Поліцейське свавілля у Кагарлику. Що кажуть місцеві?

25 травня про Кагарлицький район Київської області заговорили по всій Україні. Напередодні 26-річна жінка звернулась до місцевої лікарні та повідомила про побиття і зґвалтування. За її словами, до цього причетні працівники поліції.

В результаті двох підозрюваних правоохоронців затримали, а місцевий поліцейський відділок розформували. Наступного дня на резонансу подію відреагував заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко дописом у Facebook.

«Реакція поліції на повідомлення про насильство та катування у Кагарлицькому відділку поліції була блискавична», – написав Геращенко і виклав фотографії підозрюваних Миколи Кузіва і Сергія Сулими. 27 травня суд обрав їм запобіжний захід: тримання під вартою 60 діб без права застави.

Пізніше в ефірі «Сніданку з 1+1» заступник міністра наполягав, що подібні випадки – радше виняток, а не системна проблема. Проте у Кагарлику з Геращенком здебільшого не погоджуються. Як розповів Радіо Свобода депутат Кагарлицької міськради Максим Воловенко, місцеві жителі роздратовані низьким відсотком розкриття злочинів, а подекуди – бездіяльністю правоохоронців.

Про те, чим живе сьогодні Кагарлицький район, чого очікує від розслідування резонансної справи, та що кажуть про підозрюваних – у нашому репортажі.

Як і весь тиждень, у четвер 28 травня, у Кагарлику дощить. На місцевому ринку люди – з парасольками і в масках, на вході всім перевіряють температуру. Схоже, резонансна справа не вплинула на звичний устрій життя місцевих. Та занепокоєння раз по раз таки виникає у їх розмовах.

«Це – жах! В нас у Кагарлику такого вже давно такого не було», – каже працівниця кагарлицького ринку Раїса Литвин. Жінка обурена діями правоохоронців: «[Їх] треба обов’язково покарати. Це ж навіть не прості люди – це міліція! Куди ж це годиться?», – обмовка не випадкова, бо до старих правоохоронців люди довіри не мали, а нові її так і не заслужили.

Місцевий депутат Максим Воловенко розповідає, що випадок у поліцейському відділку розділив місцевих жителів на дві категорії: одні обурені і вимагають справедливого покарання винних, інші – розчаровані і бояться за власну безпеку.

«Люди в правоохоронній системі зневірилися, і вони бояться звертатися в поліцію, тому що їм ніхто не допоможе. Не те, що не допоможуть, а як кажуть місцеві жителі: «Та нам вже непотрібно, щоб нам допомагали. Нам потрібно, щоб нас не побили», – каже Воловенко.

В Україні розслідування злочинів, які скоюють представники поліції, часто завершуються нічим. Останньою такою гучною справою було вбивство правоохоронцями п’ятирічного хлопчика у Переяславі-Хмельницькому. Люди на ринку кажуть, що не надто вірять у справедливе розслідування імовірного зґвалтування жінки у ніч на 24 травня.

«Ми на сто процентів їм довіряли. Ми на них покладались, вони захисники наші, а тепер маємо вже зовсім іншу думку», – каже жителька Кагарлика Ольга Сушко.

Повернути довіру місцевих до поліції ставить собі за мету новий тимчасовий очільник поліції Кагарлика Дмитро Литвин. Його разом з колегами з Головного управління поліції Київської області направили до Кагарлика замість звільнених зі своїх посад керівника відділку і його заступників.

«Мені дуже прикро, що такі люди працювали у поліції. Це була помилка, мабуть, відбору. Але вони недостатньо довго працювали саме тут, в Кагарлицькому відділені поліції. Тому їхні вчинки відразу не були помічені. Зараз ми співпрацюємо повністю тісно з ДБР, допомагаємо їм встановлювати будь-які нові факти», каже Литвин.

«Нічого поганого сказати не можу» – сусідка про одного з підозрюваних

Біля будинку, де живе один з підозрюваних Микола Кузів, нелюдно. Ті ж, кого зустрічаємо, навідріз відмовляються говорити про сусіда. «А він тут взагалі не живе», – каже жінка, яка живе із Кузівим в одному під’їзді.

Ще один мешканець будинку на камеру говорити не хоче. Але гнівно зазначає: «Так, я Колю (Кузіва, – ред.) знаю. І знаю, що він з пацанами робить. Я про цього «мєнта» не хочу говорити».

А от Ніна Кривенко, яка живе із родиною Кузівих на одному сходовому майданчику, відгукується про нього лише позитивно.

«[Я] несла борошно – він мені допоміг. Тачку просила [полагодити], всіх прошу – спало колесо. Він пішов, ключики взяв – прикрутив мені. Дітки на Пасху носили мені пасочки, яєчка. А він каже: «Бабусю, ви одна живете?» Я кажу: «Ні, не одна. В мене є діти, тільки не тут». Він каже тоді: «У будь-який час, коли вам треба, дзвоніть, приходьте – ми вам допоможем», – усміхнено розповідає жінка.

Вона не вірить у те, що закидають Кузіву. А з одномістянами тепер інколи свариться, бо ті звинувачують її у захисті ґвалтівника. «Я кажу те, що знаю. Такі пристойні люди. Нічого поганого не можу сказати, ну нічого», – каже Ніна Кривенко.

«І як оце міліцію викликати, коли доведеться? Страшно! Приїдуть – уб’ють»

А от у селі, де живе потерпіла, жителі про інцидент говорять не охоче. На пошті нам кажуть: «З вами тут ніхто не говоритиме. Всі бояться».

На вулицю, де живе батько потерпілої, порожньо. Подекуди проїжджають автомобілі. «Тут усі одне одного знають. Це ж село. Одне незрозуміло – як вона опинилась у поліції о сьомій вечора», – кажуть сусіди.

Місцеві кажуть, що до відділку постраждалу відвіз її сусід. Він імовірно діяв за вказівкою Кузіва, каже колишній співробітник поліції Кагарлика у коментарі Радіо Свобода. Зараз сусід потерпілої переховується, припускають у селі.

«Шкода дитини. Вона ж йшла як свідок. А хіба можна свідків бити? І як оце міліцію викликати, коли доведеться? Страшно! Приїдуть – уб’ють», – каже Марія Сокол, яка живе у селі.

Тут у справедливе розслідування справи про ймовірне зґвалтування односелиці не надто вірять.