(Рубрика «Точка зору»)
19 липня відійшов у засвіти Василь Овсієнко, багаторічний друг та колега по роботі у Харківській правозахисній групі. Він давно хворів, і все одне його смерть виявилася для нас геть неочікуваною.
Ми познайомилися 30 жовтня 1988 року. Василь Овсієнко нещодавно, наприкінці серпня того року, звільнився і приїхав провідати Віталія Калиниченка, колишнього товариша по ув'язненню у таборі особливо суворого режиму колонії 36-1 в Кучино Пермської області Росії.
Там були так звані «смугасті», вдруге засуджені за статтею 62-ю Кримінального кодексу СРСР.
Василь Овсієнко виступає на мітингу. 1990-й рік
Того дня у Харкові був перший дозволений мітинг, і Калиніченко, зламавши програму, прочитав Декларацію нещодавно створеної Української Гельсінської спілки.
Після мітингу ми вп’ятьох – Генріх Алтунян, Віталій, Василь, Владислав Недобора і я – зайшли до Владика, який мешкав неподалік. Мені якось одразу кинулася в очі разюча різниця в поведінці Калиниченка, великого, гучного, демонстративного, і Василя, невеличкого, серйозного, мовчазного і напрочуд скромного.
Відтоді ми доволі часто бачилися в Києві, де Василь оселився, на різних заходах.
Василь Овсієнко тримає в руках ключі від камери Стуса у колишньому таборі ВС-389/36-1 біля села Кучино (Пермська область Росії), де він відбував покарання разом із іншими українськими дисидентами, і звідки не повернулися живими Олекса Тихий, Василь Стус, Юрій Литвин.
До чого лежала душа
Філолог, спрямований на фіксування історичних фактів, збирання та видання спогадів, фото, документів, Василь мені дуже імпонував, бо я «хворів» на те ж саме.
Він і в політичних партіях, у яких працював, – спочатку УРП, потім УХДП – займався саме цим, а також складанням та редагуванням партійних видань.
Вручення премії імені Василя Стуса. Президент Української асоціації незалежної творчої інтелігенції Євген Сверстюк (ліворуч) вітає лауреатів премії: (зліва направо) Василя Овсієнка, Мойсея Фішбейн та Володимира Губу. Київ, 14 січня 2000 року
Мені здавалося, що йому некомфортно працювати в партійному апараті, бо він зовсім не політик, і йому важко робити те, з чим він незгодний. Невдовзі він підтвердив це, і я вирішив «викрасти» його з політики, переконати його перейти працювати в ХПГ постійно і займатися тим, до чого у нього лежить душа.
Зрештою, це мені вдалося, і з червня 1998 року він почав працювати у нас. Тоді ми складали українську частину Міжнародного словника дисидентів Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР.
Наша квота у словнику була 120 імен, але в своїй країні ми могли розширити національну частину на свій розсуд, і ми зробили Словник українських дисидентів на 312 імен.
«Громадянська позиція» зібралася в Пущі-Водиці 2001 року. Сидять: Богдан Горинь, Михайлина Коцюбинська, Євген Сверстюк, Кузьма Матвіюк, Сергій Бабич, Божена Равчук, Ніна Марченко. Стоять у середньому ряду: Микола Коц, Петро Січко, Панас Заливаха, Клим Семенюк, Олександр Сугоняко, Іван Русин, Володимир Мармус, Василь Овсієнко, Михайло Горинь, Володимир Стретович, Богдан Чорномаз, Яромир Микитко, Петро Розумний, Микола Плахотнюк. Стоять угорі НН, Григорій Приходько, Анатолій Мошківський, Микола Горбаль УГС / УГГ (Українська Гельсинська Спілка / Група)
Василь їздив по всій країні, записував інтерв’ю із колишніми дисидентами, потім це все розшифровувалося і набиралося (цифрової техніки ще не було!), збирав документи, спогади, фото. Усе це було основою для написання біографічних довідок.
Василь Овсієнко, Людмила Алексєєва, Євген Сверстюк, Київ, травень 2014 року
Літописець українського дисидентського руху
Овсієнко взяв на себе основний тягар по національно-демократичному рухові, решта співробітників – по загальнодемократичному, релігійним рухам, руху за еміграцію.
Так він став літописцем українського національного дисидентського руху і зробив дуже багато!
Українську та англійську версії сайту https://archive.khpg.org/ щоденно відвідують сотні читачів.
Багато які зібрані матеріали ми втілили з ним в численних виданнях, яких вийшло більше 80-ти – це спогади, збірки документів, листи.
Серед них чільне місце займає його 2-томник «Світло людей», який вийшов у нас двома виданнями і був передрукований іншими видавництвами.
Василь Овсієнко біля стенду із речами-доказами, вивезеними із табору особливо строгого режиму у Кучино, де відбували покарання за вільнодумство українські політичні в'язні в останній період існування СРСР.
Великий у своїй скромності і людяності
Василь був дуже доброю, щирою і скромною людиною, без амбіцій і претензій. І невідмовною: його завжди запрошували проводити лекції, зустрічі, розповідати про своїх товаришів-союзників, і він завжди відгукувався, хоча з роками йому все тяжче це давалося.
А як він чудово читав напам’ять Стуса(Василь Стус писав вірші в ув'язненні, а Овсієнко завчав їх там на пам'ять. Переживав, що не все пам'ятав – ред.) !
Він завжди був готовий це робити, тільки попросіть!
Your browser doesn’t support HTML5
Василь Овсієнко про Василя Стуса – відео
Василь Овсієнко у студії Радіо Свобода
Після того, як Василь захворів, він вже зовсім не міг працювати, як раніше. Я підтримував його, шукаючи більш просту роботу.
Він намагався відмовитися від зарплати: я не заробив, каже, – а я у відповідь: «Ви раніше так багато зробили, що скільки не буде тривати ця стипендія, все буде мало…».
Спочивай, Друже!
Євген Захаров – директор Харківської правозахисної групи, член правління Міжнародного товариства «Меморіал»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Хранитель пам’яті. Про політв’язня і літописця дисидентства Василя Овсієнка ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Українській Гельсінській групі 45 років: вони «підірвали» СРСР зсередини ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Як вивозили останки Стуса, Литвина і Тихого з ГУЛАГу: розповідає співорганізатор перепоховання дисидентів Володимир ШовкошитнийYour browser doesn’t support HTML5
I. Василь Овсієнко про УГГ
Your browser doesn’t support HTML5
IІ. Василь Овсієнко про УГГ
Your browser doesn’t support HTML5
ІІІ. Василь Овсієнко про УГГ
Your browser doesn’t support HTML5
IV. Василь Овсієнко про УГГ