Людина-доміно: 70 років Леху Валенсі

Лех Валенса, електрик і активіст нелегального профспілки, звертається до страйкуючих робітників суднобудівного заводу імені Леніна у Гданську, 8 серпня 1980 року

Валенса розповідає страйкуючим працівникам суднобудівного заводу в Гданську про перебіг переговорів страйкового комітету і представників комуністичної влади Польщі, 30 серпня 1980 року.

31 серпня 1980 року Лех Валенса домігся угоди з представниками Компартії Польщі, яке надавало робітникам право на страйки і легалізувало «Солідарність» – першу незалежну профспілку в країнах радянського блоку.

Папа Римський Іоанн Павло Другий, поляк за походженням, став впливовим союзником Леха Валенси і «Солідарності» після того, як у грудні 1981 року в країні було введено військовий стан. Профспілка «Солідарність» знову стала нелегальною, а Валенса опинився у в’язниці, хоча і ненадовго. Світлину зроблено під час візиту Папи Римського до Гданська 11 червня 1987 року.

6 лютого 1989 року комуністичний уряд Польщі організував у Варшаві переговори «Круглого столу» з представниками «Солідарності» та інших опозиційних організацій. Влада сподівалася домовитися з ними без будь-яких змін у структурі політичної влади в країні, але – безуспішно. Польська «Угода Круглого столу», підписана 4 квітня 1989 року, легалізувала в країні незалежні профспілки і відкривала шлях до демократичних змін. Вона вважається предтечею низки революцій 1989 року, які призвели до розвалу комуністичного блоку.

Валенса звертається до учасників «Круглого столу», 12 березня 1989 року. Через три місяці «Солідарність» досягне вражаючого успіху на виборах до нового, двопалатного парламенту країни. А в грудні 1990 року Лех Валенса буде обраний президентом Польщі.

Лех Валенса і Броніслав Геремек (польський вчений-історик, один із ключових учасників «Угоди Круглого столу») на інавгураційній сесії першого в історії країни багатопартійного парламенту, 4 липня 1989 року. Геремек був членом нижньої палати парламенту – Сейму, а з 1997 по 2000 рік – міністром закордонних справ Польщі.

Лех Валенса виступає на мітингу біля монумента «Три хрести», спорудженого в пам’ять понад 40 робітників Гданського суднобудівного заводу, загиблих під час заворушень 1970 року, 31 серпня 1989 року.

Лех Валенса і президент Чехії Вацлав Гавел в одній із варшавських пивних, березень 1998 року. Вони, завзяті курці, як розповідали, обмінювалися історіями про те, як кожен із них кидав палити.

Лех Валенса біля символічного каменю-доміно Берлінської стіни в 10-ту річницю її падіння. Берлін, 9 листопада 2009 року.

Лех Валенса, який став в 1983 році лауреатом Нобелівської премії миру, на конференції в Чикаго в квітні 2012 року разом з іншими нобелівськими лауреатами – Михайлом Горбачовим, Фредеріком де Клерком, колишнім президентом ПАР, і Джиммі Картером.

Лех Валенса і польський режисер Анджей Вайда на церемонії в Королівському палаці Варшави, 4 червня 2013 року. Вайда зняв фільм «Валенса: людина надії», суперечливу біографічну стрічку про його життя і політичну кар’єру.