Сімферопольська та Кримська єпархія УПЦ (МП) офіційно вийшла з підпорядкування Києву, яке всі 8 років російської анексії Криму залишалося все більш формальним. У Криму створено нову митрополію, куди увійшли всі підрозділи УПЦ (МП) на півострові. Вона переходить у пряме підпорядкування російському патріарху Кирилу.
Нова митрополія
На сайті Сімферопольської та Кримської єпархії опубліковано журнал №59 засідання Священного Синоду, яким було утворено Кримську митрополію. На засіданні було заслухано «рапорти» митрополита Феодосійського та Керченського Платона, митрополита Сімферопольського та Кримського Лазаря, єпископа Джанкойського та Роздільного Алексія «щодо статусу довірених їм єпархій».
Засідання Священного Синоду РПЦ, яким було утворено «Кримську митрополію», 7 червня 2022 року, Москва
Саме прохання кримських митрополитів та єпископа, як випливає з тексту, були задоволені створенням окремої митрополії, яка тепер прийнята «в безпосереднє канонічне та адміністративне підпорядкування патріарху Московському і всієї Русі та Священному Синоду Російської Православної Церкви». До нової митрополії увійшли Сімферопольська та Кримська єпархія (зокрема Севастопольське благочиння), Джанкойська та Феодосійська єпархії.
На чолі новоствореної Кримської митрополії був поставлений 83-річний митрополит Лазар (Ростислав Швець). Він народився на Волині, висвячений на священника та єпископа у Києві, очолював парафії в Південній Америці, Тернопільській області, Одесі, Херсоні та в Сімферополі. На момент російського захоплення Криму він керував Сімферопольською та Кримською єпархією УПЦ (МП) і зміг утримати цю посаду аж до заснування окремої митрополії РПЦ.
Причини офіційні та реальні
Причиною відколу кримських єпархій від УПЦ (МП) у тексті називається «неможливість регулярного спілкування з Київською митрополією». Але наскільки регулярним буде спілкування з Московською митрополією, глава якої за 8 років російської анексії жодного разу не відвідав Крим, поки що не зрозуміло.
З 2014 року митрополит Лазар жодного разу публічно не висловився проти російської анексії Криму та привітав призначення Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов) на посаду російського глави Криму. Але навіть попри те, що кримське духовенство освячувало російську зброю на окупованих територіях, формальна єдність УПЦ (МП) усі ці роки зберігалася. Як мінімум до 2018 року Лазар приїжджав на збори духовенства УПЦ (МП) до Києва особисто.
Архівне фото. Митрополит Сімферопольський і кримський Лазар у фотозвітах із Собору УПЦ (МП) у Київській лаврі в 2018 році
Усе змінилося 24 лютого 2022 року. Кримські священики УПЦ (МП) продовжили співпрацю з російською армією, внаслідок дій якої було знищено десятки храмів та сотні парафіян цієї ж церкви на материку. Трактування війни Росії проти України у храмах однієї і тієї ж УПЦ (МП) у Криму та на материковій частині України стали прямо протилежними.
27 травня УПЦ (МП) заявила про свою незалежність і внесла зміни до статуту, зокрема скасування згадування московського патріарха на службах. Кримська делегація, яка брала участь у цьому Соборі, влаштувала публічний демарш – проголосувала проти й опублікувала відповідні заяви на сайтах єпархій.
В інтерв'ю для Крим.Реалії колишній прем'єр-міністр АРК Сергій Куніцин стверджував, що Лазар – «українець до мозку кісток». «Лазар на ці процеси просто не впливає. Його кілька разів там намагалися зняти, і таке інше. Але формально він лишається. Тому в нього вкрай непроста ситуація», – каже Куніцин.
Крим.Реалії неодноразово намагалися зв'язатися з пресслужбою Сімферопольської та Кримської єпархії, а нині – Кримської митрополії, у тому числі й під час підготовки цього матеріалу. Співробітниця пресслужби відмовилася нам представитися, а на наші запитання відповіла, що «вся інформація на сайті». Дізнатися думку самого Лазаря про те, що відбувається, за її словами, ми також не можемо.
Але публічні коментарі про те, що сталося в ефірі російського релігійного телеканалу «СПАС», уже дав вікарій Сімферопольської та Кримської єпархії, єпископ Калинник. Він називає минуле Криму «роками української анексії» і каже, що сприйняв перехід кримського духовенства УПЦ (МП) під прямий контроль Москви з «довгоочікуваним терпінням», і більш детально розкриває позицію Кримської єпархії на минулому Соборі УПЦ (МП): «Нам оголосили, що будуть якісь збори, на яких будуть архієреї, правлячий архієрей, вікарні, представники від мирян, духовенства та чернецтва. Потім збори автоматично якимось чином, ми були проти, але ніхто не зважав на наші голоси, перейшли у Собор, на якому були ухвалені рішення. Дуже сумні рішення, коли оголосили, що більше не згадується святіший патріарх, що все, що пов'язано з Московською патріархією, самим патріархом, зі статуту (УПЦ) просто викреслюється, практично викреслили наше життя за віки, бо ми були завжди єдиною церквою від Хрещення, від Херсонеської купелі», – каже Калинник.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: РПЦ анексує єпархії УПЦ у Криму і погрожує «новим розколом»Не останні втрати УПЦ (МП)
Релігійний публіцист і співзасновник «Центру релігійної безпеки» Тетяна Деркач звертає увагу на те, що такий вихід кримських єпархій із підпорядкування УПЦ (МП) не передбачений статутом церкви.
Тетяна Деркач
Змінювати юрисдикцію ніхто їм права не дававТетяна Деркач
«Ні у новій, ні в попередніх версіях статуту УПЦ єпархіям не надано право через голову керівних органів УПЦ проситися в РПЦ. За новою версією статуту, лише в період воєнного часу єпархіям, для яких ускладнена логістика, надано більше прав для впорядкування поточного життя, що раніше мало відбуватися через розгляд Синоду. Але змінювати юрисдикцію ніхто їм права не давав», – каже експерт.
Кримський історик і політолог Андрій Іванець називає перехід кримських єпархій у РПЦ «церковною анексією» і каже, що події в Кримській єпархії нарешті дозволили оцінити серйозність того, що відбувається в УПЦ (МП), того, що раніше було приховано за формулами офіційних рішень і коментарів.
Андрій Іванець
«Коли ми побачили рішення Синоду РПЦ про те, що вони виводять три кримські єпархії УПЦ з-під підпорядкування митрополита Онуфрія, стало зрозуміло, що дії УПЦ мають не лише маскувальний характер, вони серйозні, і Москва розглядає їх як небезпеку втрати контролю. І небезпека ця настільки висока, що вони вирішили відібрати єпархії з порушенням канонічних прав УПЦ (МП)», – каже він.
Це рішення ініційоване з Москви як попередження для керівництва УПЦ (МП) про те, що подальше віддалення від Москви матиме для них серйозні наслідкиАндрій Іванець
На думку Іванця, створення нової митрополії «за заявкою» кримського духовенства – це теж прикриття того факту, що рішення було ухвалене в Москві. «Російська сторона обставила це як ініціативу Лазаря, але, на мою думку, і думку інших спостерігачів, очевидно, що це рішення, швидше за все, ініційоване з Москви державними та церковними структурами як попередження для керівництва УПЦ (МП) про те, що подальше віддалення від Москви матиме для них серйозні наслідки», – каже політолог.
На думку публіциста Тетяни Деркач, схожі процеси можуть розпочатися в ОРДЛО. Насамперед, у Ровеньківській єпархії, яка, як і кримські, заявила протест проти рішення Собору УПЦ (МП) і вирішила призупинити згадування митрополита Онуфрія на богослужіннях.
«Думаю, тут у митрополита Онуфрія є повне право банально усунути таких єпархіальних архієреїв від керівництва єпархіями, що збунтувалися, і навіть заборонити у служінні. Буде абсолютно патова ситуація та цікавий канонічний прецедент», – каже експерт.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.