Левиця зі струсом мозку від обстрілу та інші українські тварини, які чекають на евакуацію за кордон (фоторепортаж)

Білий тигр Алекс. Він серед 27 тварин, які в черзі на евакуацію з Центру порятунку диких тварин на Київщині у більш безпечне місце.

Алекса врятувала 51-річна економістка Наталія Попова. Жінка займається порятунком покинутих через війну екзотичних та домашніх тварин, не маючи при цьому ветеринарної освіти та досвіду

У 1999 році Наталія відкрила перший в Україні приватний кінний клуб, а шість років тому врятувала свого першого лева. Тоді з проханням про порятунок лева зі зламаним хребтом до неї звернулася організація, яка виступає проти боєнь

Пізніше Наталія Попова створила в соцмережі сторінку «Допоможіть левиці», і жінці почали писати й інші люди з проханням допомогти з порятунком тварин – наприклад, цього тигра

Спочатку для фінансування притулку жінка використовувала дохід від свого кінного бізнесу. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він перестав приносити прибуток. Тепер Наталія присвячує свій час догляду за вихованцями притулку та рятує тварин на лінії фронту

«Слава Богу, ми не втратили жодної тварини», – сказала вона, додавши, що притулок був у скрутному становищі

 

Поранена тигриця на ім'я Тигрюля вітається із собакою Наталії Попової Тарою

Наразі у рятувальному центрі живуть п’ять левів, три тигри, рись, вовк та дві лисиці, і при цьому притулок не зупиняє прийом тварин


 

Тигрюля крокує своєю кліткою.

«Іноді [під час порятунку] у мене тремтіли руки... Я навіть не помітила, як нас обстріляли. У мене на руках помирала тварина», – згадує Наталія

Наталія Попова намагається якнайшвидше евакуювати тварин до країн ЄС, але каже, що з часом це стало складніше.

«На початку [повномасштабної війни] Європа з більшим ентузіазмом приймала тварин. Ми перевезли понад 200 звірів, але ж у них теж немає необмеженої кількості вольєрів», – каже вона

Левиця Юна постраждала від останнього обстрілу – тварина отримала струс мозку.

Наталія каже: «Їй погано. Фізично їй стає краще з кожним днем, але психологічно вона в гіршому стані, ніж коли приїхала до нас в центр. Якщо ви запитаєте мене, чи є щось, чого вона не боїться, я не знайду, що сказати. Кішка, що пробігає повз, собака... Я навіть не можу її нагодувати, не викликавши в неї стрес»

Чорні лисиці.

І хоча повномасштабна війна триває вже майже два роки, Наталія знає, що досі є тварини, які потребують її допомоги та піклування

Наталія Попова гладить вовчицю Венеру.

«З кожним разом стає все важче і важче знайти місця, куди приймуть наших тварин», – зазначає вона.