Нескінченний бій. Один день на Покровському напрямку із артилеристами бригади «Кара-Даг» (фоторепортаж)
Андрій пропонує кореспондентам та побратимам каву.
Йому 36 років, на повновномасштабній війні він з 1 березня 2023 року. Будівельник у цивільному житті, зараз він – механік-водій
Артем курить і коротко розповідає про себе: «Мені 40 років, з перших днів повномасштабного вторгнення у лавах Нацгвардії, пішов добровольцем. У цивільному житті працював на металургійному заводі в Запоріжжі, зараз командир САУ»
САУ «Гвоздика» – радянська зброя калібром 122 міліметри, яка здебільшого застосовується по живій силі супротивника
Максимальна відстань влучання «Гвоздики» – 15 кілометрів. «Якщо на зменшеному заряді – 12 кілометрів 800 метрів, – кажуть бійці. – Є 122-міліметрові снаряди, є осколкові, є фугасні, є світло, є дим»
«Я Славік, мені 48, на повномасштабній війні з перших днів, в цивільному житті займався корпусними меблями, на гарматі я заряджаючий» – так представився військовий із сивою бородою, як у морського капітана. На цьому фото він показує символічний дзвін – такий, як ті, що є на кораблях, але зроблений зі стріляної гільзи.
«Буває, по кілька днів не спиш, можеш команду не почути, а це чують всі», – каже він з усмішкою
Аеророзвідка виявила переміщення російської піхоти, військові одразу ж відпрацьовують по координатах.
«Постріл!» – голосно кричить Артем, і все навколо затягує пилом
САУ треба ретельно маскувати
За хвилину з САУ «Гвоздика» можна зробити до шести пострілів.
«Спочатку ми заряджаємо 122-міліметровий снаряд. Потім, після снаряда, ми заряджаємо гільзи. Це у нас повний снаряд, він потужніший. Є ще зменшений, вони трохи слабше стріляють. На різні відстані беремо різні снаряди. Якщо ми хочемо через висоту перекинути, через посадки, – беремо зменшений. Якщо нам потрібна тільки дальність – беремо повні снаряди. На них приціл буде нижчим і снаряд летітиме нижче», – розповідають військові
Військовий бригади «Кара-Даг» тримає снаряд калібру 122 міліметри для САУ 2С1 «Гвоздика». Вага такого снаряда – понад 21 кілограм
«Основна наша ціль – це російська піхота», говорять військові. Вони кажуть, що російські солдати переважно «йдуть малими групами, але постійно, 24/7, і вдень і в ночі»
Дмитро зістрибує зі САУ після роботи по цілі.
«Мені 22 роки, служу в Національній гвардії України. Спочатку на строковій службі, і моя служба плавно перейшла на війну, підписав контракт, зараз навідник», – розповів він
Після роботи хлопці миють руки. Поки аерозвідка шукає нові цілі для ураження, вони мають трохи часу відпочити.
Воду для кави гріють у польових умовах, багаття розводити не можна – дим від нього може демаскувати позицію артилеристів
В'ячеслав показує малюнки, які розмальовує у вільний час. Каже, це його заспокоює
«Складний напрямок, але, здається, поки тримаємо, вибору немає. Намагаємося не пропустити. У кожного сімʼї, дім, про них думаєш у першу чергу, – каже В'ячеслав. – Не шкодую що пішов на війну, дружина і зараз плаче: «Може ти якось повернешся?». А як я пацанів кину? А скільки їх загинуло?! переступити через всі ці принципи, я не з тої породи».
У бійця виступили сльози, він швидко змахує їх рукою і йде готувати САУ до подальшої роботи
У небі чутно звуки дрона, Артем швидко хапає помпову рушницю. За словами бійців, вона чи не найкраще підходить для збиття дронів, які низько летять.
Цього разу дрон пролітає повз і летить далі. Дронів тут настільки багато, що інколи важко зрозуміти – це «свій» чи російський, кажуть військові
Артем викидає з САУ стріляні гільзи і розповідає:
«Я з перших днів на повномасштабній, це мій обовʼязок, я давав присягу, я люблю свою країну, в мене є сімʼя і діти, я їх захищаю. З нічної зміни пішов у військкомат у перший день, я нікому нічого не сказав – мовчки пішов на війну. Тільки після того, як мене розподілили в підрозділ, я подзвонив додому дружині та дітям і сказав, що я пішов на війну»
Ми їдемо у задимленому просторі. Навколо горять поля і села.
Покровський напрямок, жовтень 2024 року