Яке значення має рішення Євроради розпочати переговори про вступ України в ЄС: пояснюємо

Європейська рада вирішила розпочати переговори про вступ України до Європейського союзу. Про це, на думку експертів, без перебільшення історичне рішення для України і самого ЄС увечері 14 грудня повідомив голова Євроради Шарль Мішель. Таке ж рішення Європейська рада ухвалила щодо Молдови, а Грузії надають статус кандидата на вступ до ЄС. Радіо Свобода у спеціальному ефірі розпитало аналітиків, що дасть таке рішення Україні і як воно може вплинути на російсько-українську війну. А що ж Орбан?

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який ще вдень запевняв, що накладе вето на рішення про початок переговорів про вступ України в ЄС, не брав участі у голосуванні. Він покинув залу, коли лідери ЄС ухвалювали рішення. Водночас він погодився з тим, що інші лідери проголосують за його відсутності.

Як повідомила журналістка Радіо Свобода, яка перебувала у Брюсселі, ідея, щоб Орбан вийшов під час голосування за рішення про Україну, належала німецькому канцлеру Олафу Шольцу. Про це сказали журналістам дипломати, знайомі з перебігом переговорів.

Радіо Свобода також поспілкувалося з експертами та депутатами, щоб дізнатись, скільки може тривати процес вступу, що саме могло переконати Віктора Орбана не накладати вето на це рішення, а також яке домашнє завдання має зробити Україна перед вступом до ЄС?

Володимир Фесенко, політолог

Володимир Фесенко, політолог

– Чи стало для вас несподіванкою таке рішення? Адже самі єврочиновники давали не більше 30% ймовірності такому рішенню. Ви, як політолог, розраховували, що сьогодні матимемо ось такі новини?

– Чесно кажучи, це стало приємним сюрпризом. Я був скоріше скептиком. Я знаю, що і наші відомі дипломати, які мають зв’язки в Європі, приблизно так само оцінювали, враховуючи ту публічну жорстку і категоричну позицію Орбана. Шанси виглядали не дуже високими.

Я виходив з того, що Орбан може зіграти в довгу гру: зараз заблокувати рішення, а на початку наступного року, у лютому чи березні, на наступному засіданні Європейської ради все ж дати згоду. Тому що йому насправді раціонально вигідно розтягнути цей процес.

Тоді він зможе ще шантажувати і нас, і головне – Євросоюз, вибивати гроші з Брюсселя ще декілька років під час переговорів. І врешті-решт, своє право вето він ще може використати на фініші, коли постане питання вже про вступ до Євросоюзу. Тому нам розслаблятися зарано, але сьогодні це безумовно приємний і неочікуваний сюрприз.

Віктор Орбан вийшов із зали голосування. Брюссель, 14 грудня 2023 року

Навіть скажу так: завжди є надія. Особливо на тлі всіх останніх не дуже приємних новин хотілося наприкінці року отримати приємний подарунок. От я б сказав, рішення Євросоюзу – це великий різдвяний подарунок і Україні, і Молдові, за що ми їм дуже вдячні.

І це дійсно стало сюрпризом, тому що я припускав, що могли дві доби вмовляти Орбана, і навіть була інформація, що може продовжитися засідання в суботу. Але все відбулося в перший день і це дійсно стало приємною несподіванкою.

– Наша колега із Брюсселя розповідала, що в кулуарах жартували. Зокрема, Марк Рютте про те, що він взяв із собою багато сорочок, і що він готовий був сидіти стільки, скільки знадобиться, поки не буде ухвалене рішення щодо України.

Так само згадуємо, що напередодні президент Зеленський був у Норвегії, і власне, всі очікували, що він полетить до Брюсселя. Але як пізніше стало відомо, до Брюсселя він не полетів, щоб не дратувати Орбана. Тобто запрошення не схвалили всі країни-члени ЄС, і відповідно Зеленський зустрів це історично рішення в Німеччині на американській авіабазі.

Всі ці події дійсно наштовхували на геть інший результат. Все-таки чого тоді потрібно було Орбану? Коли такий сценарій з’явився, на вашу думку, і чия була ініціатива – вийти Орбану із зали, коли голосувалося рішення щодо України?

– Ми колись будемо знати про це. Зараз я не можу і не хочу фантазувати.

Колись можливо Орбан напише мемуари, а головне – самі європейські лідери. Тому що Орбан – майстер створювати різні містифікації, і тому його мемуари – це не зовсім джерело істини. Це така «своя правда» – в лапках.

А от те, що напишуть інші європейські лідери колись… Як приклад, колишній президент Франції Франсуа Олланд написав дуже класні мемуари про своє президентство.

Я взагалі вважаю, що це такий класний посібник для політологів: як працювала президентська машина в президентській республіці. Зокрема, він там описував, як відбувалися Мінські переговори, декілька епізодів переговорів з Путіним. Колись ми будемо знати, як відбувалося і сьогоднішнє засідання, як це сталося.

Загалом, Орбан створив, я б сказав, величезну містерію. Він зробив те, що називається в кінематографі після Хічкока – саспенс. Всі були в напрузі, всі очікували негативного результату.

Він підняв планку своїх вимог: ці публічні табу, абсолютно категорична позиція, що ніколи він не дасть згоди на початок переговорів про вступ України до ЄС.

І раптом такий неочікуваний вихлоп! Мені самому цікаво, які аргументи знайшли європейські колеги, як вони його переконали зробити отакий дипломатичний крок. Я думаю, що це ввійде в історію насправді.

Вихід під час голосування – це теж такий дипломатичний крок. Він нібито й залишився при своїй позиції, і в той же час не завадив ухвалити необхідне рішення для України. Я думаю, що така ситуація дійсно ввійде в історію дипломатії.

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, президент Франції Емманюель Макрон, президентка Європарламенту Роберта Мецола (CR) і прем’єр-міністр Латвії Евіка Сіліча. Штаб-квартира ЄС, Брюссель, 14 грудня 2023 року

Але я на інше зверну увагу: я думаю, що європейським лідерам можна дати майстер-клас американським колегам з Республіканської демократичної партії – як треба шукати, знаходити і реалізовувати необхідні, результативні компроміси. Зараз це відбулося і ми радіємо.

І я дуже хотів би, щоб щось подібне відбулося в Конгресі США.

Якщо не до Різдва, хоча дуже хотілося б. Зараз, на жаль, практично часу не залишилось, враховуючи, що нижня палата все ж йде на канікули. А от щоб хоча б в січні ухвалили. І от приклад, що можна так працювати. Демократія базується на компромісі. І вміння знаходити компроміс – це величезне мистецтво демократичної політики.

– Коли говорили про те, що якщо буде застосовано вето щодо України, це буде неприємністю не стільки для України, скільки для Євросоюзу, що знову підкреслить його роз’єднаність. Наскільки сьогоднішнє українське рішення важливе для самого Євросоюзу?

– Абсолютно правильно. Я про це в останні дні постійно кажу, що така блокуюча позиція Орбана була викликом не стільки для нас, скільки для майбутнього Європейського Союзу.

Якби Орбан зараз заблокував рішення, тобто вето по Україні означало б вето на подальшому розширенні Європейського Союзу. Тому що це пакетне рішення. І Молдова, і Західні Балкани – це пакетне рішення.

Україна є ключовою позицією в цьому рішенні про подальше розширення Європейського Союзу. І це стало б перешкодою на шляху подальшого розвитку ЄС і взагалі його нормального функціонування як солідарної спільноти. Це був виклик майбутньому ЄС. І, можливо, саме тому, я думаю, від Шарля Мішеля, який дуже багато зробив для того, щоб сьогоднішнє рішення відбулося, до Макрона і багатьох інших.

Голова Європейської ради Шарль Мішель говорить для ЗМІ під час саміту ЄС у Брюсселі. Початок доби 15 грудня 2023 року

Хоча так, була тактика, щоб нашого президента не було безпосередньо на засіданні Європейської Ради. Це була тактика.

Але в цілому, я думаю, що українська дипломатія – від президента і до Офісу віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – дуже багато зробила для сьогоднішнього рішення.

МЗС, Верховна Рада, яка проголосувала за все необхідне – всі зробили все необхідне для того, щоб сьогоднішній результат відбувся. Тому це не тільки перемога Європейського Союзу, який боровся за власне майбутнє, але це і перемога української дипломатії також.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка, «Європейська Солідарність», голова Комітету з питань євроінтеграції:

Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка, «Європейська Солідарність», голова Комітету з питань євроінтеграції

–Наскільки несподіваним для вас стало сьогоднішнє рішення Єврокомісія згодом Євроради? Які кроки тепер вимагаються від України? І скільки може тривати цей процес?

– Далі, я сподіваюся, активна оцінка Європейської комісії законодавства українського, так званий скринінг. Я сподіваюся, також позитивна оцінка Європейської комісії тих кроків, які вже були зроблені Україною на цей момент, після попередньої оцінки в жовтні.

І, власне, завершення того, що ми мали би ще виконати. Це ціла низка законопроєктів. Це якась кількість додаткових рішень в різних царинах. Але вони мають бути оцінені приблизно в березні. І я сподіваюся, що на основі цього паралельно Європейська комісія буде пропонувати переговорну рамку.

Ми маємо просто усвідомлювати, що це сьогодні абсолютно день святкування. Але не потрібно впадати в ейфорію. Це велика і серйозна робота, яку нам ще треба буде зробити. І на кожному етапі, на близько ста, як може бути таких етапів під час просування до членства, може виявитися та чи інша країна, яка буде хотіти блокувати те чи інше рішення. Тому перемога сьогодні. Святкуємо, відзначаємо, тішимося. Але засукуємо рукави і працюємо далі.

– Ви згадали про те, що право вето може бути застосоване на будь-якому етапі. А що сталося сьогодні, на вашу думку? Чому передумав Орбан? Чому вирішив не накладати вето? І загалом, чи такий механізм, коли просто виходить лідер країни із зали, чи він застосовувався раніше у Євросоюзі?

–Наскільки я розумію, це такий абсолютно унікальний, особливий випадок. І я вдячна якраз тим партнерам, які грали сьогодні у велику кількість рук на одному фортепіано, для того, щоб таке рішення вдалося таки провести вже на сьогоднішній Європейській Раді. Тут абсолютно треба розуміти, що це рішення точно не виключно про Україну.

Це геополітичне рішення Європейського Союзу.

Воно стосується і України, і Молдови. Воно дає додаткову обіцянку Боснії і Герцоговині. Воно надало кандидатський статус Грузії.

Це точно означає, що сьогодні Путін отримав великого, серйозного ляпаса, спіймав облизня. І я надіюся, що це допоможе, в тому числі йому усвідомлювати, що його час намагання затягти в свою орбіту наші країни, він нарешті лишається позаду.

– Те, що початок переговорів про вступ отримала і Україна, і Молдова. Чи це означає, що ми йдемо з Молдовою однією програмою? Чи це просто означає, що ми на одному етапі, а далі кожен рухається своїм шляхом?

–Досвід того, як Європейський Союз проводить хвилі розширення і як відбуваються розширення, говорить про те, що досить часто це все-таки стосується цілої групи країн. І для нас це є одночасно і позитивною можливістю певної внутрішньої міжкраїнової конкуренції і стимулу, взаємного стимулу і взаємонавчання із Молдовою.

Мені би хотілося, щоб нас також наздогнала Грузія, і щоб їй це теж вдалося. Насправді це буде серйозний злам і зсув на пострадянському просторі, який би так хотів затягнути в свої лабети Путін.

– А наскільки реальними є шанси, коли Україна, будучи у стані війни, може стати членом Євросоюзу?

–Я все-таки розраховую на те, що нам вдасться завершити перемогою війну набагато раніше, ніж нам вдасться подолати шлях до членства в Європейському Союзі.

Давайте будемо все-таки реалістами, давайте будемо об'єктивно оцінювати нашу спроможність. Усвідомлюючи, як багато роботи попереду, в середньому між кандидатським статусом і набуттям країнами членства в різних країнах це займало близько семи років.

Я хотіла би, щоб Україна не вийшла за цей середній показник. В ідеалі це було найшвидше. У Фінляндії це було три з половиною роки. Я не думаю, що ми можемо розраховувати на такий короткий проміжок часу. Тому сподіваюся, що ми завершимо війну і сильними, впевненими, відбудованими зайдемо в Європейський Союз.

– До речі, у цьому статусі, коли з країною почали переговори про членство, чи є якісь політичні особливості, можливо політичні преференції для цієї країни?

–Я думаю, що всі геополітичні, політичні аванси ми вже отримали. І зараз час такої технічної, багато в чому складної, секторальної роботи.

Багато діалогів між окремими країнами-членами і Україною. Це означає, що нам потрібно готувати серйозну переговорну команду.

Нам потрібно максимально залучати всіх фахівців, яких ми маємо в різних царинах, з громадянського суспільства, з бізнес-асоціацій, з різних політичних сил. Дійсно однією командою рухатися до того, щоб нам далі вдавалося так само переконливо рухатися. До нашої мети.

Валерій Чалий, надзвичайний і повноважний посол України у США в 2015-2019 роках

Валерій Чалий

– Пане Валерію, чи поділяли ви прогнози, які переважно циркулювали в кулуарах Брюсселя щодо ухвалення рішення по Україні?

– Я переважно не роблю прогнозів, але те, що були очікування більш песимістичні саме в Брюсселі – це правда.

І я хочу привітати всіх, хто долучився до цього рішення в Брюсселі, що вони знайшли це політичне рішення.

Це певний рубікон, тобто Україна фактично дійшла до цього політичного важливого етапу. І це сигнал Москві, Кремлю.

Я нагадаю, що Росія не просто вставляла палиці в колеса нашого євроінтеграційного автомобіля, вона намагалася шантажувати Європейський Союз. І одна з причин розв'язання війни було наполегливе бажання українського народу, попри рішення влади Януковича, його уряду, бути частиною ЄС. Народ хотів цього і він цього заслужив. Тому це політичне рішення.

Далі буде зовсім інший етап. Це буде важка, більш інструментальна робота. І ми дійдемо до наступного політичного рішення через не один і не два роки. Через багато років, тому що переговорний процес, я знаю деталі, там більше 30 розділів – це буде непростий процес.

Але сьогодні це дуже важливо. Шлях України на об'єднання – не тільки географічне, історичне, воно ще й політичне і в майбутньому Україна стане частиною цього простору. Чому це важливо? Україна не може розвиватися без вільної торгівлі без кордонів. Таким є Європейський Союз для нас – більше 500 мільйонів. І це буде величезний результат для України і велике зростання в майбутньому.

Зараз буде багато складних елементів, як я вже сказав, багато інструментальних речей. Але цей шлях український народ виборов, і в принципі, він є магістральним для України. Ну і плюс, це ще такий сигнальчик за океан – для влади США, зокрема Конгресу, мовляв, давайте, не зволікаєте, йдіть швидше, бо Європа випереджає.

– От власне, виходить, що лідерство у цих питаннях підтримки України зараз взяв на себе Євросоюз. Пане Валерію, буквально коротко ще хочу запитати, чи може бути сценарій, за якого Україна стає членом Євросоюзу, перебуваючи у стані війни?

– Давайте сьогодні в такий святковий день не будемо всі ці сценарії розглядати.

Нам потрібна деокупація всіх територій і безпека. Вступ до НАТО чи інші моделі, але гарантовано, щоб ми могли проводити євроінтеграцію.

Якщо говорити про таку ситуацію, то я просто скажу, що є приклад Кіпру, де законодавство Європейського Союзу не діє на всій території, хоча країна є частиною ЄС. Північна територія цього не виконує, через певні моменти протистояння раніше.

Але мені здається, Україні цей шлях не підходить, тому що, на жаль, наш сусід, який окупував території, намагається нас просто знищити. Тому нічого часткового в Україні не буде.

Україна буде частиною Європейського Союзу, в повних своїх кордонах, але для цього, на моє переконання, зараз треба після цього політичного досягнення усі сили переключити на парасольку безпеки – членство в НАТО.

Марія Мезенцева, народна депутатка від «Слуги Народу», заступниця Голови Комітету з питань інтеграції України з ЄС, голова делегації України в ПАРЄ

Марія Мезенцева, народна депутатка України, «Слуга Народу»

– Скільки років може зайняти цей процес? Які ваші прогнози?

–Ви знаєте, я почала свою кар'єру саме з роботи в Європарламенті рівно 11 років тому, рівно в ці дати. І тоді я казала, що ми станемо повністю євроінтегрованими, станемо країною-членкиною через 20 років. Це було 10 років тому. У мене зараз трошки інший прогноз. І я мислю циклами політичними.

В травні наступного року будуть вибори до Європарламенту, Єврокомісії, тобто уряду. І цей цикл триває 5 років, мандат.

Я вірю, що у 2029 році українці зможуть балотуватися до євроінституцій. Тобто у нас буде, до прикладу, комісар по розширенню, ми будемо потім вирішувати, як розширювати ЄС і за якими правилами. Або матимемо одну з найбільш чисельних делегацій, і для цього квота йде за кількістю населення. Тому я впевнена і вірю, що українці повернуться додому.

І дуже важливо, в якому статусі території ми будемо євроінтегруватися. Дуже важливо, звісно, щоб це були наші суверенні кордони. Кордони 1991 року, як це зазначає Верховний Головнокомандувач і Головнокомандувач, і Сили оборони намагаються зробити все, щоб це виконати.