ЛЬВІВ ‒ Днями в Україну повернулись спортсмени, які брали участь у міжнародних змаганнях «Ігри Нескорених» (Invictus Games ), які проходили у Нідерландах, у Гаазі. З 19 українських учасників ‒ четверо з Львівської області.
26-річний львів’янин, ветеран війни Ігор Галушка, який із 2014 до 2017 воював у складі полку «Азов», привіз золоту і срібну медалі. Але найважливіше, як розповів Радіо Свобода, для нього те, що нагадав світові ще раз про війну в Україні і ситуацію в Маріуполі.
Львів’янин переміг на «Іграх Нескорених» у веслуванні на тренажері, яке тривало чотири хвилини. А друге місце здобув у вправі на 1 хвилину.
Дві медалі Ігор Галушка одразу ж вдома сховав у коробку. Нагорода не вельми тішить, бо думками, як і під час змагань, так і сьогодні, він із побратимами ‒ вояками полку «Азов», з Маріуполем, усіма українськими захисниками.
Хотів, щоб світ звернув увагуІгор Галушка
«Мені більше була важливіша моя обіцянка ‒ викластись наскільки я можу і підняти прапор. Я хотів прапор «Азову» , але в мене його не було. У кінцевому результаті мені дали не той стяг. Спершу було паршиве відчуття. Вже потім подумав, якщо не буде полковий прапор, то треба щось таке зробити, щоб мене почули і попросив написати на українському прапорі ‒ «Save Mariupol».
Я у черговий раз хотів, щоб світ звернув увагу, щоб знали про те, що відбувається в Маріуполі, в Україні, які звірства тут коять російські війська. Бо не всі знають, нас запитували, як ми змогли приїхати на змагання. Не кожен розуміє, що відбувається в Україні», ‒ каже Ігор Галушка.
Ігор Галушка нагадав світові про Маріуполь
На п’єдестал Ігор вийшов із прапором з написом «Save Mariupol». Він виконав обіцянку і привернув увагу світу, що Маріуполь потрібно рятувати.
Там гуманітарна катастрофа і геноцидІгор Галушка
«Мені важко було поїхати з України навіть на два тижні на змагання через війну. Бо не хотів виїжджати. Це було якесь внутрішнє відчуття. Я не втікав, але для мене важко було покинути Україну на певний час. Бо всі мої люди ‒ тут.
Інколи я пишу побратимам із «Азову» ‒ «бережіться». Але я розумію, що вони зайняті, що будь-які слова, воно добре, але це будуть слова. Слова не зроблять хлопцям операцію, не нагодують їх, не перетворяться на воду, не поповнять боєкомплекти. Давно час слів вийшов і давно треба діяти, потрібна деблокада Маріуполя.
Маса людей в Маріуполі ховаються по підвалах. Там гуманітарна катастрофа і геноцид. Коли дивлюся відео, кадри це навіть для у мене, в кого стійка психіка, жахливі кадри. Якщо не деблокують, це закінчиться дуже трагічно. Але надіюся, що хлопаки витримають», ‒ говорить Ігор Галушка.
Ігор Галушка на Іграх Нескорених, 2022 рік
Майдан, полк, спорт
У полк «Азов» Ігор Галушка прийшов 18-річним хлопцем у 2014 році, бо там уже були його друзі. Якраз пережив події Майдану, емоційно ще жив ним. Сюди приїжджав, починаючи з листопада 2013 року. 20 лютого зі своїми чотирма друзями був на Інститутській і виносив під кулями поранених і вбитих снайперами учасників Революції Гідності.
Вже на початку березня у складі «Азову» Ігор захищав Україну майже три роки, до 10 квітня 2017 року.
Поки не помер ‒ шанси єІгор Галушка
«Я не збирався звільнятися зі служби. Якби не поранення, я б далі служив. 10 квітня мій підрозділ виконував завдання в населеному пункті Мар’їнка. Спочатку було поранено мого побратима, я надав йому допомогу, ми намагались евакуюватись. Тоді мені «прилетіло» наскрізне поранення в голову. Я був у свідомості, намагався підвестися, не розумів, наскільки це було серйозно. Я не був спроможний слухати лікарів, але вони говорили, що шанси не сильні були у мене. Але знову ж таки, поки не помер ‒ шанси є», ‒ говорить Ігор Галушка.
Ігор Галушка з 24 лютого не міг займатись спортом
Ветеран війни пережив друге народження. Операція у госпіталі в Дніпрі тривала протягом майже 12 годин. Ігор Галушка добу перебував комі. А потім продовжувалось лікування та реабілітація в Україні і за кордоном. Щоби мама і сестра не бачили, який жахливий біль доводиться терпіти, Ігор стискав зубами подушку.
Кожен рух доводилось відпрацьовувати з реабілітологом, а це були сильні болі. Ворожа куля спричинила моторні порушення мови, а також частковий параліч правої частини тіла, яка до сьогодні не відновила всі функції. Ігор, щоб поновити мовлення, протягом дня повторював одне слово. А мама написала алфавіт і він по одній-дві букви вимовляв щоденно.
«Тепер друзі сміються, що у мене рот не закривається», ‒ жартує Ігор Галушка.
Заняття спортом є однією з міцних цеглинок до одужання Ігоря. Ще в госпіталі у Дніпрі він побачив відео про «Ігри Нескорених» і зрозумів, що відновлюватиметься і візьме участь у цих змаганнях. Це стало однією з мотивацій у житті. До війни тренувався тричі на тиждень. Але з 24 лютого Ігор жодного разу не займався у спортивному залі, не міг себе пересилити, розумів, що його побратими воюють і захищають країну, багато друзів працюють волонтерами. Він просто не міг заставити себе сісти за тренажер.
Вперше за час війни зайшов у спортивний зал на заняття разом із Радіо Свобода. Що для нього означає перемога України?
Маємо бути цілим організмомІгор Галушка
«Для мене перемога, коли люди відчують відповідальність за свої вчинки, почнуть цінувати свою культуру, традиції, свій вибір, будуть усвідомлені. Тоді це буде перемога. Якщо ми навіть повернемо собі кордони великою ціною, пройде 5, 15, 30 років і залишиться війна моїм дітям, які можливо будуть у мене, дітям друзів. Якщо ми не почнемо цінувати своє, війну залишимо своїм дітям. Якщо кожен почне усвідомлювати власну відповідальність, що зробив і чого не зробив, тоді ніхто не попхається зі своєю культурою в Україну. Ми маємо бути цілим організмом», ‒ зауважує Ігор Галушка.
До війни тренувався тричі на тиждень
Цього року на міжнародні змагання паралімпійського стилю були запрошені понад 600 спортсменів з 16 країн. Вони змагалися у 12 адаптивних видах спорту.
- Українська команда на «Іграх Нескорених», а це ветерани Збройних Сил України, які захворіли або отримали поранення під час служби, складалась із 19 учасників.
- Не потрапила в Гаагу Юлія Паєвська, парамедик, засновниця медично-евакуаційного добровольчого підрозділу «Ангели Тайри», яка від 16 березня перебуває у російському полоні в Маріуполі.
- Українська збірна привезла на батьківщину 16 медалей ‒ 5 золотих, 5 срібних, 6 бронзових.
- Це втретє цього року українці взяли участь в «Іграх Нескорених», заснованих у 2014 році принцом Гаррі для поранених військовослужбовців.