Терористи для Держдуми
Держдума Росії вирішила завести бойовиків. Ті, хто воював проти української армії на Донбасі, у вересні цього року отримають депутатські корочки.
«Єдина Росія» підписала угоду із «Союзом добровольців Донбасу». Судячи з усього, в наступному складі російського парламенту з'явиться Олександр Бородай. Той самий, який у 2014 році майже три місяці пробув «прем'єр-міністром ДНР». Його прибрали з цієї посади синхронно з Ігорем Гіркіним ‒ ймовірно, щоб російське громадянство обох не заважало Москві розповідати про «громадянську війну» та «повсталих шахтарів».
Громадяни Росії, полковник Ігор Гіркін (Стрєлков) і Олександр Бородай (праворуч) – тодішні ватажки угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним. Окупований Донецьк, 10 липня 2014 року
Тепер Бородай очолює організацію, в якій перебуває 15 тисяч російських громадян. Усі вони так чи інакше брали участь у боях проти української армії. І правляча російська партія тепер обіцяє їм місця у законодавчих органах влади різного рівня. А самому Бородаю світить місце в Держдумі.
Втім, «Єдина Росія» вирішила цим не обмежуватися. І пообіцяла, що доступ до виборчих дільниць отримають ті жителі Донбасу, яких Москва встигла паспортизувати. За попередніми підрахунками, їхня кількість може доходити до пів мільйона.
У наступному складі Держдуми ми побачимо бойовиків, а серед виборців ‒ українських громадян
Правлячій партії Росії вторить й інша російська політсила. «Справедлива Росія» встигла відкрити в Донецьку своє представництво, закликає визнати «незалежність ЛДНР» і навіть об'єдналася з проєктом письменника-бойовика Захара Прилєпіна під назвою «За правду».
За будь-якого розкладу в наступному складі Держдуми ми побачимо бойовиків, а серед виборців ‒ українських громадян, яким Росія роздала свої паспорти. Хтось назве осінні вибори смертю російського парламентаризму. Хоча, справедливості заради, потрібно зазначити, що ця смерть відбулася ще у 2016 році.
Саме тоді склав свої повноваження останній легітимний російський парламент. Той, що вибирали російські громадяни, які живуть на російських територіях. Тому що у 2016 році в Держдуму були обрані депутати від окупованого півострова, а виборчі дільниці працювали серед іншого й на території українського півострова.
Держдума не пише закони. Вона затверджує документи, спущені їй по вертикалі
Все, що ми тепер спостерігаємо ‒ це лише закономірний процес гниття російського парламенту. Останні років десять цей орган займається виконанням бажань адміністрації російського президента. Забороняє мітинги та іноземне усиновлення, ухвалює закони про «іноземних агентів» і скасовує приватність листування, голосує за анексію чужих територій й дозволяє Путіну застосовувати армію на території України.
Фактично, Держдума не пише закони. Вона затверджує документи, спущені їй по вертикалі. Самостійність депутатського корпусу можна порівняти лише зі свободою державних російських ЗМІ. Є невеликий простір для маневру, але кінець повідця тримає в руках Кремль.
Фактично в сучасній Росії є лише один інститут ‒ під назвою «Володимир Путін»
Російський парламент розстріляв Борис Єльцин, а остаточно поховав Володимир Путін. Держдума перетворилася на майданчик конкуренції за звання найлояльніших. Дерев'яні солдати в усій своїй мовчазній старанності: біографії та імена значення не мають. Свого роду тоталізатор на набільш безпринципну демонстрацію відданості.
Володимир Путін (ліворуч) і Борис Єльцин, 1998 рік
Фактично в сучасній Росії є лише один інститут ‒ під назвою «Володимир Путін». Його зробили президентом на початку нульових лише для того, щоб він був модератором між різними центрами впливу. До нього навіть приставили наглядачів ‒ прем'єр-міністра Михайла Касьянова та голову адміністрації Олександра Волошина. І перші роки Володимир Путін слухняно виконував цю роль: одноосібних рішень не ухвалював, між групами впливу успішно лавірував, врівноважував силовиків ‒ лібералами, а лібералів ‒ силовиками. Але чим довше він перебував при владі ‒ тим більше входив у смак.
Кремль продовжує підвищувати ставки. І тепер посилає в російський парламент людей, які воювали на Донбасі
З моменту його воцаріння минуло більше ніж 20 років. І тепер політологія в Росії більше не потрібна й неможлива. Тому що політологія має аналізувати відносини між гілками влади, а цього поділу в Росії більше немає. У результаті російська аналітика часто зведена до оцінки президентських емоцій та наявності або відсутності жартів у його виступах.
Поки Захід продовжує боязко сподіватися на повернення Москви за стіл переговорів, Кремль продовжує підвищувати ставки. І тепер посилає в російський парламент людей, які воювали на Донбасі з українською армією. Чергова перевірка меж допустимого ‒ якщо реакції не буде, значить, можна йти далі.
Держдума важлива не своєю законотворчістю ‒ це питання вирішується в кабінетах вище. Вона важлива лише як термометр, заміряти рівень державного божевілля. І те, що депутатський корпус поповнять бойовики, а до голосування допустять жителів окупованих територій ‒ лише ще одна ілюстрація глибини падіння.
Окупований Донецьк, 7 серпня 2014 року. Тодішні ватажки угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним, громадянин Росії Олександр Бородай (ліворуч) і Олександр Захарченко
Сім років тому Росія позбавила себе міжнародно визнаних кордонів. П'ять років тому ‒ позбавила власний парламент залишків легітимності. Москва сповнена рішучості кинути виклик усьому світові. Але жертвою цього бажання повоювати стане не тільки здоровий глузд. Жертвою цього прагнення стане ще й російське майбутнє. Тому що в усього є своя ціна.
Павло Казарін – оглядач Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Донбас: паспортизація і бойовики на виборах у Росії