РИМ – Італія – одна з країн ЄС, де через колоніальне російське бачення світу важко відстоювати українську візію, кажуть фахівці. Пробивати стіну дезінформації та підтримувати спротив суверенного народу проти тоталітарної імперії беруться небайдужі італійські інтелектуали у співпраці з українцями. Зброєю у воєнні часи обирають поетичне слово. Водночас, кажуть, про культурний прорив Києва на Апеннінах говорити зарано.
Затишна зала у престижному римському Музеї сучасного мистецтва MAXXI зібрала понад пів сотні слухачів. Зосереджені погляди фіксували відео і фото-зображення репортера Ніколò Челесті про свавілля російської окупації на Київщині навесні цього року. Одночасно публіка вслухалася у римовану болючу оповідь поетес із України, котрих спіткала доля біженців. «Ми хотіли додому, додому, додому. А від дому лишилися тільки ключі», – озвучила рядки з-під власного пера Еліна Свенцицька.
Разом з нею свої вірші читали Наталія Бельченко, Ія Ківа, Оксана Стоміна. Протягом листопада шістьма містами Італії (Абано Терме, Болонья, Верона, Тренто, Мілан, Рим) вони здійснили літературний тур під назвою «Посадити квітку на спаленій землі». Читаючи емоційно поезії воєнної доби, жінки наживо розповідали й особисті історії-свідчення. Вони поширювали правду про випробування українського народу під навалою росіян (випалена земля) і про спротив та надію, що здатна передати поезія (посадити квітку).
Сила ініціативи знизу
«Тепер ми краще зрозуміли ваш біль, бо через потік теленовин його не можна осягнути», – висловила враження жінка середнього віку. Інший учасник зустрічі нагадав присутнім, що за часів Другої світової війни території Донбасу були окуповані італійськими вояками у складі гітлерівської армії. Таких підготовлених слухачів – небагато, а тому важливо сіяти зерна правди й надії в італійських культурних колах, кажуть організатори туру.
Багато людей (особливо похилого віку) серед інтелектуалів, які живуть застарілими уявленнями про світ XX століттяПіна Пікколо
«Ще багато людей (особливо похилого віку) серед інтелектуалів, які живуть застарілими уявленнями про світ XX століття, вони не підтримують український спротив. Оскільки інституції не надають достатньо простору українським голосам, ми вирішили рухатися активніше. Через різні контакти знайшли трьох українських поетес, які мали і журналістський досвід роботи, щоб поєднувати силу поезії та можливість пояснити контекст подій», – розповіла Радіо Свобода Піна Пікколо, письменниця і перекладачка, промоутер культурних заходів.
Вона також є координаторкою літературного інтернет-видання La macchina sognante, де друкують вірші й українських авторів. Спільно з перекладачкою, активісткою з Верони Мариною Соріною та за допомоги українських асоціацій колектив видання організував літературне турне трьох поеток. Напередодні побоювалися можливих провокацій, але все обійшлося. Найчисельнішою була публіка у Болоньї, де у приміщенні бібліотеки Salaborsa зібралися 120 слухачів. У Мілані гасла «Ні Зеленський, ні Путін! Ми – проти війни!» залишили жінки-пацифістки, та участі в дискусії вони не брали.
Публіка у бібліотеці Salaborsa під час зустрічі з поетесами, Болонья 19 листопада 2022 року
За словами пані Пікколо, серед італійських поетів та в академічних колах поширене бачення «ми – проти всіх війн», тут досі не наважуються говорити про Україну відкрито й правдиво. Зокрема, в університеті у Болоньї не вдалося знайти людей, зацікавлених допомогти з організацією зустрічі.
Слід виходити на чутливих та дієвих італійців, які не мовчать і готові зайняти незручну позиціюПіна Пікколо
«Слід виходити на чутливих та дієвих італійців, які не мовчать і готові зайняти незручну позицію, бо розуміють значення того, що відбувається в Україні. З такими людьми слід робити спільні проєкти через співпрацю з українськими асоціаціями, перекладачами, журналістами. Бажано діяти з низових ініціатив, ми не чекаємо підтримки від державних органів», – пропонує Піна Пікколо. Вона вважає важливим потрапити з подібними заходами до італійських шкіл, апелювати до молодого покоління.
Впливати на емоції
Деякі науковці-славісти й перекладачі української літератури дорікають українцям (часом небезпідставно), що ті недостатньо рекламують на високому рівні свою культуру в Італії. Та розбивати стіну байдужості й культурного невігластва у середовищі, яке десятиліттями захоплено споживало російський продукт, – неабиякий виклик, зауважують опоненти. Кричущим прикладом вважають рішення керівництва міланського театру La Scala відкрити сезон 7 грудня російською оперою «Борис Годунов», попри протести громади і дипломатів.
В цьому питанні думки італійських інтелектуалів-друзів України розходяться. Міланський журналіст і письменник Даріо Фертіліо вважає, що не слід спрямовувати зусилля на стримування «чужого», а варто більше докладатися для просування «свого». Після російського свавілля в Маріуполі, взявши за приклад вокальний цикл Густава Малера Kindertotenlieder («Співи за померлими дітьми»), Даріо Фертіліо написав поезії «Діти Азовсталі. Співи жертв Маріуполя». Українською «Співи...» переклала науковиця, лексикограф і викладачка Римського університету La Sapienza Олена Пономарева. Перші читання відбулися днями у місті Тоді завдяки організації місцевих меценатів.
Шість років тому цей творчий дует написав італійською мовою документальну театралізовану оповідь «Люди й кіборги» про оборону Донецького летовища у 2014-2015 роках. У тексті використані поетичні твори Бориса Гуменюка, Сергія Жадана, Євгена Семеніва, Романа Семисала в перекладі Олени Пономаревої. Недавно книжку перевидали під назвою «Листи з Донбасу» з новою передмовою в контексті повномасштабного вторгення Росії.
Книжка «Листи з Донбасу»
Моя ідея – діяти на емоції людейДаріо Фертіліо
«Коли ми маємо проблему із замаскованою дезінформацією, яка проявляється у пацифізмі, не вдається дійти консенсусу, бо всі залишаються на своїх позиціях. Наприклад, телевізійні ток-шоу зовсім непотрібні, вони спотворюють реальність. Моя ідея – діяти на емоції людей. «Листи з Донбасу» – театральна вистава, яка розказує правду. «Діти Азовсталі» – це пісні, які впливають на емоції, викликають жаль. Нормальна людина після прочитання не може лишатися байдужою, це потужна зброя», – зауважив у коментарі для Радіо Свобода публіцист Фертіліо.
З його досвіду творчі вечори не завжди добре організовані, малочисельні і часто лишаються поза увагою українських дипломатів. «Немає контакту з дипломатами, певно, думають, що важливі лише офіційні зустрічі, а творчі вечори – другорядні. Слід створити італійсько-український орган, який би серйозно займався промоцією України в різних сферах, і я готовий цьому сприяти», – додав журналіст Даріо Фертіліо.
Даріо Фертіліо
За спостереженнями публіциста, після 24 лютого 2022 року більшість його співвітчизників зрозуміла, що насправді являє собою Росія, та люди не готові займати чіткої позиції: «всі прагнуть миру і не хочуть, щоб зачіпали їхні інтереси». «А ще аргумент, – каже він, – це страх перед застосуванням ядерної зброї з боку Москви і страх перед диктатурами, які обмежують громадянські свободи».
Призвичаїти італійця до української книжки
Відомий перекладач з української на італійську Алессандро Акіллі зазначає, що Україну багато хто продовжує сприймати як додаток США у Європі, що дратує Росію. На такому тлі культурні заходи з участю українських авторів дуже потрібні, щоб італійська публіка розуміла: Україна – незалежний гравець на міжнародній сцені і потребує нині підтримки.
Від початку великого російського нападу італійські видавництва швидко відреагували на воєнні події, говорить Акіллі, який цього року був серед фіналістів на отримання премії Drahomàn Prize. Помітно зросло зацікавлення українською поезією, перекладів якої явно бракувало та й попиту на літературу зі Східної Європи серед місцевих читачів не було.
Антологія «Поети України»
На замовлення знаного видавництва Mondadori Алессандро Акіллі спільно з викладачкою Міланського університету Яриною Грушею-Поссамай переклали і впорядкували майже сотню віршів 34 українських поетів від Василя Стуса до останніх творів Сергія Жадана. Влітку у книгарнях вже з’явилася ця антологія «Поети України». Упорядники з деякими авторами активно її презентували на книжкових ярмарках Італії. Нині перекладачі працюють над наступною збіркою творів про Київ.
Спостерігається культурне відкриття України, я не сподівався на такий інтересАлессандро Акіллі
«Спочатку я думав, що такий попит пов’язаний лише з бізнесом, але, спілкуючись з фахівцями, зрозумів, що не так. Це справді жест культурної солідарності з Україною. На продажі таких книжок вони не зароблять багато. Спостерігається культурне відкриття України, я не сподівався на такий інтерес», – ділиться висновками Алессандро Акіллі.
При цьому нинішній етап пізнання літературної України він називає емоційним та ознайомчим, за яким має прийти і час глибшого розуміння творів та діалогу з авторами. Поки що під час презентацій, за спостерженнями дослідника літератури, переважає зацікавлення та бажання висловити підтримку українцям. Скільки триватиме цей інтерес?
Важливо донести, що українська поезія народилася не 2014 року, а має традицію столітьАлессандро Акіллі
«Ми працюємо, щоб призвичаїти читача до української книжки, щоб вона не була екзотичною, щоб була стабільно присутньою на італійському ринку. Особливо це стосується поезії, яка передає сильний емоційний досвід. Важливо донести, що українська поезія народилася не 2014 року, а має традицію століть», – говорить перекладач, старший асистент кафедри слов’янських мов і літератур Університету Кальярі Алессандро Акіллі.
На його думку, представницький орган, скажімо Український культурний центр був би дуже потрібним для перманентної присутності країни на Апеннінах. «Та за нинішніх обставин про це годі мріяти, – додає Акіллі. – Думаю, ми, італійці, маємо більше контактувати з українською діаспорою для реалізації культурних заходів».
На політичному фронті тим часом, продовжуючи естафету попередника Маріо Драґі, кабінет правих популістів Джорджії Мелоні вирішив пролонгувати військову підтримку ЗСУ протягом 2023 року. Наступними тижнями урядовці підготують документ про надання нового (шостого) пакету воєнного озброєння для Києва з урахуванням нагальних потреб українського війська. За словами міністра оборони Ґвідо Крозетто, цей законопроект має пройти через парламент. Попри негативне ставлення опозиційних популістів «Руху 5 зірок», вже сформована парламентська більшість для безперешкодного ухвалення рішення.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.