Олена Шуляк про відшкодування за знищене майно, роботу Ради та перші повоєнні вибори

Як трансформувалася партія «Слуга народу» за час повномасштабного вторгнення та чому в сесійній залі монобільшість добирає голоси від забороненої ОПЗЖ. А також про те, як отримати виплати за зруйноване під час війни житло та чому питання грошей – не першочергове у відновленні громад. Про напругу серед депутатів та корупційні ризики у питаннях відшкодування збитків поговорили з головою партії «Слуга народу» та очільницею комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Оленою Шуляк.

– Верховна Рада України працює зараз без журналістів. Вже тривалий час. Розуміємо, що з міркувань безпеки. Не сумно вам там без журналістів?

– Не сумно. Я думаю, що у журналістів все рівно є доступ до будь-якого представника і влади, і до представників опозиційних сил для того, щоб отримати будь-яку інформацію, яка цікавить того чи іншого журналіста.

До речі, зараз в кулуари Верховної Ради не пускають не тільки журналістів, але й наших помічників, представників секретаріату. Скільки разів проводилася погоджувальна рада в бомбосховищі, скільки разів ми були вимушені переривати або раніше закінчувати засідання, тому що була повітряна тривога і була певна загроза. Тому наражати на небезпеку ще більшу кількість людей, мабуть, ми не маємо жодного права. І, так, на сьогодні Верховна Рада працює більш у закритому режимі.

– Що у планах Верховної Ради, які законопроєкти? Що «Слуга народу» буде лобіювати першочергово на розгляд?

– У нас все дуже просто. У нас всі законопроєкти можна розділити на три категорії. Перша – це те, що пов’язано безпосередньо з підвищенням обороноздатністі нашої країни. За рік з початку повномасштабного вторгнення Росії до нашої держави якраз найбільше законопроєктів, законів стосувалися саме цієї тематики.

Друге, чим опікуємося і що в планах, то це всі ті речі, які пов’язані саме з соціальною сферою. І є в планах ухвалення закону, який стосується другого рівня пенсійної системи. Це якраз і те, що ми обіцяли нашим виборцям, про те багато говоримо, багато дискусій. Але неухвалений ще цей законопроєкт. Я сподіваюся, що в планах він буде обов’язково.

Ну, і третє – те, що перебуває у фокусі уваги всього парламенту. Це допомога бізнесу. Він зараз надзвичайно страждає, всі ті бізнесмени, які залишилися в Україні, для нас є героями, вони сплачують податки, вони створюють тут робочі місця, вони перезапускають економіку. І нам потрібно їм обов’язково допомагати.

До речі, ми сьогодні (11 квітня 2023 року – ред.) ухвалили законопроєкт, сподіваюся, його і спікер, і президент швидко підпишуть, що все майно, яке було пошкоджене або зруйноване, щоб бізнес не сплачував податок на нерухомість. На жаль, чинне законодавство вибудоване таким чином, що ти не можеш використовувати складські приміщення, ти не можеш використовувати свої промислові приміщення, але все рівно податкова буде нараховувати податок на нерухомість.

Також звільнили від сплати земельного податку території якраз, де ведуться активні бойові дії, де землі знаходяться під мінуванням. А для України сьогодні це більше ніж 200 тисяч гектарів. Це величезні цифри якраз замінованих земель. І ми сподіваємося, що такими речами ми все ж таки навантаження на бізнес зменшуємо.

– У ці три пакети умовні, які ви означили, мені не вкладається нікуди ратифікація Римського статуту. Що з ним? Тому що ми від міжнародної спільноти вимагаємо реакції. І дякуємо за те, що засудили Путіна і готові притягнути його до відповідальності. Австрія вже також заявила про те, що заарештує Путіна, якщо він з’явиться на їхній території. А Україна не ратифікувала Римський статут. Які проблеми з цим?

– 123 країни мають ратифікований Римський статут. І якщо Путін з’явиться на території цих країн, відповідно до Римського статуту, буде заарештований. Україна не ратифікувала. Але я думаю, що Путін тут не з’явиться. А якщо й з’явиться, то він точно буде моментально знищений.

Ми маємо певні зобов’язання і євроінтеграційні стосовно ратифікації Римського статуту. У нас зараз дуже активно працює над цією тематикою і Міністерство юстиції, працює і наш правовий комітет, який очолює Денис Маслов, ми зараз ведемо і внутрішні, і зовнішні дискусії. Денис Малюська неодноразово говорив, що ратифікація Римського статуту зараз, під час воєнного стану, ніяким чином не змінить ситуацію. Але є і була відповідна комунікація стосовно того, що ратифікація Римського статуту може якимось чином зашкодити нашим українським військовим. І нашу завдання сьогодні – максимально зняти ці ризики, і комунікаційні ризики в тому числі, а вже потім переходити до ратифікації Римського статуту вже безпосередньо у Верховній Раді.

– Звісно, ще всіх цікавить декларування статків народних депутатів і всіх чиновників. Ми маємо чергову історію з паном Мамояном, родина якого у 2022 році збагатилася на 13 люксових авто. Що з декларуванням статків? Чому у Верховній Раді немає бажання ухвалити цей законопроєкт?

– Законопроєкт 8071, якщо я не помиляюся, зареєстрований. Автор – голова нашої фракції Давид Арахамія. Пройшов профільний комітет антикорупційний, має позитивний висновок, готовий до винесення безпосередньо в сесійну залу. На погоджувальній раді була створена робоча група (її зараз очолює Руслан Стефанчук), де опрацьовуються різні пропозиції від депутатських фракцій і груп.

Тому що ми з вами чудово розуміємо, що можна винести цей законопроєкт до зали, але не отримати 226 на табло і декларування не буде повернуте. Тому зараз в такому швидкому режимі опрацьовуються різні пропозиції народних депутатів для того, щоб потім цей законопроєкт мав зелене світло на проходження у парламенті.

Що зараз обговорюється? Є низка декларантів, в яких майно було на тимчасово окупованих територіях, а є низка декларантів, в яких майно знищене і немає документів. Частина декларантів виїхала і перебуває зараз або за кордоном, або має там статус внутрішньо переміщеної особи. Як декларувати таке майно? Тобто є такі технічні питання, які треба зараз узгодити і внести їх безпосередньо до тієї версії законопроєкту, який буде повертати декларування.

Є багато питань, які стосуються безпеки, особливо для певної категорії декларантів. Чи потрібно робити публічний доступ до декларацій, особливо тих, хто пов’язаний з військовослужбовцями, особливо тих, які залишилися і зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях, але працюють і перебувають у тісному зв’язку з певними службами на підконтрольній Україні території. Тобто поки всі ці технічні моменти не будуть вирішені, я думаю, що він не зайде до Верховної Ради на голосування.

До речі, у нас зараз є дуже багато побажань – як від тих людей, хто здавав декларації, проходив повні перевірки. Ми бачимо вже певну статистику, що дуже багато зроблено помилок неумисних, коли ти заповнюєш декларацію. Тому зараз НАЗК працює над тим, щоб інформація з реєстрів просто підтягувалася автоматично.

Тому я не скажу, що Верховна Рада сіла, склала руки і нічого не робить. Робить. Ми здаємо навіть декларації зараз добровільно. Не тими швидкими темпами, як цього хотілося б. Звичайно, добровільне декларування не вирішить всю проблему, коли потрібно все-таки бачити, що відбувається з тими чи іншими державними діячами. Але, я думаю, що якщо безпекові моменти будуть вирішені, буде відкрито і цей процес.

– Ви сказали про те, що потрібно вносити законопроєкт у сесійну залу, коли буде впевненість, що за нього проголосують. Хіба «Слуга народу» не може самостійно, як монобільшість, ухвалити цей законопроєкт?

– Сьогодні у залі в нас було 217 людей. Тому що частина людей перебуває у міжнародних відрядженнях, частина людей хворіє, частина людей, ви знаєте, може не доходити до свого робочого місця. Нам, звичайно, хотілося б, щоб 226 «Слуга...» давала стабільно. Але таку стабільність не завжди ми можемо гарантувати.

– До речі, коли «Слуга народу» не зібрала за відставку голови Рахункової палати, додали голоси депутати забороненої нині ОПЗЖ (нині – фракція «Платформа за життя та майбутнє» – ред.) і групи «Відновлення України». А як часто «Слуга народу» голосує, добираючи голоси від колишніх членів ОПЗЖ?

– Якщо таке запитання ставити, то треба дивитися на всю аналітику. І будуть інші показники. На сьогодні ми не ведемо жодних домовленостей з представниками ОПЗЖ, це дуже просто перевірити. Вони на свій розсуд голосують так, як вони голосують. Сказати, що ми добираємо якимось спеціальним чином – це буде точно неправда.

– У вас є розуміння, чому ОПЗЖ голосує зараз в унісон з владною фракцією?

– Я думаю, що можна їм ставити це запитання, чому вони голосують саме таким чином.

– А вони намагалися виходити на керівництво партії чи фракції для того, щоб, наприклад, узгодити певні моменти?

– Ні. Зі мною не було жодного такого контакту для того, щоб узгоджувати позиції. Це точно.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Руслан Стефанчук зібрав представників всіх фракцій і депутатських груп, і була домовленість з першого дня війни, що ми всі забули про політику, взагалі залишили за залою. Ми навіть називали цю коаліцію «єдина оборонна парламентська коаліція». І могли по 6 годин, по 7 годин обговорювати в зумі порядок денний. Але все те, що виносилося до зали в парламенті, голосувалося консенсусно всіма групами, всіма фракціями, дуже швидко ухвалювалося. Особливо це на початку березня 2022 року.

Я трошки з ностальгією згадую ті часи, тому що коли політика десь залишилися за лаштунками, то важливі рішення дуже швидко і якісно ухвалювалися. А зараз вже політика потроху повернулася. І ми бачимо вже і виступи за трибуною, і якісь торги стосовно правок. Хтось там тисячу правок може подати до законопроєкту до другого читання. А потім це вже є предметом торгу. Для того, щоб їх знімати, певні політичні лідери кажуть: а ми там хочемо етер чи виступ за трибуною, давайте 15 хвилин. Ні, не 15. Давайте 10. На семи десь там можемо домовитися. Це вже якраз елементи політики.

Я думаю, що зараз, коли Верховна Рада буде в доступі на телебаченні, це можна буде дуже легко побачити, проаналізувати і зробити свої власні висновки.

– Власне, те, що «оборонної коаліції» вже як такої немає, ще свідчить той факт, що ваш однопартієць подавав звернення до Руслана Стефанчука, який не підписали ані ви, ані Давид Арахамія як керівництво партії і фракції. Я маю на увазі звернення щодо позбавлення мандатів народних депутатів забороненої ОПЗЖ.

– Ви про Олега Дунду говорите?

– Так. Чому ви не підписали? І як будуть далі розвиватися події з тим, щоб позбавити цих депутатів повноважень?

– Перш за все, ми дуже якісно зробили свою роботу на базі нашого профільного комітету. Ці законопроєкти, які стосуються позбавлення депутатів від ОПЗЖ мандатів на місцевому рівні, проходили обговорення, проходили спочатку підкомітети, а потім проходили комітет профільний у Верховній Раді, який я очолюю. Ми дуже швидко обговорили, випустили, направили, пройшли всю відповідну процедуру. І вже ці документи – їм нічого не заважає бути...

– Це ви зараз про законопроєкт 7476, про позбавлення депутатів ОПЗЖ мандатів на місцях. А як щодо депутатів Верховної Ради?

– Зараз рішення ухвалює виключно погоджувальна рада. Тобто керівники фракцій і груп ухвалюють рішення, що потрапляє до порядку денного. Звернення Олега Дунди, я думаю, багато людей не підписувало з простої причини. Ми всі пам’ятаємо більше ніж 1600 правок, які Олег подавав до законопроєктів, які ми називаємо «антиколомойськими», це банківські законопроєкти. Ми знаємо також, коли був захист певної групи, скажемо так делікатно, у парламенті. Тому багато хто з колег не вважає за потрібне підписувати такі документи.

– Саме його авторства?

– Саме його авторства. Тому що ми задекларували свого часу боротьбу з олігархами. І коли олігархи мають певний вплив через певних депутатів, які подають по 1600 правок до антиолігархічних законів... Тому тут треба бути послідовним. А коли людина свідомо подає тисячі правок до важливого законопроєкту, ми сидимо в цьому «поправковому спамі» – це вже позиція, ти вже обираєш, з ким ти працюєш.

– Це було звернення від Дунди. Але є різні законопроєкти щодо позбавлення депутатів ОПЗЖ мандатів і повноважень. Чому підвис цей закон? Пів року, якщо я не помиляюся, він вже знаходиться у Раді.

– Всі рішення ухвалює погоджувальна рада, які законопроєкти виносити до сесійної зали. І керівники комітетів – ми маємо лише дорадчий голос, можемо щось рекомендувати. Ми, до речі, рекомендували погоджувальній раді і писали, що комітет виконав свою роботу, будь ласка, беріть і працюйте далі. Тому зараз це питання точно не до мене. Не всі законопроєкти і зараз попадають, відносять до порядку денного, але таке рішення ухвалюють керівники фракцій, груп. Такий регламент, так ми працюємо.

– Не секрет, що на початку утворення партії «Слуга народу» говорили про те, що є декілька центрів впливу всередині самої партії. Чи змінилося щось з війною? Інколи навіть доводилося президенту приїжджати і переконувати, як голосувати «Слугам народу». Чи відбувається це зараз? Як часто на засідання фракції приїжджає президент?

– Президент зайнятий питаннями військовими. Президент зайнятий питаннями міжнародними. І мені здається, що нам як фракції було би трошки соромно, якби президент приїжджав до нас і говорив, як голосувати. Правда, це сором! Тому ми справляємося власними силами.

Війна дуже показала, хто є хто, хто і як включався в роботу, особливо в перші дні. Інколи жартують, кажуть, що в нашому чаті офіційному фракції є журналісти... Не може бути секретом жодна інформація, яка є в офіційному чаті фракції. Мені дуже хотілося б, щоб журналісти тоді побачили, наскільки фракція була згуртована в перші дні, наскільки швидко йшов обмін інформацією, наскільки швидко вирішувалися різні проблеми. У той час фракція себе показала як такий єдиний кулак, який спроможний...

– А зараз?

– У нас у фракції є такі проблеми, які називаються, наприклад, МФО «Розумна політика». Ми ж не будемо приховувати, що є частина людей, які є офіційно, де-юре, частиною фракції, а неофіційно, де-факто, орієнтуються на того ж Дмитра Разумкова. Добре, що таких людей небагато. До речі, вже виходили з цього МФО «Розумна політика». Наприклад, Дмитро Гурін зрозумів, що в період війни точно не повинен там знаходитися. І він повернувся. Декілька людей-перебіжчиків, які з цієї «Розумної політики» з’явилися вже в інших групах. У групі «Відновлення», наприклад. Це той же Воронько. Він був і там, і там. Просто як у тій казці про колобка: і у того, і у того...

Але є такі люди, які вважають, що потрібно робити свій якийсь власний політичний проєкт. Тому що вони прекрасно усвідомлюють, що з ними політичного майбутнього у «Слузі народу» точно не буде. Тому вони шукають різні речі, там піарні речі, придумують політичні ходи, шукають хайпові теми.

– А як ви їх переконуєте як голова партії?

– Я ж – голова партії «Слуга народу». Вони точно не є членами партії. Вони є членами фракції. Але фракція монобільшості для нас, звичайно, дуже важлива, тому що вона ухвалює законодавчі рішення. Вона є, з точки зору партії, однією із більше 800 фракцій на сьогодні. У всіх фракціях, неважливо, чи це фракція в обласній раді, чи це фракція в міській раді чи в сільській, селищній – у всіх є своя проблематика, є своя внутрішня дискусія, іноді навіть досить жорстка. Але це, мабуть, нормальний процес розвитку і фракції, і взагалі партії.

– А що відбувається після скандалів з Тищенком, Халімоном? Чи є напруга певна серед членів у партії у спілкуванні? Чи ці персональні образи, про які забули на початку війни, чи зараз до них повернулися?

– Якщо чесно, це ж неприємно, коли тебе виключають з партії, коли тебе звільняють з посади. Звичайно, і Трухін, і Тищенко, і всі інші, кого ми покарали...

– А Халімона покарали чи ні? Це вважається покаранням?

– Павло взагалі сам вийшов з ініціативою на момент проведення розслідування. Він зараз самостійно склав повноваження голови в чернігівській організації. В цей же ж день вийшло розслідування. Павло написав відповідну заяву. Я її задовольнила. Відразу ж вийшло відповідне розпорядження. І ми призначили нового очільника чернігівської організації.

– Але він залишився заступником голови фракції.

– Заступник голови фракції – це до Давида Арахамії. У нас там різні швидкості. Різні партійні і фракційні процеси – вони різні.

– Ви згадали, що перші дні війни показали, хто є хто, хто і як долучився в процеси. Окрім Ковальова, про якого всім відомо, чи багато колабораціоністів і зрадників було в лавах партії, про яких відомо?

– У лавах партії ні. Ковальов також не був членом партії. Він був висунутий політичною партією «Слуга народу», але членом партії він не був. В нас було ще випадки на Харківщині. Також це були не члени партії, але це були місцеві депутати, яких наша політична сила привела у владу на місцевому рівні.

Ми дуже швидко реагуємо, ми застосовуємо імперативний мандат. Дуже добре, що є така можливість для місцевих депутатів застосовувати таку процедуру і позбавляти їх мандата. Але ці люди, які обрали шлях колаборантів, то їм точно байдуже, чи буде у них цей мандат, чи не буде. А для нас це можливість показати, як політична сила діє, і засвідчити свою позицію в такому питанні.

– Чергові вибори до Верховної Ради мали би відбутися 29 жовтня цього року. Навіть за найоптимістичнішими прогнозами, навряд чи вони відбудуться восени. Але якби партія «Слуга народу» йшла на вибори, а вона, напевно б, йшла, з якою програмою? Чи сильно вона була б трансформована? Чи, можливо, йшла би «Слуга народу» з якимись іншими партіями в коаліції?

– Як ми можемо з вами зараз мріяти чи якісь просто фантазії на цю тему?

– Але партійна робота все рівно йде.

– Коли до повномасштабного вторгнення партія «Слуга народу» – це одна структура, одна сила. Звичайно, у нас є певні положення. Ми їх навіть переписали для того, щоб зафіксувати такий перехідний період, що ми зараз робимо. Ми це називаємо неелекторальний період розвитку нашої партії. Але це не говорить про те, що ми не моніторимо свої передвиборчі обіцянки. Але зараз ми точно не можемо займатися політичною боротьбою, якоюсь агітацією. Ми не проводимо соціологічні дослідження, ми не робимо жодних речей, які робить нормальна партія, коли немає повномасштабного вторгнення. Буде перемога – звичайно, ми будемо робити всі ці речі.

Звичайно, будемо переписувати і програму партії, тому що вона повинна бути адаптована до нових викликів. У нас буде після перемоги найпрекрасніший час, який буде пов'язаний з відновленням нашої країни. І це не просто про фізичне відновлення будинків. Це взагалі про перезавантаження і відносин у суспільстві, і про перезавантаження певних наших інституцій. І, звичайно, ми програму будемо переглядати.

Зараз на рівні (є окремо партійна історія, є ще комітетська історія) комітету в нас йдуть дискусії. Тут такий тон задає, звичайно, ЦВК. Тому що колосальна проблема. Більше ніж 8 мільйонів людей зараз перебувають за кордоном, а 5 мільйонів з них зареєстровані як люди, які потребують відповідної допомоги. Як ці люди будуть брати участь у перших післявоєнних виборах? Фізично консульства на території тієї ж Польщі, де лише 1,5 мільйона людей перебувають, взагалі не зможуть організувати процедуру виборів. Відтак по кожній іншій країні, яка приймає наших людей, ти бачиш, що консульства не зможуть виконати свою роботу в організації виборчого процесу.

Ми дивимося на виборчу інфраструктуру. Ті ж самі школи, в яких проводилися голосування. Там колосальні руйнування. У них теж не можна буде проводити вибори. Що робити з реєстром виборців? Також величезне питання. 24 лютого ЦВК його закрила. Але зараз ми розуміємо, що ці дані потрібно уточнювати.

І, звичайно, всі ці проблеми ми зараз обговорюємо на рівні ідей. Обговорюємо і можливість голосування поштою, і можливість голосування в електронному вигляді. Але це ідеї, це ще навіть не законодавчі ініціативи. Тому поки наші ЗСУ, поки наша армія здобуває перемогу на фронті, ми на партійному рівні допомагаємо людям. Згорнули, забрали всю політичну діяльність, а на рівні законодавчого органу проводимо дискусію на базі ЦВК, створення робочої групи для того, щоб вже потім давати відповідні напрацювання.

У нас зараз йде робота також з експертним середовищем, з ЦВК Боснії і Герцеговини. Вони також проходили такий післявоєнний період, коли проводили вибори. Звичайно, не з таким масштабом проблем, як в України. Але такого досвіду немає у жодної країни. Але ми вивчаємо, ми спілкуємося, ставимо запитання, шукаємо якесь рішення, щоб, коли буде перемога, у нас буде вже така ціла палітра знайдених рішень.

– Закон про компенсацію зруйнованого житла ухвалений, підписаний, наприкінці травня починає діяти.

– Чекаємо дуже.

– А як це буде виглядати на практиці? Ми розуміємо, що сотні тисяч людей зазнали збитків, але руйнування тривають і далі, щодня. Покроково, як буде відбуватися відшкодування збитків? Хто перший в черзі? Той, хто перший подав заявку? Яка пріоритетність?

– Ми так довго цей закон проводили. Між першим читанням 1 квітня 2022 року і ухваленням вже в 2023 році пройшов період в 11 місяців. Ми дуже довго шукали джерела, з яких можна буде виплачувати таку компенсацію. І коли зрозуміли, що вже є перше джерело, це якраз 17 мільярдів арештованих коштів дочок російських банків, у тому числі російського «Сбербанку», ми зрозуміли, що вже можемо запускати відповідний процес.

55,2 мільярда гривень на цей рік заплановано, що будуть у фонді ліквідації наслідків збройної агресії. Саме цей фонд є основним джерелом, який буде забезпечувати механізм компенсації. Поки Верховна Рада шукала джерела наповнення цього фонду, поки ми сперечалися з опозиційними силами стосовно того, а чому ми будемо тільки компенсувати за зруйновне житло, а як же ж нежитлові приміщення, а як же ж бізнес. І ми там дуже довго доводили, що в нас грошей немає, давайте вирішимо першу людську проблему з забезпеченням перших нагальних житлових проблем.

У той час, поки ми дискутували, шукали рішення, Міністерство з цифрової трансформації через «Дію» запустило можливість, коли люди, у кого зруйноване або пошкоджене житло, подавали інформаційні повідомлення. І на сьогодні у нас є величезна база. Це така своєрідна статистика, де ми бачимо, що 355 тисяч з таких повідомлень вже надано людьми. Це більш ніж 24 мільйони квадратних метрів пошкодженого і зруйнованого житла. А всі ці інформаційні повідомлення, коли закон почне діяти, будуть ставати вже відповідними заявами на компенсацію, коли комісія, яка створена при органі місцевого самоврядування, проведе відповідну верифікацію.

«Будинок розбитий, грошей немає» – жителька Невельського про наслідки обстрілу

– Це буквально фізична перевірка документів? У багатьох людей втрачені документи.

– Якщо документи втрачені, потрібно не гаяти час, звертатися до суду прямо зараз для того, щоб суд підтвердив право власності. Є такі люди, в яких немає документів, але інформація є в реєстрах. І ці комісії наділені відповідними правами. Вони можуть робити запити до різних органів, отримувати інформацію для того, щоб не людина ходила ніжками і збирала там необхідні документи, необхідну інформацію, а щоб саме ця комісія максимально допомогла.

– А ви не бачите тут корупційних ризиків, коли комісія за те, щоб швидше тут чи іншу справу перевірити, верифікувати документи, може вимагати хабарі?

– Корупція і органи місцевого самоврядування, на жаль, поки що це такі слова-синоніми, вони дуже поряд стоять. Єдине, що може побороти корупцію – це цифрові інструменти. Тому у нас комісія дуже обмежена в тому, щоб зробити щось з корупційним ризиком.

У нас вся робота, робота всього механізму з компенсації буде відбуватися через використання реєстру пошкодженого та зруйнованого майна. Цей реєстр вже існує, до нього вже приєдналося більше ніж 650 громад, з одного боку. А з другого боку, ці громади вже заповнюють інформацію стосовно зруйнованих і пошкоджених об’єктів. Паралельно йде інформація, інформаційні повідомлення від людей. І коли вся ця інформація буде одна з одною накладатися, то якраз цей реєстр буде максимально наповнений. І через цей реєстр буде відбуватися і відповідна генерація того ж самого житлового сертифікату. Якщо у людини зруйнована квартира і не підлягає відновленню, людина буде отримувати житловий сертифікат також в електронній формі через цей реєстр. Реєстр створений таким чином, що чиновник місцевий не може туди залізти руками, якось чергу переробити, якось не виконати свої...

Все життя будував хату і в старості залишився бомжем – житель Новгородського (відео)

– Так а все-таки яка черговість? Тому що 24 мільйонів квадратних метри і 17 мільярдів...

– 17 мільярдів – це перші. На цей рік це вже 52,5. І я сподіваюся, що...

– Але все рівно це поки що не покриває.

– Прибуток НБУ 35 мільярдів гривень також буде направлений до цього фонду. Я впевнена, що коли механізм запрацює, наші міжнародні партнери, донори подивляться, наскільки це зручно, просто, за чесними правилами відбувається, вони також будуть надавати таку допомогу.

Багато питань, які стосуються того, що робити, якщо зруйноване житло на тимчасово окупованій території? Не переживати, зараз такі сучасні засоби і через супутник, і фотоаерозйомка, і всі-всі різні програми, які дуже чітко дають можливість ідентифікувати. Якщо там місцева влада, яка знаходиться тут, а територія тимчасово окупована, не контролюється, все рівно ти можеш бачити, які будинки зруйновані, ти всю цю інформацію вносиш в реєстр пошкодженого і зруйнованого житла. І така компенсація буде людям надаватися.

Були ще такі запитання, наприклад, що робити, коли весь квартал зруйнований, а твій будиночок стоїть посередині цього кварталу. Начебто він фізично не зруйнований, але до нього немає якогось доступу і взагалі його не можна використовувати. Ми це також в законі передбачили, назвали це «економічна недоцільність». Тобто, якщо буде зрозуміло, що його не можна використовувати, такі люди також будуть мати можливість отримати компенсацію.

– А коли? В ідеальних умовах? Бо процес верифікації, реєстрів, інші процедури.... коли перша людина зможе отримати компенсацію за зруйноване житло, за вашими прогнозами?

– Приходить нещодавно до мене очільник нашої партійної організації на Житомирщині Арсеній Пушкаренко. Він – народний депутат, член бюджетного комітету. Він дуже активний в плані відбудови своєї рідної Житомирської області. Він каже: так, ми порахували, у нас 600 будинків, це не так багато, ми можемо вже зараз підготувати всю інформацію для того, щоб бути одними з перших, хто буде отримувати таку компенсацію.

Коли мер міста або очільник громади зацікавлений в тому, щоб люди якнайшвидше отримували цю компенсацію, то він розіб’ється, але зробить все, щоб це швидко відбувалося. Тому що закінчиться війна, буде перемога, будуть знову вибори. І ці ж люди знову будуть вибирати очільників міст. Тому ми сподіваємося, що місцевій владі сьогодні нічого не буде заважати дуже швидко організувати процеси.

Зруйноване, але вільне: місто Ізюм після визволення із російської окупації (фотогалерея)

Ми сьогодні ще чекаємо від уряду декілька постанов. Тому що найголовніша постанова Кабміну буде якраз стосуватися того, а яка ж вартість квадратного метра, яка буде компенсуватися, коли воно було зруйноване. І ось тут головне – це зберегти справедливість, щоб люди, коли будуть отримувати кошти за зруйноване житло, вони на ці гроші, на цей житловий сертифікат або на цільові кошти, якщо це приватний будинок, щоб дійсно змогли собі обрати гідне житло.

Ми не обмежили ні у виборі населеного пункту, ні у виборі того, чи це буде вторинний ринок, готове житло чи, можливо, людина захоче інвестувати у житло, яке тільки будується. Громадяни будуть самі обирати. Ми як держава не маємо жодного, жодного навіть морального права нав’язувати свої якісь вимоги. Тому максимально буде залежати від того, що людина обрала і як місцева влада дуже швидко спрацювала на своєму рівні.

Якщо не вирішимо житлову проблему наших людей, ми їх не повернемо просто. Перемога, житло, робота – ці три речі, коли українці будуть точно перебувати тут на своїй землі, будуть працювати, розвивати економіку і створювати нову сучасну Україну.

Армія відновлення: хто, як і за що відновлює українцям житло? | #ВУКРАЇНІ

– А що стосується інфраструктури. Яка взаємодія місцевої влади з державним агентством з відновлення, яке очолив Мустафа Найєм? Які повноваження будуть у громад? Чи вони можуть напряму отримувати кошти?

– Я думаю, що питання ж не в коштах. Питання в тому, яка ця громада буде взагалі після війни, за якими правилами вона буде розвиватися. Плани і програми. Економіка, демографія, екологічна складова. Коли в тебе заміновані поля, то також є певне питання, бо ти не розумієш, в який термін ти їх будеш розміновувати, якими силами, якими ресурсами. Питання, яке також обмежує розвиток громади, наприклад, що робити з будівельним сміттям. Один Бучанський район – 2 мільйони тонн. І це тільки будівельне сміття. Я особисто дуже не хотіла би, щоб це будівельне сміття просто захоронювали в нашій землі. Потрібно передумови передбачити...

– Тут питання все ж таки грошей. Таке навантаження лягає на місцеву владу?

– Звичайно. Місцева влада без центральної влади, як і центральна влада без місцевої влади, нічого не вирішить. Але найголовніше – це те, щоб було правильне планування, щоб були чіткі плани. Спочатку ти бачиш, як буде розвиватися твоя громада, а потім ти бачиш, що ти будеш відновлювати в першу чергу, що ти будеш відбудовувати в другу чергу. Можливо, якісь речі взагалі потрібно буде переглянути. Тому що, наприклад, якщо у Вінницькій області є громади, в яких переїхало, оселилося і планує жити на 20%, інколи на 30% більше, ніж ця громада раніше мала, то, звичайно, цій громаді, навіть якщо там не було руйнувань, їй потрібно передивитися і сказати: ага, у мене не вистачає, я не можу як держава надавати послуги, мені потрібен новий ЦНАП, мені треба ще два садочки, одну школу і так далі.

– І з цим йти до агенції?

– І з цим також можна йти до агенції. Можна не йти до агенції, можна реалізовувати на місцевому рівні такі програми. Є багато донорських програм, коли вони приходять напряму до голови громади, до очільника області. Є соціальний бізнес, до речі, відповідальний, який також виявляє певне бажання, коли він хоче відновити якийсь будинок чи якийсь соціальний об’єкт.

Але найголовніше – потрібно розуміти, що без бачення, як ця громада буде розвиватися, ніхто не прийде. Тобто ці гроші вже не будуть правильно використані для того, щоб це було на 100% для розвитку громади.