Пологове відділення лікарні в Дніпрі зазнало руйнувань внаслідок російської ракетної атаки 29 грудня. Майже тиждень медперсонал разом з рідними та друзями розбирає завали, виносить вцілілі побутові речі та обладнання. У будівлі вибито понад 800 вікон, зараз їх закривають фанерою. Також пошкоджено стіни й майже все обладнання в палатах. Розміри збитків ще не підраховували, але вони масштабні, кажуть в керівництві лікарні.
У відділенні під час атаки ніхто не загинув і не був поранений – ані пацієнти, ані медперсонал. Що допомогло вижити? Як почуваються ці люди зараз? І чи зможе Україна довести, що удар по медзакладу – це воєнний злочин? Про це у репортажі Радіо Свобода.
Катерина народила сина Віктора в цьому пологовому за два дні до ракетного удару. 27-го грудня жінці зробили кесарів розтин, поруч з нею був чоловік, все минулося добре, каже вона.
Того ранку подружжя з сином було в палаті. Ще не снідали. Встигла погодувати маля й сходити в душ, як пролунала сирена і персонал наказав всім спускатися у сховище.
Пішли в чому були – в піжамах, у халатах, для малюка вони з чоловіком встигли схопити ковдру. Вибухи почули вже у сховищі, потім почалася пожежа.
Добре, що ми не залишилися в палаті, вона зруйнована вщентПороділля
«Далі – все, як в тумані. Ми зрозуміли, що це десь поруч. Розгубилися. Медперсонал дав вказівки евакуюватися. Кому – дали куртки, кому – ковдри. Ми вийшли на вулицю. Хтось перейшов в інше сховище, більш надійне. А ми… Люди проїздили повз на «Жигулях», зупинилися і вивезли нас з небезпечної зони, додому. Зараз ми вдома, на постійному зв’язку з лікарем. Новий рік ми не святкували, яке свято… Від кожної сирени тепер тремчу, страшно. Добре, що ми не залишилися в палаті, вона зруйнована вщент», – розповідає Катерина.
Всіх жінок ми спустили в укриттяІрина, акушерка
Акушерка Ірина працює в пологовому понад 20 років. У момент ракетного удару була на зміні. Розповідає: породіль із дітьми й вагітних встигли спустити в укриття, як тільки почули звук сирени. Коли будівля почала горіли, жінок з укриття вивели й перевели в інше місце.
«Була сирена, ніхто не очікував, але таке правило – всіх жінок ми спустили в укриття. Четверо породіль і четверо дітей новонароджених, і четверо вагітних. Точно чула три вибухи. Потім уже все горіло. А ми стали шукати все – ковдри, подушки, щоб вивести жінок. Воно ж не літо…»
Зараз Ірина разом з колегами та їхніми рідними розбирає вцілілі речі та обладнання.
Щось – прямо в мішки і на смітник, вціліле – ховають.
Змітають також уламки битого скла – вони повсюди.
Найбільше пошкоджений перший поверх лікарні.
Там було дитяче відділення. Воно повністю вигоріло.
«Пологовий будинок – це майбутнє країни»
Лікарі та медсестри сподіваються, що будівлю їхнього закладу вдасться відновити.
Лікарка-інтерн Ольга Басінова сама народилася в цьому пологовому будинку, тут же народжувала свою доньку, а тепер працює за фахом.
Треба долучатися волонтерамОльга Басінова
У моменти вибухів, вона якраз проїздила повз заклад. Зразу побігла на робоче місце, допомагала з евакуацією породіль.
«Для нас це шок… Зараз ми розбираємо завали, виносимо сміття, роботи непочатий край. Треба долучатися волонтерам, бо якщо не буде всього цього, не буде й майбутнього. Пологовий будинок – це майбутнє країни. Після війни треба буде піднімати, відбудовувати ж країну»
«Це горе для всіх нас, для тих, хто тут працює, для тих, хто тут колись народжував, і тих, хто планував народжувати. Був приліт ракети якраз під палатою на першому поверсі. Це була палата сімейного типу – тепер руїни… Ми переживаємо душею. Дякувати Богу, що всі залишилися живі. Дякувати нашому керівнику, яка як тільки сирена – всі в укриття», – говорить Наталія, яка пропрацювала тут понад 30 років.
Завідувачка акушерського відділення Ірина Кульбач – лікарка з 40-річним досвідом. Розповідає: коли будівля спалахнула, вона взяла на себе відповідальність дати команду – переводити породіль і персонал в інше укриття. Хоча повітряна тривога на той момент ще тривала.
«Я зайшла і сказала жінкам: «Виходимо». Жінки сказали: «Так ще ж сигнал тривоги не завершився». І це була правда. Але оскільки було задимлення, то ми вирішили евакуйовувати. Когось – перевели в інше укриття, когось – відпустили додому. Одна пара – чоловік і дружина – одразу сіли в авто і поїхали. Тут якраз під'їздив на автомобілі на роботу наш лікар, він взяв пацієнтів до себе в машину. Чоловік нашої чергової лікарки допомагав з евакуацією. У нас це все було відлагоджено. Ми були готові, розуміли, що таке могло бути»
«Ніхто не постраждав. Хоча як – не постраждав? А біль, кров, руїни, страх?… Це ж був будинок щастя, будинок, де народжуються нові життя», – додає вона.
За словами Кульбач, у довоєнні роки в її закладі приймали по півтори тисячі пологів на рік.
Минулого року тут народилося утричі менше малюків – близько 500. Кілька немовлят з'явилися на світ під час тривоги, в спеціально обладнаному підвалі.
Фахівчиня вірить, що відбудова відділення буде одним із пріоритетів міста.
«Для кого ж ми воюємо, як не для того, щоб народжувалися діти? Для кожного з нас, для кожного з жителів Дніпра важливо, щоб відновили роботу пологового будинку. Треба, щоб у цих стінах знову лунав крик новонароджених», – каже Ірина Кульбач.
Удар по пологовому – воєнний злочин Росії
Юристка Української Гельсінської спілки з прав людини та правозахисної групи «Січ» Юлія Полєхіна каже: норми міжнародного права, зокрема Женевські конвенції, забезпечують захист будівель медичних закладів під час збройних конфліктів.
Атаки на лікарні, їхнє майно, транспорт, персонал вважаються воєнними злочинами, зазначає вона.
Інфраструктура охорони здоров’я є захищеною під час конфліктів і воєнЮлія Полєхіна, юристка
«За нормами міжнародного гуманітарного права, інфраструктура охорони здоров’я – це лікарні та медичний персонал – мають особливий захист. Інфраструктуру вважають територією, яка є захищеною під час конфліктів і воєн. Тому атаки на медичні заклади вважаються воєнним злочином. Військові сили повинні робити все, щоб не наражати ці заклади на небезпеку. Зокрема, у статті 18 Женевських конвенцій 1949-го року зазначено: цивільні лікарні, зокрема, які надають допомогу людям з інвалідністю, хворим, вагітним, за жодних обставин не можуть об’єктом нападу. Росія ратифікувала Женевські конвенції, а також як член Ради безпеки ООН схвалила резолюцію №2286 від травня 2016 року, яка додатково зобов’язує виконувати конвенції щодо саме медичної інфраструктури», – пояснює юристка.
У рамках ініціативи з фіксування воєнних злочинів Росії «Трибунал для Путіна», додає Полєхіна, на Дніпропетровщині правозахисники задокументували руйнування та пошкодження через обстріли 51 будівлі лікувально-оздоровчих закладів. У перспективі, вважає вона, Україна зможе позиватися до Росії – і через зруйновані лікарні зокрема.
«Тут дуже важливо фіксувати не поодинокі епізоди руйнування медичної інфраструктури, але і широкомасштабність і масовий системний терор. Проти цивільного населення. Стаття 8 Римського статуту міжнародного кримінального суду зазначає, що умисне спрямування нападів на будівлі, матеріали, транспортні засоби медичних установ та персонал, який використовує розпізнавальні знаки, – це власне є воєнний злочин»
- Від початку повномасштабного вторгнення в Україну армія Російської Федерації понад 1 100 разів атакувала українські медичні заклади, йдеться у звіті «Лікарів за права людини».
- За даними українського МОЗ, через війну в країні були пошкоджені майже півтори тисячі лікарень, близько 200 зруйновані вщент.
- Росія стверджує, що завдає ударів винятково по військових об'єктах, але Міністерство освіти і науки України та правозахисники задокументували численні факти руйнувань дитсадків, шкіл, університетів, об’єктів освітянської інфраструктури.