Віцепрем’єр Олексій Резніков: «Час нагадати Росії, що Крим – це Україна!»

З лютого 2014 року Кримський півострів перебуває під російською окупацією. На початку Кремль намагався виправдати свою військову агресію контрольованим «референдумом», який спирався на російські багнети, а не на волевиявлення людей. Втім, світова спільнота не була введена в оману: лише Росія та кілька держав, які відкидають будь-які норми поведінки, визнали окупацію, натомість переважна більшість країн світу вважають Крим невід’ємною частиною України.

Наступними тижнями, на установчому саміті «Кримської платформи», Україна нагадає світовій спільноті про російську агресію. Платформа – це нова ініціатива президента Зеленського, яка має підвищити пріоритетність окупації Криму серед інших світових проблем, а також координувати практичні заходи, направлені на деокупацію українського півострова.

Деокупація для українців – це не лише питання суверенітету, прав людини чи національної безпеки. Це також боротьба за міжнародне право та історичну справедливість.

Від початку вторгнення російська пропаганда міфологізовувала Крим як «споконвічно російську землю». Не існує більшої брехні, ніж це.

Російська імперія з’явилася відносно нещодавно в Криму і займає не багато місця у трьохтисячолітній історії півострова. До появи Російської імперії в кінці 18-го сторіччя Крим був домівкою для космополітичної групи народів та націй. Це греки, скіфи, римляни, готи, візантійці та чимало інших. Крим ніколи не був одвічно російською землею, а натомість перебував на перетині культур та цивілізації.

Часи Кримського ханства займають важливе місце у кримській історії. Протягом цього періоду еволюціонувала ідентичність кримських татар. Кримські татари не мають власної держави вже майже 250 років, але, згідно із законом, ухваленим українським парламентом у липні 2021 року, вони є корінним народом України.

Діти в національних кримськотатарських костюмах під час мітингу до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Київ, 18 травня 2019 року

Неможливо перебільшити важливість Криму для кримських татар. Усю кримськотатарську націю було депортовано з півострова в 1944 році за наказом Йосифа Сталіна. Їм не давали повернутися аж доти, доки Україна не здобула незалежність. У світлі цих спогадів російська окупація півострова видається ще більш шокуючою.

Крим завжди був присутній в українській історії. Князь Володимир Великий, за правління якого Київська Русь прийняла християнство, сам був хрещений у Криму.

Пам’ятник правителю України-Русі, князю Володимиру Великому в Лондоні біля посольства України у Великій Британії. Його встановили у 1988 році з нагоди 1000-ліття Хрещення України

У більш модерні часи українці й надалі відігравали важливі ролі у ключових розділах кримської історії. Наприклад, у багатьох містах Британії, Франції та Італії є пам’ятники та вулиці, що названі на честь Севастополя. Так вони вшановують події 170-річної давності – Кримську війну. Але не багатьом відомо, що велику частку тих «росіян», які обороняли Севастополь, становили українці.

Офіційне перепідпорядкування Криму УРСР у 1954 році відповідало глибоким історичним, економічним та логістичним зв’язкам, які протягом століть пов’язували континентальну Україну з півостровом. Після включення Криму в УРСР півострів процвітав, а нова хвиля українських мігрантів рушила на південь.

Нащадки цих мігрантів й надалі вважають Крим батьківщиною. Вони народилася у Криму, їхні пращури поховані там. Тому натяки, що нібито нинішня українська влада хоче обміняти Крим на мир з Росією, є не лише абсурдними, а й гротескними.

Від початку вторгнення у 2014 році, Росія працювала без упину, щоб стерти усе, що нагадувало про український Крим. Росія застосовувала політику примусової асиміляції, а також впливала на демографічну ситуація шляхом великого переселення з Росії на півострів.

Згідно з переписом населення 2001 року, в Криму мешкало понад 570 тисяч етнічних українців, чверть населення півострова. За декілька місяців після окупації Криму російська окупаційна влада заявила, що в Криму проживає менше від 350 тисяч етнічних українців. Ця приголомшлива статистична брехня була ранньою вісткою російських планів щодо півострова.

Ціль Путіна не є секретом

Не дивує те, що кількість жителів Криму, які вважають українську рідною мовою, суттєво впала після 2014 року. Тимчасом, Православна церква України (ПЦУ) перебуває під постійним тиском. Десятки українців є бранцями Кремля. Ті, хто критично висловлюється щодо російського загарбання півострова, ризикують втратити засоби для існування – і це не найгірший варіант.

Фінальна ціль Путіна ні для кого не є секретом. Він хоче асимілювати усе населення Криму, усіх етнічних українців та усіх кримських татар. Він заперечує існування окремої української національної ідентичності, і вважає, що українці та росіяни – один народ. Результати таких злочинних ідей можна нині побачити в Криму.

Для сприяння цьому процесу Москва активно переселяє росіян на півострів для того, щоб змінити етнічний склад півострова. Російські чиновники не люблять говорити на цю тему, але навіть, згідно з помірними оцінками, понад 500 тисяч росіян переселилося на острів від початку окупації. Навіть ця цифра передає усю радикальність демографічних змін за надзвичайно короткий період.

Крим – це трофей для Путіна. Крим також має вагому військову цінність. Російська військова присутність суттєво збільшилася від початку вторгнення у Крим.

Враховуючи це, дії деяких західних країн видаються, м’яко кажучи, занадто мінливими. У той час, коли уряди приєднуються до міжнародних санкції проти Росії, компанії деяких європейських держав надають Кремлю безцінну матеріальну допомогу в таких проєктах, як возведення Кримського мосту та побудова нових електростанцій.

Ці дії короткозорі. Окремі європейські фірми отримували мільйони за допомогу Росії у розбудові її війська в Криму, але уряди витрачатимуть мільярди у протистоянні підживленій російські загрозі. Кремль перетворює Крим на «авіаносець, який неможливо потопити», який скоріш буде погрожувати більше Європі ніж Україні.

Різниця між сучасним Кримом та доокупаційним Кримом разюча. Український Крим був мирним, повним толерантності місцем. Місцем, яке найчастіше асоціювалося з туризмом. Крим був домівкою для етнічних українців, росіян, кримських татар та десятка інших народів. Росіяни порушили цей баланс і перетворили Крим у фронт нової Холодної війни. Для того, щоб покінчити з цією конфронтацією, увесь світ має докласти зусиль до повернення Криму його попередньо статусу – мирного півострова.

«Кримська платформа» має це на меті. Одним з питань, які будуть активно обговорювати на ній, протягом установчого саміту, ймовірно стане посилення санкцій проти Росії.

Маємо протистояти путінський політиці в Криму

Поглиблення двосторонньої та багатосторонньої військової співпраці з Україною є необхідним кроком для європейської безпеки. Ми вважаємо, прийшов час говорити про постійну присутність союзних військ на території України. Не вистачає прогресу в інтеграції в НАТО. Найважливіше: ми маємо надіслати чіткий сигнал Москві про нашу єдність та відданість. «Кримська платформа» надасть таку можливість.

Незабаром виповниться два роки від моменту, коли я почав брати участь у переговорах із росіянами. «Прагматичні» – це слово описує їх найкраще, вони чуть лише мову сили. Захід має продемонструвати власну готовість протидіяти Кремлю, інакше Москва буде й далі поширювати свою агресивну політику. Щоб запобігти цьому, ми маємо протистояти путінський політиці в Криму і показати, що демократичний світ робитиме окупацію все більш нестерпною, доки Росія не полише свої імперські амбіції.

Олексій Резніков – віцепрем’єр-міністр України з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Передрук здійснено з дозволу «Атлантичної ради» США