«Північний потік-2» і геополітична пастка Кремля: інтерв'ю із ексочільником «Нафтогаз України» Коболєвим

«Газпром» потрапив у геополітичну пастку, до якої Кремль намагався затягнути Європу. У Держдепартаменті США та керівництві ЄС прямо заявляють, що «Північний потік-2», який збудував «Газпром», розглядається тепер як важіль у процесі врегулювання проблеми воєнної загрози Росії проти проти України.

Міністр закордонних справ Німеччини в новому уряді Олафа Шольца Анналена Бербок повідомила, що газопровід «Північний потік-2», протягнутий із Росії до Німеччини дном Балтійського моря, «на даний момент» не може бути сертифікований через невідповідність вимогам європейського енергетичного законодавства.

Про те, які складнощі можуть чекати на «Газпром» у зв'язку з можливою відмовою у сертифікації «Північного потоку-2», а також чи був цей проєкт «економічним» за задумом Кремля – телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповів колишній голова правління української національної компанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

– «Газпром» потрапив у класичну пастку, до якої дуже часто потрапляють міжнародні газові проєкти. Ця пастка – геополітика. І вже прямо про це говорить представник Держдепу США, про те, що «Північний потік-2» розглядається частиною процесу врегулювання вже існуючої та можливої військової агресії Російської Федерації проти України.

– Тобто економіки там взагалі немає?

– Економіки у «Північному потоці -2» не було ніколи. Економічно для Росії простіше та вигідніше транзитувати газ територією України. Російська сторона з цього проекту не змогла додати економіку на жодному етапі реалізації.

Усі, хто брав участь у цьому проекті з боку європейських компаній, беруть участь там завдяки неринковим та вкрай привабливим умовам, які запропонував «Газпром».

Ті країни, які погоджувалися на участь у цьому проекті, погоджувалися отримувати з нього газ, робили це після тих чи інших поступок з боку Російської Федерації та «Газпрому» зокрема. Цей проект був некомерційним із самого початку і залишається таким.

– А в чому зараз полягає геополітика? Хто і як тисне на Росію і чого хоче отримати?

– Тут я можу висловлюватися тільки як зовнішній коментатор, я не маю інсайдерської інформації. Але те, що я спостерігаю, – це «гра м'язами пана Путіна», що «ми наростили військову присутність на кордонах з Україною», яку, звичайно ж, спостерігають усі зовнішні партнери України та країни НАТО. Це, власне кажучи, призвела до того, що «Північний потік-2» додали як ще один аспект не лише переговорів, а швидше вже позиційного протистояння.

Метою західних країн є недопущення розширення військової агресії проти України. І «Північний потік-2» просто потрапив до цього списку (важелів – ред.).

– Андрію, але там же ще в листопаді призупинили сертифікацію, наскільки я розумію, саме через те, що європейське законодавство потребує юридичного розподілу тих, хто постачає газ, та власників труби. Правильно я розумію? І ціль цього – не допустити монополії на ринку.

– На практиці це на монополію «Газпрому» або на домінуючу позицію «Газпрому» аж ніяк не вплине. Те, що буде якась окрема компанія, яка управлятиме цим газопроводом і її зареєструють у Німеччині, абсолютно не скасовує того факту, що «Газпром» зможе зловживати тим, що він є єдиним провайдером газу для цього потоку.

– Ще хочу у вас уточнити: Україна теж братиме участь у сертифікації «Північного потоку -2»? З такими заголовками виходило багато українських ЗМІ. Але чи правильно я розумію, що йдеться не про те, що Київ зможе приймати рішення давати цю сертифікацію, підтверджувати чи ні, а Київ зможе надавати Берліну і взагалі ЄС докази того, що російська компанія не дотримується того самого правила чи інших європейських енергетичних правил?

– Наскільки я знайомий із правилами сертифікації на території Федеративної республіки Німеччини, ніхто не має права замінювати право регулятора приймати те чи інше рішення. Але при цьому регулятор має право – і в деяких випадках зобов'язаний – вислуховувати думку релевантних гравців ринку.

Відповідно, Київ у цій ситуації, я сподіваюся, зможе надати ту інформацію, яка дозволить переконати регулятора ухвалити рішення про те, що така сертифікація суперечить як технічним нормам, так і самому духу європейських правил.

Нюанси того, наскільки цей регулятор прислухатиметься чи не прислухатиметься, мені невідомі, але сподіваюся, що українська сторона зможе у цій війні перемогти. Тому що всі українці, і я, зокрема, зацікавлені в тому, щоб, я повторюся, не комерційний, а геополітичний проект не був запущений.

– Під «перемогою» ви маєте на увазі те, що не буде отримано сертифікацію?

– З погляду газового ринку, так, але повторюся, те, що цей проект потрапив у загальний набір об'єктів, про які ведуться геополітичні переговори, метою яких є недопущення розширення російської агресії, дає мені деякі підстави судити, що там буде політика більша, ніж правил та економіки.