Коваль, капелан, а тепер і землероб. Чернігівець Павло Славінський після повернення з війни на Донбасі пробував себе у різних професіях. А нещодавно розпочав цікавий та, водночас, ризиковий проект – вирощує дерева, які швидко ростуть та використовуються для виготовлення екологічних меблів. Для Чернігова як самі дерева, так і стартап колишнього атовця – це екзотика. Та Павло вірить в успіх справи. Долучає до реалізації проекту і своїх побратимів.
Your browser doesn’t support HTML5
Павло, який вирощує павловнії
Павло Славінський – учасник АТО. На війну пішов добровольцем у складі батальйону особливого призначення «Чернігів». Сьогодні він з родиною мешкає в обласному центрі. Займається вирощуванням екзотичних для Чернігова дерев під назвою «павловнія».
Землеробство – це не перша спроба Павла знайти своє покликання у мирному житті. Одразу після повернення з війни чоловік зайнявся ковальством. Потім – вивчився на капелана. Сьогодні він вирощує дерева.
«Ми з хлопцями жартуємо, що після війни нас всіх до землі тягне. Дуже багато побратимів займається сільським господарством. Хтось щось вирощує – хтось капусту вирощує, хтось горіхи саджає. Дуже багато хлопців, як отримали землю, почали щось на ній висаджувати», – розповідає Павло.
Чому дерева?
Зайнятись вирощуванням екзотичних для Чернігова дерев колишній атовець вирішив випадково.
«Десь зимою я натрапив на дуже гарні картинки в інтернеті. Потім перейшов за посиланням – цікаво, – згадує Павло. – Подивився як воно росте, чи можна це використовувати в комерційних цілях. Потім знайшов хлопця, теж атовця. Він вирощує в Ічнянському районі павловнії. Замовив насіння, прийшло. Ну і почав займатися».
До свого проекту Павло підійшов ґрунтовно – прочитав чимало літератури, в якій описано, як вирощувати павловнію.
Дружина Ірина
«Я дуже тішуся наскільки це його захоплює! Як він вивчає всю цю інформацію, як він ретельно прораховує свої наступні кроки! Я в цей момент, звичайно, ним пишаюся», – розповідає про захоплення чоловіка дружина Ірина.
Свій проект екзотичним Павло не вважає. Пояснює – павловнія адаптована до нашого клімату. Дерево спокійно витримує температуру до мінус 30 градусів.
«Для нас екзотика в тому, що воно квітне від 40 до 60 днів. Дуже великі квіти – до 10-15 сантиметрів у діаметрі, і їх дуже багато. Колір квітів різний. Є жовті, сині, фіолетові. Цікава така рослина. Уявіть – дерево розміром 25-30 метрів заввишки, яке повністю вкрите квітками! Дуже цінний медонос. І найголовніше, що воно дуже швидко росте, – розповідає Павло. – В Європі його використовують саме як комерційну деревину, яка дуже швидко відновлюється».
Саме для виготовлення еко-меблів Павло і збирається використовувати дерева. Чекати, каже, не довго. Павловнія виростає до 30 метрів заввишки років за вісім. А в діаметрі буде – до сорока сантиметрів. З одного дерева виходить цілий куб комерційної деревини.
«Люди, які займаються павловнією, кажуть, що її зрізати під корінь можна чотири рази. І вона починає рости з того ж коріння. Тобто, якщо один раз засадив поле, то років так на 50 ти забезпечений деревиною. Там різні схеми посадки: на біомасу, на дрова, або на промислову деревину», – пояснює Павло.
Та поки що у Павла – тільки невеличкі саджанці, близько п’ятисот штук. Їх він збирається висадити на двох гектарах землі, які отримав від держави. Чоловік хоче залучити до справи і своїх побратимів – висадити павловнію і на їхніх ділянках. Розраховує засадити територію приблизно у шість гектарів.
Чи є все ж таки ризики?
У свій проект Павло поки що вклав небагато грошей. По суті, кошти знадобилися на закупівлю насіння. Сотні саджанців чоловік розмістив у себе в господарстві. Тут у нього все поряд – і майстерня коваля, і теплиця з павловнією. Наглядати за деревцями доводиться постійно.
«Дуже багато насіння пропало через те, що я не мав досвіду саме вирощування після посадки в соти. В мене дуже багато загинуло. Ну це досвід, який я отримав, – зізнається Павло. – Тут знаходиться моя майстерня, тут я виробляю металеві ковані вироби. І кілька разів на день бігаю – щось там поливаю, щось там висаджую. Тобто для мене це не дуже складно, – каже Павло Славінський.
На запитання, як вдається поєднувати такі різні справи – метал та вирощування дерев, відповідає з посмішкою: «Тут нема протилежностей. Метал – він холодний, а дерево живе. Все ж таки хочеться більше до живого. Метал він майже вічний, а деревина, квітки – крихкі, як і наше життя. Хочеться це збільшувати».
В родин жартують: «Павло вирощує павловнії»
Родина Павла його креативну ідею – вирощувати дерева для виготовлення екологічних меблів – підтримує.
Сестра Оксана втратила у війні на Донбасі чоловіка. Тому для Павла, який теж пройшов крізь горнило антитерористичної операції, бажає тепер тільки беззбройної професії. Оксана фактично виростила Павла. Його захоплення вирощувати дерева підтримує та радіє, що брат знайшов себе у мирному житті.
Сестра Оксана
«Знаєте, хлопці приходять дуже знервовані після війни, і мені подобається це – якесь таке мирне, – каже вона. – Щось він знайшов для себе… Я більш схильна до того, що він повинен все ж таки створювати, щось вирощувати, щось своїми руками робити – для життя, для майбутнього. І тому мені так подобається його захоплення. Я бачу в цьому лише позитив».
Підтримує захоплення Павла і його дружина Ірина. А найбільше їй подобається, що назва дерев, які вирощує її чоловік, співзвучна з його ім’ям. Павло вирощує павловнії – жартують в родині.
«Мене особисто тішить назва цих дерев – Павловнія. Це доволі символічно, що він займається саме такими деревами, – зауважує Ірина. – Ну я дуже рада, що в мого чоловіка є таке захоплення, і він може себе реалізувати саме так».