Чи панікують українці перед загрозою війни? Пояснюють психологи

Українці мають протистояти нагнітанню страху загрози війни з боку Росії. На цьому у «Суботньому інтерв’ю» наголосив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Він також закликав співвітчизників не впадати у паніку, оскільки це грає на руку Кремля. Чи присутні панічні настрої в українському суспільстві? Який градус негативних емоцій серед людей, і наскільки адекватними в цій ситуації є висловлювання і дії влади? Ці запитання ми поставили нашим експертам.

Які настрої домінують?

Згідно з даними опитування дослідницької компаній Gradus Research за 19 січня 2022 року:

• 44% українців переконані, що загроза повномасштабного вторгнення Росії є реальною,
• 53% респондентів вважають, що влада докладає недостатньо зусиль для попередження цього.
• У грудні минулого року кількість занепокоєних українців була майже вдвічі меншою – 26%.

Проте, на думку соціальних психологів, про паніку в українському суспільстві говорити не доводиться, оскільки відсутні маркери панічних настроїв, що відображається у поведінці людей:

• люди масово не скуповують продукти;
• відсутній явний дефіцит продуктів тривалого зберігання чи товарів стратегічного призначення;
• немає черг на автозаправках, пального вдосталь і воно є у вільному доступі;
• люди спокійно займаються повсякденними справами

За словами віце-президентки Асоціації політичних психологів Світлани Чуніхіної, якщо люди кардинально не змінюють свою щоденну поведінку і продовжують жити у звичній рутині, це свідчить про їхній біль-менш стабільний емоційний стан.

Світлана Чуніхіна

«Дослідження скоріше за все зафіксували б певні зміни в емоційних станах різних людей, збільшення тривожних настроїв або агресії. Закономірно, що напруження в інформаційному просторі у зв’язку із загостренням військової ситуації залишає слід.

І байдужість як форма заперечення загрози, і глузування як певний спосіб опанувати тривогу – всі ці реакції є закономірними», – зауважила психологиня у коментарі Радіо Свобода.

Коли сильніші негативні емоції: у 2014 чи нині?

Наразі можна говорити про певну стабілізацію негативних настроїв серед українців, принаймні їхніх градус суттєво нижчий, ніж був у 2014 році, в період окупації Криму і Донбасу, сказав соціальний та політичний психолог Вадим Васютинський у інтерв’ю Радіо Свобода.

Вадим Васютинський

«Люди переважно реагують мляво. Тоді на фоні неочікуваності, раптовості емоції зашкалювали. Гостро виникла потреба психологічної перебудови у частині соціуму. Тоді було більше паніки і намагань чимось зарадити.

Наразі немає активного джерела інформації для більшості громадян. А ті, хто вже давно визначився з медійним джерелом, такі люди є найбільш емоційно стабільними», – вважає він.

Більшість українців вже готові визнати, що стосунки з Росією не є братніми лише тому, що люди звикли так вважати і сприймати цю країну «найбільшим другом України», додає Світлана Чуніхіна.

Частині суспільства довелося визнати реальність конфлікту, якій існує між країнами і який має в основі не лише суб’єктивні причини.

«Я не впевнена, що це визнання стало уроком. В ідеалі ця ситуація мала б навчити нас брати більше відповідальності за своє життя – і в громадянському сенсі, і в психологічному. А також зустрічати загрозу згуртовано і солідарно, більше довіряти тим, хто живе поруч», – наголосила Світлана Чуніхіна.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Оцінка дій влади

Обидва психологи солідарні в думці, що найбільшими промахами з боку влади було б:

• робити контроверсійні заяви;
• заколихувати тривожні настрої хибними запевненнями, що все буде добре.

Але, каже Світлана Чуніхіна, президент і його команда припустилися обидвох помилок.

«Суспільство потребує чітких відповідей – там, де їх можливо дати. Чи буде війна, наразі не знає ніхто. Я схиляюся до думки експертів, які вважають, що і для Путіна повномасштабне вторгнення в Україну є лише однією з опцій, яку він розглядає. Остаточного рішення не має.

Тому немає сенсу питати, чи буде війна. А є сенс питати, що кожен з нас має робити у разі, якщо вторгнення все ж таки почнеться – як діяти, з ким кооперуватися, як швидко реорганізувати життя громади тощо.

Думаю, відчуття, що ми як суспільство є готовими діяти в екстремальних умовах, вплине на моральний дух українців краще, ніж псевдозаспокійливі навіювання», – зазначила вона.

Вадим Васютинський переконаний, що звернення президента Зеленського для більшості людей залишилось непоміченим, відтак, безрезультатним.

«На його заяви звернули увагу політичні опоненти, які критикували його. Натомість суспільство, до якого апелював президент, пропустило його висловлювання.

Лідери громадських думок мляво висловлюються на цю тему, вони мало присутні в інформаційному просторі», – говорить експерт.

«Не хочеться вірити», – харків’яни про можливість окупації міста та імовірне вторгнення (опитування)

Як мінімізувати напруження?

На його думку, у цій напруженій ситуації можуть спрацювати два різнополярні алгоритми поведінки:

• Орієнтуватися на оточення навколо себе.
• Покладатися виключно на самого себе, свої відчуття і думки.

Вибір одного з цих сценаріїв, на його думку, допоможе знизити рівень тривожності і дасть можливість контролювати свою поведінку.

Проте Світлана Чуніхіна, навпаки, схильна уникати будь-яких порад щодо психологічної самодопомоги, оскільки це не той випадок, коли люди мають самі впоратися з небезпекою.

На її думку, в час воєнної загрози це питання перебуває винятково у сфері відповідальності влади – організувати суспільне життя в період небезпеки таким чином, щоб люди мали можливість зменшити рівень тривоги, трансформувати її в конструктивні дії.

Фахівці з безпеки кажуть, що добре протидіють утворенню панічних настроїв у будь-якій надзвичайних ситуаціях аналіз наявних ресурсів для подолання загрози і визначення конкретних простих кроків, які треба зробити для зменшення або подолання небезпеки. Саме на цих кроках треба зосереджувати увагу.