Падіння Константинополя 570 років тому: асиметрична відповідь Колумба і наслідки для української історії

570 років тому, 29 травня 1453 року, турки-османи після тривалої облоги захопили Константинополь – столицю Візантійської імперії. А на той момент майже вся Візантія звелася до цього міста. Звістку про падіння Константинополя в християнському світі сприйняли як катастрофу. «Нічого гіршого не могло статися, і нічого гіршого вже не станеться», – занотував із цього приводу один чернець, який вів історичну хроніку. У багатьох містах Середземномор’я, які були пов’язані з Константинополем, коли дізнавалися про його падіння, «люди плакали так, наче втратили близьку людину». Ба навіть імператор Священної Римської імперії Фрідріх ІІІ розплакався, коли довідався про це.

Падіння Константинополя 570 років тому: асиметрична відповідь Колумба і наслідки для української історії | Історична Свобода

Натомість в ісламському світі цю новину сприйняли з точністю до навпаки. Там втішилися, а надто коли слідом за новиною прийшли партії полонених християн, яких султан Мехмед II надсилав у подарунок іншим мусульманським володарям. Османський султан прославився, ставши Мехмедом Фатіхом (Завойовником).

Картина 19-го століття французького художника Жана-Жозефа Бенджаміна-Константа із зображенням султана Мехмета II, який завоював Константинополь

Цікаво відреагували в Московському тоді ще князівстві – майже, як в анекдоті: «це вам за те, що не молитеся». Мовляв, Константинополь пав, бо греки неправильно молилися, пішли на унію з католицьким Римом. Оскільки «два Рими пали», то Москва тепер – «третій Рим».

Між іншим, учасником оборони Константинополя був київський митрополит Ісидор. Більше про цю подію та про її довготривалі наслідки «Історичній Свободі» розповів історик-тюрколог Олександр Галенко.

Олександр Галенко, історик-тюрколог

– Як ви думаєте, чи був тоді шанс у Візантійської імперії?

– Ні, у Візантійської імперії шансів не було. Був шанс хіба трохи відтермінувати падіння Константинополя.

Константинополь у візантійську добу з висоти пташиного польоту (сучасна реконструкція)

Починаючи з арабів, ісламський світ виявляє бажання захопити Константинополь. І майже за 800 років до падіння Константинополя, в 655 році відбувається перший похід мусульман на Константинополь, який закінчується нічим. Але після того Константинополь пережив дві великі арабські облоги, а загалом мусульмани намагалися захопити Константинополь 5 разів.

Мури Константинополя (Царгорода), зведені в V столітті. Сучасний вигляд

– Це ж не гарантовано, що Мехмеду наприкінці травня 1453 року вдалося би взяти місто.

– Починаючи з 1394 року, османці неодноразово брали місто в облогу. Але навесні 1453-го вони мали усвідомлення, що їм потрібно контролювати територію з усіх боків. Цього разу султан Мехмед організував не лише облогу, але й морську блокаду. Османці повністю блокували місто.

– Все ж таки окремі кораблі проривалися.

– Окремі кораблі не нагодують багатотисячне місто. Константинополь був приречений, оскільки був повністю блокованим – як із суші, так і з моря. Зрештою, турки на початку своєї кар’єри виявляли дуже велике терпіння в облозі міст. Своє перше захоплене велике місто, Бурсу, вони тримали в облозі два роки, повністю оточивши. Тому Константинополь був приречений.

Мури Константинополя (Царгорода), зведені в V столітті. Сучасний вигляд

Крім того, хто довів Константинополь до такого стану? Та ті ж самі європейці! Крім турків, Візантійську імперію шарпали ще й європейці. Всі шарпали ту Візантію, тому вона вже йшла під кінець своєї славної пори, не мала сил утримати свої території, тому вона була приречена.

Якщо подивитися на першоджерела, то Константинополь був захоплений передусім тому, що турки мали можливість зруйнувати міські стіни. Вони продерлися у місто штурмом. І це сталося саме завдяки гарматам, які були відлиті угорським майстром Орбаном, який прийшов на османську службу. Він відлив гігантські гармати, які жбурляли півтонні ядра і таким чином розбили стіни. І це бомбардування константинопольських мурів знаменувало початок військової революції в цілому світі, яку першою підхопила Західна Європа.

Штурм Константинополя вранці 29 травня 1453 року, стамбульський музей «Панорма 1453»

– Європу приголомшила звістка про падіння Константинополя. Чому ж європейці так мало допомогли візантійцям? Під час облоги був випадок, коли один корабель прорвався, сподіваючись зустріти європейську допомогу і якнайшвидше провести її до міста. Але не зустрів…

– Все-таки Рим і Венеція відгукнулися, послали кораблі. Але вони не дійшли до міста, а стояли біля острова Тенедос і чекали на сигнал. І корабель, який вирвався з обложеного Константинополя, аби знайти ці кораблі, їх не знайшов. Але, зрештою, це ні до чого не призвело б.

Штурм Константинополя вранці 29 травня 1453 року, стамбульський музей «Панорма 1453»

– А може і призвело б. Бо вирішальний штурм все-таки міг провалитися.

Візантійці пішли на великі поступки європейцям. В 1439 році вони уклали Флорентійську унію з католиками. Вони давали європейцям великі преференції. Теперішній стамбульський район Галата, а тодішня Пера – це фактично було італійське місто, генуезьке.

– Генуезька колонія. Але в цьому ще одна розгадка. Візантійці самі шукали цієї унії.

– Вона не була популярна серед візантійців. Вони вимушено пішли на цей крок.

– Тим не менше. Наприклад, київський митрополит Ісидор, який таким побув трохи-трохи, був палким прибічником і великим апостолом унії. А він же народився в Греції. До речі, Ісидор підписувався «кардиналом Рутенським», а не лише митрополитом.

План Констинтанополя італійського картографа Кристофора Буонделмонті, зроблений приблизно в 1422 році

Європа – це багато країн, які на той час мали одну спільну культурну рису – католицтво. Їм усім треба було домовлятися. Навіть сучасний ЄС – а ви тодішню Європу сприймаєте десь у такий спосіб – потребує згоди.

Навіть сучасним європейцям треба час, аби домовитися: йти чи не йти, і як йти, з чого починати і як закінчувати?

Зрештою, Європа тоді вже дуже сильно попеклася. Не будемо забувати, що перша османська облога Константинополя у 1394 році почалася. А в 1396 році, у відповідь на це, європейці пішли походом на османців і під Нікополем зазнали страшенної поразки. Європа вже один раз спробувала – і попеклася дуже сильно.

– А потім вдруге – під Варною у 1444 році.

До речі, а чим під час облоги Константинополя відзначився київський митрополит Ісидор?

Ісидор, митрополит Київський і всієї Русі (1385-1463)

– E 1452 році він доїхав до Константинополя і проголосив про унію двох церков.

Ще по дорозі до Константинополя митрополит Ісидор власним коштом найняв на острові Хіос 200 вояків і сам брав участь у боях.

В одному з листів – збереглося вісім листів, які він написав після втечі з полону, десь за півтора місяці після падіння Константинополя – він згадує, що в нього влучила стріла, але вона втратила силу, бо була при кінці льоту, тому не сильно його поранила.

Йому було 68 років на той час! І він потім ще прожив чимало.

Ворота святого Романа, через які османські війська увірвалися до Константинополя 29 травня 1453 року, про що свідчить меморіальна дошка праворуч

– Після того до Києва він повертався чи ні?

– Ні, в Києві він взагалі пробув кілька місяців.

– Захопивши Константинополь, султан Мехмед серед іншого взяв собі титул «імператора ромеїв». Як на мене, то це оксюморон. Це якби Сталін, захопивши Берлін, взяв собі титул «фюрер і канцлер Німеччини». Але султан тільки взяв титул, чи в якійсь мірі Османська імперія стала продовженням Візантійської?

Османський султан Мехмед ІІ Фатіх (1432-1481)

​– У багатьох смислах. Передусім, вона мала ту саму територію.

Звісно, він назвав себе «кайзер і-Рум», «цесар», «римський імператор», тому що це повністю улягало в політичній культурі степовиків. Константинополь являв для них цінність саме в статусі столиці світу.

Тому що це була світова столиця, матеріальне містилище вищої влади, яка є ідеалом в тому числі і для московітів. Звідси і взялася московська ідея «третього Риму». Так що для

Мехмеда це було абсолютно нормально: він взяв титул переможеного суперника, взяв його владу і столицю, де ця влада перебувала.

– Він візантійські традиції взяв чи тільки атрибути?

– Таких традицій було дуже багато. Хоча вони десь універсальні для всього Близького Сходу. Поділ житла на «салямлік» і «харамлік»: чоловічу, гостьову і жіночу, заборонену частини – це ж те, що йде від греків. Інша річ, що для неї вже вживається арабське слово – гарем. Між іншим, храм – однокінне слово.

– Які несподівані спільні корені у дуже різних слів!

– Чужоземні слова заходять в різних інтерпретаціях в різний час.

В оточенні імператора і найближчі люди в палаці султана хто? Євнухи! Багато ритуальних речей турки запозичили. Офіційна назва Константинополя за османців ніколи не мінялася і фігурує на османських монетах. Це головний, так би мовити, політичний маніфест правлячого султана. На монеті мусить бути ім’я султана і місце, де він резидує – «столиця щастя», «столиця фортуни».

– Офіційно Константинополь став Стамбулом аж у 1930 році.

– Істамбул – слово турецьке: «у тому місті». Як у нас у селі кажуть: поїхали до міста. Так само і тоді говорили. Бо велике «Місто» тоді було одне. І ми це місто називали Царгород – що до османців, що після.

– Про наслідки падіння Константинополя. Московський великий князь одружився з племінницею останнього імператора Софією Палеолог, взяв собі деякі атрибути Палеологів...

– Двоголового орла.

– Так, це саме династії Палеологів герб, а не загалом візантійський. І вони придумали собі концепцію «Москви – третього Риму». А які наслідки це мало для українських земель?

– Це мало наслідки і для українських земель, і для цілого світу.

Через те, що турки взяли Константинополь, Колумб відкрив Америку. Константинополь контролює все Чорне море, до якого один вхід через Босфор. Взяття Константинополя прирекло Чорне море на захоплення османцями. Всі ресурси Чорного моря опинялися в їхніх руках. Вони відразу поставили під контроль вхід до Чорного моря, а через 23 роки захопили генуезькі чорноморські колонії. І Чорне море стало внутрішнім османським морем на 300 років.

– А яким боком тут Колумб?

– Дуже просто. Чиї колонії османці захопили? Генуезькі! А Колумб був за походженням генуезець. А чому генуезця цікавила подорож навколо світу?

– Він шлях в Індію шукав.

– Шлях у Китай, який турки перерізали.

Генуезькі колонії в Криму – це ж був хаб торгівельний. Він виник завдяки монголам, які відкрили торгівлю між Китаєм і Європою. І вона йшла через Україну, через Чорне море, тому що тут єдине місце, де степові сухопутні шляхи змикаються з морськими. І тут ви маєте всі китайські товари та середньоазійські, які були так само важливі. Тут була змичка шляхів, яку генуезці виторгували в Золотої Орди. Генуезці заробляли великі гроші. Аж ось, ці гроші припинилися.

Крім того, давайте не забувати, що королева Ізабелла Кастильська зголосилася допомогти Колумбу грішми, погодившись на його умовляння: мовляв, якщо ми відкриємо західний шлях до Китаю, то зможемо організувати Хрестовий похід проти турків, які захопили Константинополь. Тут абсолютно прямий зв'язок, і Україна стоїть однією з причин цього.

Тому що Північне Причорномор’я – Крим, Кілія (Лікостомо), Білгород-Дністровський (Монкастро), Олешки (Леричі) – все це були генуезькі колонії.

І як тільки цей бізнес, на якому генуезці робили великі статки, закінчився, вони захотіли це компенсувати! Тому через 18 років після падіння Кафи Колумб висадився в Америці! Тут зв'язок прямий.

Безпосередньо для України падіння Константинополя мало ще й інші, набагато серйозніші наслідки, у тому числі для творення нації. Якщо подивитися на ситуацію до захоплення османцями Константинополя, то ми бачимо Золоту Орду, яка під кінець ХІV століття стала швидко занепадати. Утворився вакуум влади, який почала заповнювати Литва.

Османці принесли сюди свою державність.

Весь український степ контролювався Османською державою як безпосередньо, так і через кримських татар. Османський Очаківський пашалик – це Правобережжя Дніпра, Кримському ханату належало Лівобережжя.

Османська імперія в другій половині XVI століття

Османці принесли з собою стабільність, яка дозволила Кримському ханату проіснувати 300 років.

Тому це дуже важливо. Саме в Криму династія, яка походить від Чингізхана, проіснувала при владі найдовше у світовій історії.

– Можна подумати, якби турки не взяли Константинополь, то династія кримських Гіреїв так довго не проіснувала б.

– Не проіснувала б. Вона почварилася б, побилася б набагато раніше. Якби не османці, то Литва, скоріш за все, її добила би. Оскільки кримці дістали не лише налигач з боку османців, але й долучилися до османської економіки.

Це був величезний ринок, який приносив великі гроші Кримському ханату. Ринок невільників – це «грубі» гроші, як у нас тепер кажуть. Дві третини прибутків від кафської митниці складали податки, які надходили за продаж невільників.

І українці кинули виклик ось такій державі, «Левіафану» по суті.

Османська імперія, якщо порівнювати з сучасністю, то це були США свого часу. Це була наддержава. І українці вступили з нею в боротьбу.

Військо Запорізьке ніколи не стало би такою силою, якби проти нього були лише кочовища. Натомість проти них була держава, з якої можна було поживитися – згадаймо козацькі походи на Чорне море. Але українські козаки мали собі тут і приробіток.

Турецькі літописці ХVІІ століття пишуть: дніпровські козаки, які торгують рибою. Оце характеристика! Звісно, козаки з турками билися, але не лише. Ми ще й торгували з цією наддержавою, яка готова була платити «грубі» гроші.

Отже, ми мали такого дуже складного сусіда. Але це Константинополь дав – Османська імперія дістала хребет. Без Константинополя вона була з перебитим хребтом: одна половина – праворуч, інша – ліворуч. Османи дістали центр влади і зшилися. І саме це їх привело на північ Чорного моря.

– Не шкода вам греків, як я бачу.

– Давайте скажемо і про греків.

Греки – розумні люди і знали, як зберегти свій бізнес. Половина купців, які їздили на Московію за хутром, зокрема з персональними замовленнями османських султанів, були греками.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Оборона Константинополя, Флорентійський собор, втеча з Москви. Митрополит Київський Ісидор був учасником ключових подій 15-го століття ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Секрет «незаплямованості» Сталіна. Аргумент Путіна не витримує критики