Лінія фронту до Покровська на Донеччині стає все ближче. Генштаб щодня повідомляє про десятки атак на напрямку, останні кілька діб за інтенсивністю він поступається лише Курській області РФ. У ніч проти 17 грудня проєкт DeepState повідомив про чергове просування: цього разу на південний захід від Покровська. У місті немає опалення, світла та води – натомість є постійні обстріли російської армії. Чимало місцевих евакуювались, проте є ті, хто лишається, а є ті, хто виїхав, але повернувся. Чому попри все жителі повертаються до Покровська – у репортажі телеканалу «Настоящее время» (проєкт Радіо Свобода за участі «Голосу Америки»).
Одна з місцевих мешканок – Тетяна – надсилає листи своїм сестрам, які поїхали до Дніпра. Пише, що в неї все гаразд і що вона залишиться тут.
«Ми не хочемо їхати з Покровська, – каже жінка. – До нас поліція приїжджала, ми писали пояснювальну, що ми з Покровська нікуди не поїдемо. Стріляють і під Києвом, і під Дніпром, і в Дніпрі. Куди нам їхати? Ми не боїмося».
Стріляють і під Києвом, і під Дніпром, і в Дніпрі. Куди нам їхати? Ми не боїмосяТетяна, мешканка Покровська
Ще одна місцева мешканка, теж Тетяна, свій будинок щойно покинула. Але йде вона недалеко – до іншого району міста, до людей, які погодилися її прийняти. Там поки що є світло, і біля печі можна зігрітися.
За офіційними даними, у Покровську ще залишаються понад 11 тисяч мешканців. Але ця цифра дуже приблизна – насправді людей може бути більше.
Місцеві кажуть, що багато переселенців повертаються до міста: немає роботи, грошей та житла, а тут – усе своє, навіть іноді привозять гуманітарну допомогу. Щоправда, лінія фронту з кожним днем дедалі ближче.
«Вдома і їсти є що, а там поселили до гуртожитку, а він не опалюється. Оренда квартири була вісім тисяч гривень, а тепер 15 тисяч. Підвищують та підвищують, а грошей немає – виселяйтесь. От і їдуть додому, – розповідає Тетяна. – А що робити? Куди подітися людям?»
Читайте також: Запеклі бої за Покровськ: «Україну можуть чекати темні часи»
Після початку повномасштабного вторгнення знімальні групи телеканалу «Настоящее время» близько двох років жили у Покровську. Звідси їздили знімати сюжети з фронту. Але зараз за такими репортажами доводиться приїжджати вже до самого міста.
За офіційними даними, в Покровську лишаються 11 тисяч мешканців, але їхня кількість може бути більшою. Покровськ, 12 грудня 2024 року
Раніше на вулицях Покровська їздили машини, у кожному кафе були відвідувачі, а вулицями гуляли люди. Нині навіть у центрі міста – нікого. Людей ще можна зустріти біля ринку, де всього кілька годин на день відкриті одиничні прилавки з найнеобхіднішим – ліхтариками на батарейках, газовими пальниками та балонами до них.
«Мені прикро за те, що відбувається у Покровську та навколо Покровська. Незрозуміло, як ці всі висоти та території віддаються-здаються. Але хочеться побути тут. На тому боці не хочеться бути. Хочеться побути ще тут, взяти участь, бути потрібним для України, для людей, які тут ще. Я можу чимось допомогти», – каже місцевий мешканець Роман.
Поки що тут. Але тут дуже страшноНіна, мешканка Покровська
Ніна не хоче їхати з Покровська через три десятки покинутих котів і собак, яких вона називає «дітками». Тут вона орендує маленький магазин. Якісь продукти постачальники ще сюди привозять. Про російську армію, що перебуває за лічені кілометри від рідного міста, вона зайвий раз намагається не читати – тут і так усе добре чути.
«Поки що тут. Але тут дуже страшно, – зізнається вона. – Як Бог дасть, так і буде».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Офіційно на окуповані території повернулися близько однієї тисячі українців – Мінсоцполітики ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Розвідка Британії проаналізувала просування військ РФ на південь від Покровська ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Російські військові покращили тактичне положення на Покровському напрямку – Сили оборониПовномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.