Люди з глузду їдуть у своїй невірі, але коронавірус приходить. Історія захворювання на Covid-19 львівської родини

Радіо Свобода у рубриці #МояІсторія розповідає історії людей, на життя яких вплинула пандемія коронавірусу COVID-19. Це – лікарі, які рятують життя; пацієнти, які борються з недугою, та їхні родичі; малі підприємці, які рятують свій бізнес чи відкривають нові можливості.

Іоланта Пришляк – заступниця генерального директора Львівської національної філармонії. Вона керує правлінням оркестру INSO Lviv, в якому працює 60 осіб. Перші симптоми захворювання на коронавірус жінка відчула 22 червня. Позитивний результат тесту виявився у неї, чоловіка та 22-річної доньки. Найважчий стан був у доньки, яка сьогодні, на відміну батьків, почувається добре.

Іоланту Пришляк знають у Львові як людину енергійну й активну. Кілька днів втоми вона потрактувала як проблеми з судинами. Тоді якраз змінювалась погода і тому подумала, що саме так реагує організм, але сильна слабість була непритаманна їй.

Розповідь Іоланти Пришляк

22 червня самопочуття погіршилось. А коли піднялась температура, забила тривогу. Бо ніколи хвороба у неї не супроводжувалась підвищеною температурою. У чоловіка не було температури, лише відчував слабість. У 22-річної доньки – жодних симптомів захворювання.

«Історія мого захворювання на COVID відбулася несподівано, як це завжди буває. Я думаю, що кожен, хто перехворів, точно таке ж скаже: це несподівано. Ми занадто безпечні щодо свого життя і до життя близьких. Почалось зі слабості, не вистачало сил 3-4 дні, а пізніше незначно піднялась температура і це стало поштовхом для мене здати ПЛР-тест і він показав інфікування. Я не є винятком щодо страхів. У мене була панічна атака у перші хвилини, коли ми це все довідались. Але потім я швидко себе взяла в руки. Лікарі радили зробити комп’ютерну томографію легень усім членам родини, тобто окрім мене, ще чоловікові і доньці. Вони ПЛР не робили, ми пішли спершу на КТ. До мого величезного здивування, у моєї дитини було до 50% ураження легень. Якби ми тоді не зробили по рекомендації лікарів усі разом КТ, я не знаю, що було би з дочкою, бо не було у неї симптомів. У мене легені були на початковій стадії ураження», – розповідає Іоланта Пришляк.

Вночі старались прислуховуватись до дихання один одного, не ізольовувались у квартирі. Після КТ-діагностування родину проконсультували пульмонолог і судинний хірург, оскільки у жінки певні проблеми з судинами. Весь час Іоланта була на зв’язку з сімейним лікарем, якій надсилала рецепти і вона вже корегувала лікування, щось відміняла, щось додавала з того, що радили її колеги. Родина лікувалась вдома.

«Благо, що моя родина товаришує з великою кількістю лікарів, мала величезну кількість інформації, все це проаналізувала. У мене все мирно було у спілкуванні з сімейним лікарем і з призначеннями інших медиків вузького профілю. На 4-5 день амбулаторного лікування у доньки почалось утруднене дихання. Коли ти хворий, то одне, а коли твоя дитина у 22 роки, то по-іншому переживаєш. Коли чула, що молодь не хворіє, а тут Настуня не могла вдихнути повітря на повні груді. Я не розуміла, чому я не маю задишки, мені кисню не бракує, а моїй дитині бракує. Нам лікарка порадила робити вправи: ми нагинались, щоб вдихнути повітря, спали на животі, виходили на вулицю, щоб дихати. Це така підступна хвороба. Одразу через інтернет купили апарат і вимірювали кисень, бо це важливо. Ми міряли кожні 2-3 години насичення кисню. Треба було міряти з двох рук. Бо насичення з правої руки не відповідає насиченню легені з лівої», – говорить Іоланта Пришляк.

Іоланта Пришляк

Донька 10 днів була у лікарні

Згідно з рекомендацією пульмонолога, доньку шпиталізували. Вона 10 днів провела на стаціонарному лікуванні. Деякі ліки довелось купувати. Одного дня, у спеку, у двох масках, рукавицях, з COVID Іоланта шукала ліки для доньки.

«Крапельниці ставили доньці тричі на день. Лікарня надавала два безкоштовні препарати, а решту купували. За одним мені довелось поїхати в інший кінець міста. Уявіть, спека 30 градусів, цей препарат треба було зберігати в холоді, я в двох масках, рукавицях. На охороні у медзаклад, де розташована аптека, попередила, що в мене коронавірус. Мені треба було ці ліки привезти, бо ось-ось наступна крапельниця. Тобто, є такі речі, які у цій системі мали б бути продумані більш ретельніше і детальніше».

Лікування і діагностування трьох членів родини обійшлось у близько 60 тисяч гривень. А це – платний ПЛР-тест Іоланти Пришляк, платні КТ (під час хвороби і після лікування), пульсоксиметр, ліки. Два ПЛР-тести донька і чоловік зробили безкоштовно, за скеруванням сімейного лікаря.

Іоланта Пришляк не розуміє, як відбувається використання грошей із Фонду боротьби з COVID, як мають дати собі раду самотні люди чи важкохворі, якщо лежать із коронавірусом і не мають грошей на діагностику і ліки, ані немає кому принести їм продукти.

«Ліки – це окрема цікава історія. Від культури, інших сфер позабирали гроші, переглядаючи бюджет. Створили цей Фонд боротьби з COVID. Я собі думала, наївно, раз таке фінансування, якщо його просто поділити на 44 млн населення, то виходить гарна сума, яка б могла забезпечити індивідуально кожній людині певну суму для лікування. А як же так? На результат ПЛР-тест треба чекати 7, 8, 9 днів, а то й було і два тижні. Як у нас в державі виходить? Аналізи, КТ ми робимо за свої кошти. Без підтвердженого COVID жоден лікар не хоче лікувати і як тут бути, коли довго доводиться чекати безкоштовні результати ПЛР-тестів? Маємо ситуацію замкненого кола. Я собі думала, що прийду до лікаря і мені він випише певну кількість забезпечених державою ліків. Але у нас так, як є. Ми стали перед тим, що нам треба було купувати ліки. Особливо, коли Настуся лягла в лікарню», – ділиться своєю історією Іоланта Пришляк.

Хвилювалась за оркестр

У перший день, як тільки Іоланта мала підтверджений тест, вона, чоловік і донька попередили всіх знайомих, з якими контактували, щоб прислухались до себе і сиділи вдома. Лише на 15 день після захворювання до неї зателефонували з відповідної служби, щоб довідатись про їхні контакти.

«Я посміялась і сказала, що всі особи попереджені і вже запізно телефонуєте», –зауважила співрозмовниця.

Оскільки вона керує оркестром, а це 60 людей, то саме за колектив найбільше хвилювалась. Адже троє музикантів перебувають у зоні ризику, мають супутні хвороби. Працює у колективі два іноземці. Тому одразу скасувала концерт, музиканти були на обсервації, репетицій у цей час не проводили. Перенесений вірус дав розуміння ще більшої відповідальності. На концертах глядачів розсаджують на відстані один від одного, обов’язково має бути маска.

«Я давно себе в Україні почуваю покинутою. Це не лише моя рефлексія щодо досвіду з державними інституціями. У нас багато чого не працює, але я чітко усвідомлюю, що це і наша провина. Бо нехтуємо багатьма правилами. Ми дали собі раду у час хвороби, бо є друзі і вони допомогли пережити. У нас фахова сімейна лікарка, ми її обирали довго і нам пощастило. Людина відповідальна, завжди відповідала на дзвінки. Реформа щодо сімейного лікаря, як на мене, перфект. Раніше ніколи лікар не дзвонив не питав, як ти себе почуваєш. А тут постійна турбота».

Після одужання всіх членів родини минуло більше місяця. Донька Іоланти, попри те, що найважче перехворіла, почувається цілком здоровою, повторне обстеження показало, що її легені чисті. Дались узнаки ліки, яких приймала багато. Відтак у дівчини почався алергічний дерматит, який лікує. Іоланта Пришляк та її чоловік ще далі відчувають слабість, деколи є відчуття, що бракує повітря.

«Лікування у доньки минуло без наслідків і я щаслива. Я все ж схиляюсь до думки, що молодий організм переносить краще, бо я і чоловік відчуваємо втому. Синдром цей залишився і, як кажуть лікарі, то ще потриває довго», – каже Іоланта Пришляк.

Найбільше вразило її те, як люди реагували на її захворювання, дивились, немов на прокажену. А ще більше дивує, що багато хто не вірить, що вірус існує реально і він поруч, що забирає життя.

«У своїй невірі люди їдуть із глузду, але коронавірус приходить, на жаль, до всіх. Важливо, щоб органи влади забезпечували дотримання рівних умов карантину. Я чітко випрацювала алгоритм для себе і для оркестру. Але мене вражає, як люди нехтують безпекою, не носять маски у місцях скупчення», – зазначила Іоланта Пришляк, яка не знає, як вірус потрапив у її родину.

Вона переконана, що дуже важливо розповідати свої історії, як подолав захворювання. Можливо, це допоможе іншим людям більш відповідально ставитись до власного здоров’я і життя.