Погрози свідкам і «злив» персональних даних. Журналіст розповів, як від обвинувачення у держзраді захищають колишнього суддю Чорнобука

Персональні дані журналіста Крим.Реалії Сергія Мокрушина оприлюднили на фейсбук-акаунті, що викликає сумніви у своїй правдивості. Мокрушин вважає, що таким чином на нього тиснуть як на свідка у суді, що розглядає обвинувачення у державній зраді колишнього голови Апеляційного суду Криму Валерія Чорнобука. У причетності до оприлюднення своїх персональних даних журналіст підозрює захисників Чорнобука. Він також припускає, що адвокати обвинуваченого пов’язані із суддею у справі, яка має стосунок до заступника голови Офісу президента Олега Татарова як і сам Валерій Чорнобук. Про це Сергій Мокрушин розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.

– Я неодноразово під час розгляду цієї справи отримував погрози від самого Валерія Чорнобука, від його адвоката Костянтина Грицишена, що вони знайшли і оприлюднять дані мого паспорта, який я отримував в окупованому Криму влітку 2014 року.

Напередодні засідання сьогодні, як я розумію, ця погроза була реалізована. Через фейсбук-акаунт якоїсь, на мою думку, неіснуючої людини, відсутньої в Україні, оприлюднили якийсь витяг з бази Федеральної міграційної служби Росії, який містить мої персональні дані і адреси прописки, що наражає на небезпеку моїх рідних, які мешкають у Криму.

Плюс, щоб облити мене багном, додали туди грубої брехні. Виключно пропагандистський прийом – частина документальна, частина художня.

Журналіст Крим.Реалії Сергій Мокрушин

Я написав заяву до прокуратури Автономної Республіки Крим, тому що я вважаю це тиском, я вважаю це погрозами. Бачимо, що частина погроз вже реалізована, тому можемо стати свідками реалізації й іншої частини погроз – звинувачень у державній зраді.

Нехай слідство з’ясує чи є це тиском на свідка, чи причетні до цього адвокати Чорнобука, чи не стало це можливим, тому що Чорнобук після зміни влади в Україні вийшов зі слідчого ізолятора.

– Ви припускаєте, що у хтось у владі зацікавлений у долі Чорнобука?

– Коли Валерій Чорнобук був у розшуку, його інтереси в суді представляв Олег Татаров, який тепер заступник голови Офісу президента. Суддя у справі Валерія Чорнобука Віта Бортницька у 2020 році захистила кандидатську дисертацію під науковим керівництво Олега Татарова.

Є очевидний зв’язок адвокатів Чорнобука і з суддею. Це також видно з їхньої поведінки під час засідань. Грицишен може дозволити собі перед початком засідання поперекладати документи на столі судді.

Коли мене допитували, був допит в одні ворота, була купа запитань, що не мають стосунку до справи, у мене під присягою хотіли витягнути дані про людей, з якими я працював у Криму, і які там лишаються, намагалися отримати дані як отримував гонорари. Інформацію, що не стосується суті справи я не розкрив, але факт спроби витягнути цю інформацію був дуже показовим.

– Як ваші дані потрапили до бази російської міграційної служби?

– Після окупації Криму 2014 року там склалася така реальність, що залишатися там на території і не мати окупаційного посвідчення особи, тим більше виконувати мої журналістські обов’язки було практично неможливо. Тим більш, що видання в якому я працював «Центр журналістських розслідувань», окупаційною владою одразу було внесено до «чорних списків».

Я намагався втриматися якнайдовше в Криму, бо там вже не було кому працювати, майже всіх журналістів звідти вже повиганяли. Тому я і вирішив взяти цей «аусвайс». Без нього я ризикував бути заарештованим.

Скріншот зі фейсбук-сторінки названої «Валерій Храмцов», де було оприлюднено персональні дані жкрналіста

Для цього не треба було приймати ніякої присяги на вірність Росії. Паспорти видавалися у спрощений спосіб. Просто прийшов у відділення колишньої Міграційної служби у місті Керч і забрав готовий паспорт. Жодної заяви на отримання російської громадянства чи вихід з українського громадянства, чи якоїсь присяги я у Криму не складав. Так само я не брав у часті у виборах до російських органів влади, як брешуть ті, хто оприлюднив мої персональні дані.

Пізніше з Криму все ж довелося виїхати, коли почалися обшуки у тих, з ким я працював у «Центрі журналістських розслідувань». Я зрозумів, що я наступний, бо на той момент я вже отримував погрози від співробітників ФСБ, зокрема від такого собі Шамбазова, який дав зрозуміти, що вони знають хто я і за мною стежать. Тому рано-вранці 14 березня 2015 року я автобусом поїхав з Криму і більше туди не повертався.

– Як ви стали свідком у справі Валерія Чорнобука, що вас пов’язує, що вам про нього відомо?

– У березні 2014 року ми записали інтерв’ю голови Апеляційного суду Валерія Чорнобука, в якому він розповідав, як кримські суди переходять на російське законодавство. На моє запитання, чи не порушують судді таким чином присягу, він відповів, що ні, присяга не порушена, і зачитав її у спотвореному вигляді.

У той же час Чорнобук оприлюднив на сайті Апеляційного суду Криму своє звернення до суддів, де закликав їх брати російські паспорти, визнати результати так званого «референдуму». В день, коли ми писали це інтерв’ю, він сам нас запросив на лекцію, яку він читав у актовій залі Апеляційного суду Криму. Там він навчав засадам конституційного устрою Росії. Ми це зафільмували, і ці матеріали є у кримінальній справі. Я так розумію, це один з найбільш ґрунтовних доказів.

Під час мого допиту як свідка адвокат Чорнобука намагався перекрутити факт цього інтерв’ю, що це не Чорнобук вчинив державну зраду, коли розповів, що кримські судді не порушують присягу, коли переходять на російське законодавство, а що я і «Центр журналістських розслідувань» вчинили державну зраду, коли зафільмували це і оприлюднили.

Моє враження, що у них є така стратегія: по-перше, тиск на свідків, щоб закрити нам рота, по-друге, перекласти відповідальність за те, що казав Чорнобук, на журналістів.

Під час засідання Печерського районного суду Києва у справі Валерія Чорнобука (архівне фото, 2019 рік)

Я не знайомився з усією кримінальною справою, але коли справу Чорнобука розглядали у Вищій раді правосуддя, перед тим, як його звільнити з посади судді, то там свідчила одна суддя, яка була на зборах в Апеляційному суді Криму, наступного дня після нашого інтерв’ю з Чорнобуком. Так вона розповідала, що Чорнобук тоді у Криму себе поводив як голова суду і робив такі заяви, а потім представили колективу нового виконувача обов’язків голови Апеляційного суду Криму.

Чорнобука відсторонили і після того він більше туди не повертався. Тобто він до останнього намагався вислужитися перед окупантами і втриматися у судовій владі окупованого Криму. А коли його використали і викинули, він полишив територію Криму і потрапив у списки персон нон-грата у Криму. Можливо, це було продовження його конфлікту з Аксеновим, або це було прикриття, бо Чорнобук вже тоді почав вибудовувати собі легенду патріота.

У липні 2018 року співробітники прокуратури Автономної Республіки Крим та Служби безпеки України провели обшуки в приміщеннях, в яких жив Валерій Чорнобук. Тоді ж йому повідомили про підозру у вчиненні державної зради. Чорнобука затримали 3 листопада 2018 року в Києві. До червня 2019-го він перебував під арештом.

Валерій Чорнобук був головою Апеляційного суду Криму. Після переїзду на материкову частину України він працював суддею в Апеляційному суді в Дніпропетровській області.

Фейсбук-акаунт, де були оприлюднені персональні дані журналіста Сергія Мокрушина, вже потрапляв до уваги ЗМІ. У жовтні 2021 року на цю сторінку посилалося одне з інтернет-видань, що повідомило про нібито обшуки у квартирі доньки голови Дніпровського апеляційного суду. Натомість у суді заявили, що ця інформація є фейковою.