На момент захоплення Росією Маріуполя у травні 2022 року в місті перебували три оркестри: Національної гвардії України, 36-ї бригади морської піхоти та Збройних сил України. Музиканти були на ротації разом із бойовим складом своїх підрозділів. До полону потрапили після виходу з «Азовсталі» і металургійного комбінату імені Ілліча. Відомо, що частина музикантів нині перебуває у в'язниці в Оленівці, а ще частину – вивезли до Росії.
Родини полонених музикантів та звільнений з полону артист розповіли Донбас Реалії (проєкту Радіо Свобода) про умови утримання й ставлення до українських військових музикантів у полоні. Чому РФ не квапиться їх обмінювати, що рідні знають про ув’язнених та як шукають інформацію про них?
Потрапивши до полону навесні 2022 року, артисти трьох оркестрів (а це – 27 людей) майже ніколи не йдуть на обміни. За два роки з російських тюрем в Україну повернули трьох, одного з них – мертвим.
Від тортур у російській в’язниці загинув 22-річний саксофоніст Святослав Салтиков – музикант оркестру 36-ї бригади морської піхоти.
В інтерв'ю Медійній ініціативі за права людини батьки загиблого оркестранта розповіли, що отримали від сина лист у серпні 2022 року: він обіцяв, що повернеться, бо «молодий і сильний».
А у квітні 2023 рідні дізналися про його загибель. Отримали тіло й документи, в яких було вказано, що хлопець помер ще в листопаді 2022 року в СІЗО № 2 міста Кінешма (в Івановській області Росії). Причина смерті російськими силовиками не була вказана.
Саксофоніст 36 бригади морської піхоти Святослав Салтиков загинув у російському полоні
«Замість Каліфорнії обрали Маріуполь»
Серед артистів цього колективу, що й досі перебувають у полоні, – чоловік Лілії Фаріонової – бас-гітарист оркестру морської піхоти Євген. Із Миколаївщини на Донеччину музиканти виїхали за місяць до початку масштабної фази війни.
Євген Фаріонов часто виступав у скверах, де й познайомився з майбутньою дружиною
«У Маріуполі мій чоловік разом із оркестром опинилися на ротації, поїхала майже вся бригада, й оркестр поїхав із ними. Вибір стояв між Каліфорнією, оскільки незадовго до цього хлопці посіли призове місце в конкурсі, й Маріуполем. Вирішили їхати на Донеччину, а замість концерту – просто записали відео», – пригадує дружина полоненого оркестранта.
Тепер замість концертів – два роки полону.
Your browser doesn’t support HTML5
«За 2 роки повернули лише 3-х людей, одного мертвим»: РФ тримає у полоні музикантів 36-ї бригади морської піхоти (відео)
«3 лютого 2022 року я бачила чоловіка востаннє. 24 лютого ми зв’язалися по телефону, він мене заспокоїв, а я йому сказала, що з України не виїду, доки він у Маріуполі. Де вони базувалися, я не знаю, а в останні перед полоном дні там був дуже поганий зв’язок, і розмова тривала по 20-30 секунд: «У вас усе гаразд? – Так, усі живі». А потім ми вже по родичах передавали інформацію одне одному, хто що чув», – пригадує Лілія Фаріонова.
«Чоловіка бачили в полоні живим»
12 квітня 2022-го, коли оркестранти потрапили в полон, для родини Фаріонових – особлива дата: цього дня 10 років тому офіційно почалися їхні стосунки.
«Нас із чоловіком зв’язала музика. Я побачила, як він грає на гітарі в сквері, бо він часто виступав на вулиці, й вирішила підійти, бо я теж музикант, я піаністка за освітою. Підійшла, познайомилися – й так усе закрутилося», – з лагідним сумом розповідає історію знайомства Лілія Фаріонова.
Останнє спільне фото родини перед початком повномасштабного вторгнення
Тепер же вона рахує кількість днів, що їх провів Євген у полоні.
Аби контактувати між собою та боротися за звільнення музикантів було простіше, рідні полонених оркестрантів 36-ї бригади морської піхоти відновили офіційну сторінку бригади в соціальній мережі. Разом ходять на зустрічі й акції. Нову інформацію щодо стану полонених артистів дізнатися важко.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Для них зґвалтування – це зброя». Три дослідниці розповідають, що дізналися про сексуальні злочини військ РФ в Україні«Після останнього обміну зі мною зв’язалася дружина колишнього полоненого й розповіла, що її чоловік бачив у полоні мого. На той час він був живим. Багато не розповідали, але з такого особистого, що передав Євген, то це його величезне бажання мати дитину після повернення з полону», – ділиться сокровенним дружина ув’язненого оркестранта.
«Востаннє бачив синочка, коли тому було 2,5 місяці»
Історія родини Челишевих і схожа з історією Фаріонових, і зовсім протилежна водночас. Катерину й Павла поєднала не музика, адже, на відміну від Лілії, жінка не займається мистецтвом. Корінні маріупольці, Челишеві познайомилися в 2019 році й за три місяці вже побралися, а потім стали батьками: за 2,5 місяці до повномасштабного вторгнення у подружжя народився син.
У подружжя Катерини та Павла за 2,5 місяці до початку повномасштабного вторгнення народився син
Проте, їхні історії мають чимало спільного: так само, як і Лілія, Катерина вже два роки чекає з полону чоловіка-музиканта. Павло грав на соло-гітарі в оркестрі Національної гвардії України.
«Ми в Маріуполі жили якраз навпроти частини чоловіка, я зранку та й протягом дня могла чути репетиції оркестру. Загалом було дуже зручно. У мене чоловік має музичну освіту, працював ще в Будинку культури, а вже пізніше – в оркестрі», – розповідає про життя ще у вільному Маріуполі Катерина Челишева. Нині разом із дитиною вона живе у Фінляндії.
«Він у мене дуже спокійний чоловік, люблячий батько, але востаннє бачив свого синочка, коли тому було 2,5 місяці. І все, а потім лише на фото, які я змогла йому надіслати», – пригадує Катерина.
Востаннє подружжя бачилося 24 лютого, та передавати новини одне одному змогли навіть за відсутності телефонного зв’язку.
«Десь 9 березня нам постукали в двері військові з нашої частини і передали повідомлення від мого чоловіка. Він вітав нас із його мамою з 8 Березня. Із тієї записки я хоч дізналася, що з ним усе добре. Навіть змогла у відповідь написати, як ми», – каже дружина військовополоненого.
Її записка теж знайшла адресата: 12 березня Павло Челишев дізнався, де його рідні.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Кістки залили бетоном»: як окупанти перебудовують драмтеатр у Маріуполі. Що з тілами загиблих?«Я помилково думала, що їх евакуювали, й він у безпеці»
Катерина разом із сином пробула в Маріуполі ще 40 днів після початку повномасштабного вторгнення. Виїжджала через російські області й на той момент дивом уникла фільтрації. Опинившись на території, яка не обстрілюється, дізналася, що чоловік лишився в місті.
Родина Челишевих побралася жила в Маріуполі навпроти військової частини. Катерина могла чути репетиції чоловіка
«Я чомусь вважала, що їх вивезли, навіть не думала, що він міг опинитися на «Азовсталі». Думала, що він переживає за нас, а сам у безпеці, а зрозуміла, що це не так, уже тоді, коли евакуаційний автобус приїхав до Володарська. Там на пошті чоловік “роздавав інтернет”, тоді до мене додзвонилася дружина одного з оркестрантів і сказала, що Паша в Маріуполі», – ділиться своїм розпачем Катерина.
Your browser doesn’t support HTML5
«Була впевнена, що оркестр евакуювали» – дружина військового музиканта 2 роки чекає його з полону (відео)
Тепер відомостей про свого чоловіка у неї небагато: знає, що 19 травня він вийшов із «Азовсталі», був ще з трьома оркестрантами зі свого колективу перевезений до Оленівки.
«Із кожним разом полонених усе складніше повертати додому»
Третя історія нашого матеріалу має щасливе завершення: після 21 місяця в російському полоні, у січні 2024 року, чоловік Анастасії Меркотан – музикант оркестру НГУ Юрій – був обміняний. Сама дівчина доклала чимало зусиль, аби повернути коханого на підконтрольну Україні територію: стала однією із організаторів проєкту «Bring The Band Home!», який бореться за повернення військовополонених оркестрантів.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Їх там катують до смерті». Історії трьох полонених українців«Ситуація складається таким чином, що росіяни зараз майже нікого не хочуть обмінювати, і питання Маріуполя дуже гостро стоїть. З кожним разом їх усе складніше й складніше повертати додому. Оркестрантів там не ідентифікують як музикантів, вони такі ж військовополонені, як і всі інші, незважаючи на те, що займалися переважно гуманітарною місією», – констатує реальну ситуацію щодо обміну полоненими Анастасія.
На момент початку повномасштабного вторгнення Анастасія та Юрій жили в Маріуполі, переїхавши туди за три роки до початку війни. Пара познайомилася в Донецьку ще до початку військових дій на сході, обоє навчалися в місцевому музичному училищі.
Анастасія познайомилася із Юрієм під час навчання у Донецькому музичному училищі
Анастасія зізнається, що ініціатором стосунків була саме вона, та Юрій переконує: щойно познайомився з дівчиною – і закохався до нестями. Потім це почуття й віра в те, що на тебе чекають, допомагали триматися в полоні.
«Шукав скло чи кахель, щоб порізати собі вени»
24 лютого Юрій по тривозі поїхав у частину, після цього закоханим вдалося побачитися лише раз, а далі – довге очікування звільнення з полону. Юрій пригадує, що хлопці підбадьорювали одне одного, навіть перебуваючи в оточенні, намагалися жартувати й заспокоювати своїх близьких. Проте не були готові до полону.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Демонструють катування родичів у полоні»: як ФСБ вербує українців?«Більшість побратимів, і я в тому числі, не розуміли, куди виходимо і що таке полон. І вже коли ми там опинилися, то зрозуміли, що це таке. Всіх відвезли до Оленівки, але помістили в різних бараках. Та найскладніше було не там, а вже коли нас вивезли до Росії, ось там було дуже важко»,– розповідає звільнений з полону музикант.
Юрій пригадує, як у перший тиждень потому захворів: спав на підлозі на тоненькому карематі. Від температури горіло все тіло, та жодного лікування від російської сторони не отримав. Чоловік був в Оленівці під час теракту, каже, що чув вибух уночі в сусідньому бараці.
Your browser doesn’t support HTML5
«Ми не розуміли, що таке полон, доки туди не потрапили»: музикант оркестру Нацгвардії про полон РФ, Оленівку, «Азовсталь» та обмін
«Тоді усі бігали, хтось із наших хлопців навіть виносив постраждалих, я був поруч, я все чув…А потім мене перевезли у Воронезьку область. Ми спершу думали, якщо везуть літаками, то, може, на обмін, але потім почули гавкіт собак і зрозуміли, що ні», – розповідає про пережите Юрій Меркотан.
Колонія в Оленівці зі слідом вибуху
На російській території, пригадує звільнений з полону музикант, із полоненими поводилися значно жорстокіше, ніж в Оленівці, він навіть думав про самогубство.
Якщо б мені хтось сказав, що людина може 16 годин простояти, – я б не повірив. Так ми стояли пів року, а далі дозволили трошки сидіти
«Одразу починали бити дуже сильно, через п’ять днів ми були всі в синцях. Були великі гематоми, ноги розпухли, неможливо було в туалет сходити. Взагалі ходити було дуже важко. А ще нам не дозволяли сідати: зранку ми о 6:00 прокидалися, а потім треба було 16 годин на добу стояти. Застеляли ліжка й стояли. Якщо б мені хтось сказав, що людина може 16 годин простояти, – я б не повірив. Так ми стояли пів року, а далі дозволили трошки сидіти. Я перші пів року думав про самогубство, бо били так часто і так багато, що вже не витримував. Шукав якесь скло чи кахель, щоб покінчити з усім. Били і шокерами, і палками. Було дуже складно», – розповідає звільнений із полону музикант.
«У мене сильний Ангел-охоронець»
До фізичних тортур додавалися й психологічні: військовополонених постійно допитували, а оскільки вони артисти, то примушували співати російських пісень, де йшлося про каяття українських військових та «непереможну велику Росію».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Українська спільнота просить МЗС Італії сприяти звільненню увʼязнених Росією оборонців МаріуполяПро обміни в самому полоні військові майже не знають – кажуть, у російських колоніях спеціально створюють вакуум, а інформацію ув’язнені можуть отримати випадково: проговорюється слідчий, можуть передавати записки чи вдасться сховати телефон, але це рідкість.
Юрія мали обміняти 24 січня 2024 року, в той день, коли в Бєлгородській області в районі села Яблуново був збитий ІЛ-76. Тоді групу полонених разом із Юрієм повернули назад до в’язниці ще на тиждень.
«Дорогою назад мені ще зламали щелепу, начебто за те, що зірвали обмін. Операцію зробили лише в Україні», – каже Юрій Меркотан.
Юрій одразу після повернення з полону. У оркестранта лишилися фізичні і психологічні каліцтва
Попереду в Юрія довга реабілітація: з воїном працюють психологи, він фізично лікується: в полоні йому відбили м’язи на правій нозі. Та попри пережиті тортури, звільнений із полону музикант не втрачає оптимізму.
«У мене, думаю, дуже сильний Ангел-охоронець, бо за цей час стільки ситуацій було ризикових, але все обійшлося», – каже музикант оркестру Національної гвардії України.
Нині обміни полоненими з російською стороною проходять дуже складно: останній масовий, у якому повернувся і Юрій, пройшов у лютому 2024 року.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Битва за Донбас: головне 4 жовтня (оновлюється)