в районі військового аеродрому
За підсумками кількох літніх кримських днів, схоже, можна стверджувати, що ФСБ Росії може змагатися в «ефективності» та здатності реагувати на справжні виклики з армією Росії.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Росія і ЗАЕС: або «жест доброї волі», або ні на Кубані, ні в Криму «не можна буде жити»