«Вчора я був британцем, сьогодні я українець». Прощання із загиблим на фронті медиком Пітером Фуше (фоторепортаж)

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Пітер Фуше жив у Лондоні. Там він працював теслярем, а до цього – поліцейським. У березні 2022 року британець приїхав в Україну, був волонтером, займався евакуацією цивільних із зони бойових дій

Згодом Пітер Фуше пройшов кілька медичних тренінгів, долучився до територіальної оборони і став співзасновником благодійного фонду Project Konstantin, який допомагав зі швидкою евакуацією поранених бійців. Свою назву фонд отримав на честь одного з полеглих побратимів Пітера

У січні 2024 року Пітер Фуше офіційно долучився до лав Збройних сил України як бойовий медик.

1 липня на сторінці фонду Project Konstantin з'явилося повідомлення, що він загинув на фронті під час виконання бойового завдання

Церемонія прощання із загиблим Пітером Фуше відбулася на майдані Незалежності в Києві

На сторінці фонду у фейсбуці повідомили, що Пітер Фуше брав активну участь у порятунку понад 200 поранених українських солдатів, евакуації цивільного населення з найнебезпечніших прифронтових міст, а також у доставці гуманітарної допомоги туди.

«Хоробрість і самовідданість Піта перед обличчям небезпеки були надзвичайними, і його вчинки назавжди закарбуються в наших серцях», – додали у Project Konstantin

Вшановуючи пам'ять полеглого, у фонді додали, що продовжуватимуть роботу, якою так захоплювався Фуше, і продовжуватимуть «його спадщину мужності та доброти, боротьби за те, що правильно»

У квітні для зустрічі із сином з Південної Африки на Харківщину приїжджала 87-річна матір захисника України, Роуз Фуше. До цього вони не бачилися два роки

У Пітера залишилася 15-річна донька Нікола. За словами захисника, саме заради неї він вирушив до України

На прощання із бійцем прийшли його друзі, бойові побратими та небайдужі кияни

Присутні на майдані Незалежності виголошують  Молитву українського націоналіста

«Учора я був британцем, сьогодні я українець», – говорив Пітер Фуше в одному з інтервʼю.  Після війни він планував залишитись в Україні, однією з його мрій було отримати українське громадянство