Віктор Орбан – найсуперечливіший лідер країни-члена Євросоюзу. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він тричі зустрічався з Путіним, блокує військову та фінансову допомогу Києву, критикує санкції проти Москви. При цьому формально засуджує агресію і називає себе миротворцем. Чому лідер країни-члена ЄС продовжує тиснути руку Путіну та діє всупереч позиції всього західного альянсу?
Жага влади та цинічна гра
«Якщо ви хочете зрозуміти його поведінку та політику, завжди пам'ятайте головне – у нього залежність від влади», – пояснює нідерландський журналіст Костянтин Саді, який спостерігає за Віктором Орбаном понад 20 років і написав про нього книгу.
Віктор Орбан виступає під час прес-конференції в Будапешті 24 травня 1998, незадовго до своєї першої перемоги на виборах в Угорщині
Вперше Віктор Орбан став прем'єр-міністром у 1998 році у віці 35 років, він був наймолодшим керівником уряду в історії Угорщини. Проте утримати владу тоді не зміг – після чотирьох років прем'єрства його партія програла вибори.
Якщо ви хочете зрозуміти його поведінку та політику, пам'ятайте – у нього залежність від владиКостянтин Саді
«Після двох поразок на виборах у 2002 та 2006 роках він сказав собі: «Я більше ніколи не програю», – розповідає Саді. – І коли він повернувся до влади у 2010 році, все, що ви бачите в його діях щодо України чи Євросоюзу – це лише про задоволення інтересів його широкого кола друзів та виборців. Тут не варто ставити моральні питання. Немає моралі. Є бізнес і є влада».
Досвід поразок суттєво вплинув на політичний стиль Орбана. «Я почав працювати кореспондентом у 2001 році, – згадує Саді, – і тоді познайомився з Орбаном як дуже молодим, багатообіцяючим новим прем'єр-міністром. З ним можна було мати справді хорошу розмову. Він був веселим, дотепним, прямолінійним. Добре говорив англійською».
На той час не так багато політиків розмовляли англійською, Орбан справляв позитивне враження. Але через 20 років це був зовсім інший політик. «Цей цікавий хлопець перетворився на людину з такою жагою до влади і таким цинізмом», – каже журналіст.
Віктор Орбан голосує разом зі своєю дружиною Аніко, доньками Сарою та Рахель і сином Гаспаром, під час другого туру виборів в Угорщині, Будапешт 24 травня 1998 року.
Особиста трансформація
Промовистою демонстрацією особистої трансформації Орбана став випадок із священиком Орбана, Габором Іваньї. «Він був не просто пастором, який вінчав Орбана – він став сімейним священиком, – розповідає Костянтин Саді. – І коли пастор побачив, як його молода вівця перетворилася на цинічного політика, і висловився критично – Орбан не вагався ні секунди. Він не лише заблокував фінансування церкви, а й організував податкові рейди в будинку та церкві свого колишнього духівника».
Така жорстка реакція на критику стала типовою для Орбана. Він систематично усуває всіх, хто може загрожувати його владі – навіть якщо це люди, які колись допомогли йому досягти успіху. «Це показує, наскільки глибокою була його трансформація, – пояснює Саді. – Від молодого ідеаліста, який боровся за демократію, до людини, яка готова знищити будь-кого, хто стане на її шляху».
Угорський пастор і президент благодійного товариства Oltalom Габор Івані, який вінчав Віктора Обрана та хрестив його дітей. Будапешт, 9 лютого 2022 року
Від Оксфорда до автократії
Історія навчання Орбана в Оксфорді у 1989 році – ще один характерний епізод його біографії. «Для 26-річного молодого чоловіка можливість провести півроку в Оксфорді, відвідувати будь-які заняття, займатися політичними та філософськими дослідженнями – це міг бути визначальний досвід», – зазначає угорський політолог Золтан Лакнер.
Проте Орбан не закінчив навчання, поспішивши повернутися додому для участі у виборчій кампанії. «Це вже тоді показало його пріоритети, – вважає Лакнер. – Він міг отримати глибшу освіту, розширити свої горизонти, але обрав швидкий шлях до влади». За словами експерта, цей вибір став визначальним для подальшої кар'єри Орбана.
26-річний Віктор Орбан виступає від імені угорської молоді під час урочистого перепоховання прем’єр-міністра революції 1956 року Імре Надя, 16 червня 1989 року
Він досить швидко зрозумів, що для успіху в Угорщині треба бути більш консервативним, християнсько-консервативним. Частина цього – залишити всі принципи позадуКостянтин Саді
Цікаво, що його оксфордський досвід пізніше використовувався як доказ його «західної освіти» та розуміння ліберальної демократії. «Очевидно, він зміг отримати певний світогляд на початку своєї кар'єри, – зазначає Лакнер. – Це майже незрозуміло для тих, хто спостерігає із західних країн, де кордони завжди були відкриті і можна було потрапити будь-куди. Але я б не надавав цьому більшого значення».
Зрада принципів як політична стратегія
Стосунки Орбана з угорсько-американським філантропом Джорджем Соросом стали класичним прикладом його політичної стратегії. «Сорос не просто оплатив його навчання в Оксфорді, – пояснює Костянтин Саді. – Він допоміг створити партію ФІДЕС, оплатив ксерокси та інше обладнання в ті ранні дні. Він підтримував молодь і Орбана як перспективного хлопця. Але через кілька років, коли Орбан раптово змінив свій курс, знаючи, що Сорос був пов'язаний з неурядовими організаціями та ліберальними рухами, він просто позбувся його».
Ця зрада не була спонтанною. «Він почав як молодий ліберал, можливо, навіть лівацько-ліберальний молодий політик, – продовжує Саді. – Але досить швидко зрозумів, що для успіху в Угорщині треба бути більш консервативним, християнсько-консервативним. Частина цього – залишити всі принципи позаду. Це означало також залишити всі зв'язки позаду».
Урядовий білборд у Будапешті, Угорщина, 12 березня 2019 року. На білборді зображені угорський бізнесмен Джордж Сорос та тогочасний президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер. Написано: «Ви також маєте право знати, що задумав Брюссель» з натяком на міграціїйну політику
Кульмінацією стало практично закриття Центрально-Європейського університету, який фінансувався Соросом, в Будапешті. «У 2017 році, коли це сталося, урядова пропаганда назвала Джорджа Сороса головним ворогом, – пояснює Лакнер. – Переслідування Центрально-Європейського університету було ритуальною жертвою. Університет фактично виконав усі вимоги, які угорський уряд вигадав спеціально для нього. Але потім угорська влада саботувала визнання цього факту».
Конфлікт з Україною: за лаштунками риторики
Ще за свого першого премʼєрства Віктор Орбан лобіював безпекові питання України і звертав увагу на необхідність у збільшенні уваги до Києва з боку Заходу, щоб не допустити втручання Росії. Проте з часом угорський премʼєр ставав все прихильнішим до Путіна.
Відносини між Угорщиною та Україною особливо загострилися після першого вторгнення Росії в 2014 році, коли Київ вирішив змінити мовну та освітню політику, щоб в країні більше не було регіонів, де не знають державної мови. І коли Україна ухвалила закон про обов'язкове вивчення державної мови, Будапешт відреагував блокуванням євроатлантичної інтеграції України.
Прапори України, Угорщини та ЄС на будівлі міської ради в Берегові, Закарпаття, 15 листопада 2017 року
Парадокс ситуації полягає в тому, що в той час як в Україні працює близько 70 шкіл з угорською мовою викладання, в самій Угорщині перша українська школа повного дня відкрилася лише у 2024 році. На Закарпатті угорські школи десятиліттями працювали виключно угорською мовою, а в угорському консульстві навіть видавали українцям угорські паспорти.
Схожу політику щодо меншин Орбан проводить і в інших сусідніх країнах, але реакція його уряду на мовні питання в різних державах суттєво відрізняється: «Наприклад, щодо нового мовного закону в Словаччині, який обмежує права угорської меншини, уряд Орбана проявляє набагато більше терпіння», – зауважує Золтан Лакнер.
Місцеві жителі біля рекламного плаката угорською мовою в Берегові, 15 листопада 2017 року
Відносини між Угорщиною та Україною мають глибше коріння, ніж просто сучасний конфлікт. «Реальність цього буде вимірюватися, наприклад, в найближчі місяці в південній Словаччині, – пояснює Лакнер. – Там готується новий мовний закон, який конкретно обмежить права угорських меншин на використання мови. І угорський уряд... як би це сказати... набагато терплячіший до цього. Він протестує і просить гарантії від словацького уряду, але немає тих різких заяв, які МЗС зазвичай робить особливо щодо західних союзних країн».
Політика Орбана щодо національних меншин пояснюється історією Угорщини. Після Першої світової війни за Тріанонським договором 1920 року Угорщина втратила дві третини своєї території – її площа скоротилася з 282 тисяч до 93 тисяч квадратних кілометрів. Мільйони етнічних угорців опинились за межами батьківщини – в Румунії, Словаччині, Сербії та на території сучасної України. Питання угорських меншин стало одним з ключових у зовнішній політиці Будапешта.
Газова залежність та дружба з Путіним
«Це дуже цинічні відносини, – характеризує Костянтин Саді дружбу Орбана з Путіним. – Угорщина на 90% залежить від російської енергії. Вони нічого не змінили щодо цієї залежності, не інвестували в сонячну енергію чи альтернативні джерела. Він пообіцяв своїм людям низькі ціни на енергію. Коли почалася війна, це було першочерговим – він хотів дотримати обіцянки своїм виборцям. Це була пора виборів, квітень 2022-го, два місяці після російського вторгнення».
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і президент Росії Володимир Путін прибувають на прес-конференцію після зустрічі в Москві, Росія, 5 липня 2024 року
За словами Золтана Лакнера, цієї залежності за політичної волі можна було б позбутися: «Насправді можлива була б набагато більша диверсифікація. Схоже, що це політичне питання, що така більша диверсифікація напрямків закупівель не відбувається. Я не думаю, що Віктор Орбан одного дня вирішив, що хоче стати залежним від російської енергії. Були просто прийняті погані бізнес-рішення, які уряд ніколи не визнає – підписані довгострокові контракти під час пікових цін на енергоносії, з обов'язковими квотами прийому».
Схоже, справді вірить у свої нинішні ідеїКостянтин Саді
Експерт підкреслює, що енергетична залежність не обов'язково мала призвести до політичної: «Орбан знайшов певні ідеологічні подібності з Путіним. Енергетична залежність автоматично з цього не випливає».
Історична травма як політичний інструмент
Солідарні з Україною угорці досить часто сприймають цілком спокійно той факт, що угорський уряд надає Україні лише гуманітарну допомогу і блокує надання зброї. Пояснити це можна історичною травмою угорців – коли вони у 1956 році повстали проти радянської влади, ніхто не прийшов їм на допомогу і повстання було придушене.
Віктор Орбан виступає з промовою під час святкування 68-ї річниці Угорського повстання 1956 року в Будапешті, Угорщина, 23 жовтня 2024 року
Захід не допоміг Угорщині в 1956 роціЗолтан Лакнер
«Угорська громадська думка дійсно визначається такою образою і болем через те, що Захід не допоміг Угорщині в 1956 році, – пояснює Золтан Лакнер. – Якщо вони нам не допомогли, то, можливо, і нам не потрібно надавати більше допомоги іншим. І я думаю, що саме цим атмосферним елементом користується угорський уряд», – додає експерт.
«Ліберальна демократія» по-орбанівськи
Своїй політичній ідеології Віктор Орбан давав різні дефініції, додаючи до слова «демократія» означення «неліберальна», «християнська», тощо. Зрештою, у Європарламенті його політична сила ФІДЕС у 2024 році опинилась у групі крайніх правих, а політологи називають Орбана автократом.
«Десять років тому він сам використав термін «іллібералізм», виголошуючи візіонерську промову», – пояснює Лакнер. «Це викликало такий резонанс, бо «неліберальна демократія» – це термін, який наприкінці 1990-х сформулював Фарід Закарія саме для країн, які зберігають фасад демократичної інституційної системи, але спустошують її зсередини і створюють автократичну систему, що легітимізує себе через вибори».
Обраний президент США Дональд Трамп приймає прем'єр-міністра Віктора Орбана в Мар-а-Лаго, США, 9 грудня 2024 року
Система Орбана, за словами експертів, є класичним прикладом гібридного режиму. «Це не відкрита диктатура, – пояснює Лакнер. Це автократична система, що підтримується певними демократичними аксесуарами. Більше того, ці системи здебільшого працюють, представляючи себе як справжнє втілення демократії, використовуючи реальну критику ліберальної демократії – що існує відірвана від народу політична еліта».
Особливістю такої системи є те, що вона намагається мінімізувати ризики для тих, хто при владі. «Вони шукають шлях, що веде до виборів, щоб деформувати їх настільки, щоб вибори несли мінімальний ризик або взагалі не несли ризику», – додає експерт.
Наслідки та санкції ЄС
У відповідь на згортання демократії та проблеми з верховенством права в Угорщині у 2020 році ЄС вперше застосував механізм, який дозволив покарати угорську владу. «Безпрецедентний крок у історії Євросоюзу. Вперше інші лідери могли сказати: друже, якщо ти не дотримуєшся правил, ми заберемо твої гроші, – пояснює Саді. – Угорщина мала отримати близько 30 мільярдів євро субсидій, але більшість цих грошей заморожена як покарання. Вперше це дійсно зачепило Орбана».
Віктор Орбан (в оранжевій краватці) разом з лідерами країн-членів ЄС стоять на сімейному фото в Європейському Союзі на саміті у Брюсселі, Бельгія, 17 жовтня 2024 року
Залежність Угорщини від коштів ЄС має два аспекти. «Якщо говорити дуже грубо, – пояснює Лакнер, – можна сказати, що за останні двадцять років, відколи ми приєдналися до Європейського Союзу, середнє зростання угорського ВВП приблизно відповідає рівню притоку коштів ЄС в угорський ВВП. Тому ми не можемо без цього обійтися».
Він став тим, з чим колись боровсяКостянтин Саді
Але є й інший аспект – найбільшими користувачами коштів ЄС є державні компанії та органи в Угорщині. «Можна простежити, з ким ці державні компанії укладають контракти – найбільша частина припадає на підприємства, тісно пов'язані з системою Орбана через особисті та майнові відносини. Вражаюче велика частина цих коштів ЄС з'являється в дивовижно малій кількості компаній», – наголошує Золтан Лакнер.
«Він став тим, з чим колись боровся, – підсумовує Костянтин Саді, який спостерігає за Орбаном понад 20 років. – І найбільш вражаюче те, що він, схоже, справді вірить у свої нинішні ідеї і, ймовірно, також вірить, що завжди думав про світ однаково».