- «Як Україна стала випробувальним майданчиком для кібервійни», – розповідає німецький щоденник Die Welt
- «Як найбідніша країна Європи впорається з коронавірусом?» Це стаття про Україну видання The National Interest
- «Зеленський воскрешає свій реформаторський мандат у час насування коронавірусу», – пише Андерс Ослунд на сайті Atlantic Council
«Як Україна стала випробувальним майданчиком для кібервійни» – про це пише німецький щоденник Die Welt. Як каже журналістові київський IT-юрист Артем Афян, в Україні доба приватного хакерства добігає кінця, і хакерство стає організованим: «Якщо підлітка ловлять на хакерстві, приходить поліція. А наступного дня якась компанія пропонує йому 5 тисяч доларів на місяць, якщо він буде працювати на неї». Як зазначає видання, пересічний річний дохід в Україні нижчий від 10 тисяч доларів.
І такий розвиток подій, мовиться в статті, має й політичне підґрунтя: 2014 року Україна відірвалася від Росії завдяки революції Майдану, і з цим звільненням країна також стала випробувальним майданчиком для кібервійни, яка там зараз вирує. І Сполучені Штати направляють свої кібервійська до України, щоб там вивчати, як працюють кібератаки і як до них підготуватися. США-бо вже теж знають, до яких наслідків може призвести кібервійна, принаймні з часу атак на сервери Демократичної партії, які, як кажуть, допомогли перемогти президентові Дональду Трампові.
Майже неможливо, пише автор, чітко довести причетність до кібератаки певної держави чи командної структури. Але у випадку значних атак в Україні експерти й працівники розвідувальних служб чітко вбачають почерк Росії.
У статті наведена низка прикладів таких кібератак, починаючи з найгучнішої з них, із використанням вірусу Notpetya – комп’ютерного «хробака», який улітку 2017 року паралізував усю країну з одного зламаного сервера невеликої київської IT-компанії. За оцінками, він знищив дані 10 відсотків усіх комп’ютерів в Україні і також паралізував два аеропорти, 22 банки і кілька органів влади. А потім Notpetya потрапив і в комп’ютерні мережі великих західних фірм. Пізніше фахівці з кібербезпеки з Білого дому у США оцінили загальносвітові втрати приблизно в 10 мільярдів доларів – і звинуватили російську спецслужбу ГРУ в цій кібератаці, яку вважають наразі найбільш руйнівною у світі, мовиться в статті.
Постійна загроза для українських комп’ютерних систем також перетворила кібербезпеку на одну з головних тем, і зараз хакери і фахівці з кібербезпеки працюють на уряд і дедалі більше залучають і міжнародні замовлення, пише видання.
Іще один київський співрозмовник автора статті – фахівець із кібербезпеки Віктор Жора. Він зі своєю компанією Infosafe забезпечував кібербезпеку восьми останніх виборів в Україні, парламентських і президентських, починаючи з 2009 року.
Фахівець пригадує кібератаку 25 травня 2014 року (в день президентських виборів – ред.): «Тоді наш великий сусід вирішив довести решті світу, що ми обрали в Києві «хунту». За його словами, атака мала три фази. В першій, іще до виборів, хакери непомітно здобули доступ до комп’ютерної системи Центральної виборчої комісії завдяки фішинговим атакам.
І за лічені години до оприлюднення перших попередніх даних виборів на сайті ЦВК, пригадує Жора, він із колегами помітили, що на сторінку для публікації цих даних уже завантажене фото нібито переможця виборів, і його можна оприлюднити щомиті. То був Дмитро Ярош, тодішній лідер ультраправої воєнізованої організації «Правий сектор», мовиться в статті. Поява цього фото на офіційному сайті ЦВК мала б катастрофічні наслідки для України: російські ЗМІ, які мають багато споживачів і в Україні, дали б новий поштовх своїй тезі про «хунту».
«Коли ми побачили це фото, ми зрозуміли, що система зламана», – сказав Жора німецькому журналістові. За його словами, повна перевірка системи і надійне блокування нападника забрали б надто багато часу. «Тож ми почали повністю замінювати всі вузли і сам сайт», – сказав він. Новий сайт запрацював якраз перед оприлюдненням перших даних.
«Єдине звернення до старого посилання на сайті, за яким мало б з’явитися фото Яроша, надійшло з IP-адреси одного російського телеканалу», – сказав Жора з багатозначним поглядом. І цей злам сайту ЦВК був ніби стартовим пострілом для значних політичних кібератак проти України, мовиться в статті.
Її автор далі згадує про те, як під вечір 23 грудня 2015 року раптово пропало світло в 230 тисяч мешканців Івано-Франківської області. Тоді хакери здійснили дуже складну операцію і вперше в світі перехопили контроль над енергомережею.
Нападники підготувалися добре. Заражати комп’ютери працівників енергопостачальників у західній Україні вони почали ще навесні 2015 року. Вони місяцями обходили захисні системи і вивчали комп’ютерні системи мереж і їхні функції. І 23 грудня 2015-го вони вимкнули рубильники на трьох розподільчих центрах і 30 центрах нижчого рівня. До того ж вони паралізували й аварійні генератори в трьох розподільчих центрах, які зазнали нападу, так що навіть їхні працівники залишилися в темряві.
Кібернапад, відомий як BlackEnergy, повторився майже через рік, у грудні 2016-го, в київській компанії «Київенерго». «У північній частині Києва погасло світло. Використана для цього шкідлива програма була написана спеціально для контрольних систем «Київенерго», – каже Жора.
Після цих випадків США направили до України свої спеціальні кібервійська, які вивчають ці напади, щоб підготувати до них самі Сполучені Штати. Бо, як каже Жора, «нашою відповіддю на BlackEnergy було руками знову ввімкнути рубильники в розподільчих центрах; у США це вже неможливо, бо там електромережі повністю контролюються суто електронним чином».
Швейцарська фахівчиня з кібербезпеки Марі Бецнер, яка вивчає роль кібератак у таких конфліктах, як війни в Україні чи Сирії, в одній зі своїх наукових статей налічила в Україні 64 кібернетичні атаки і контратаки за час від листопада 2013-го до грудня 2016 року. «Україна, безумовно, має стратегічну цінність для США. Сполучені Штати можуть з’ясувати в Україні, яким чином були здійснені напади на системи, які шкідливі програми були використані, а також вивчити тактику нападників», – сказала вона в інтерв’ю авторові статті.
Журналіст далі пише про українську платформу HackenProof, яку заснували Єгор Аушев і Євгенія Брошеван: на ній можуть реєструватися компанії, щоб близько трьох тисяч легальних хакерів шукали вразливості в комп’ютерних системах цих компаній і повідомляли замовників про них. Серед таких замовників, якими вони особливо пишаються, – неназвана азійська авіакомпанія. За словами Аушева, які наведено в статті, зараз в Україні працює близько трьох десятків компаній із кібербезпеки.
«Не в останню чергу завдяки таким зламуванням, як BlackEnergy чи Notpetya, галузь кібербезпеки зараз квітне як ніколи. І українські хакери тепер стали впізнаваною маркою в цьому вогні кібервійни», – мовиться в статті.
Американське видання The National Interest порушує питання: «Як найбідніша країна Європи впорається з коронавірусом?» Це стаття про Україну, яка, за словами видання, через цей коронавірус має проблему: більшість прогнозів передбачають рецесію, а найкращі сценарії – скорочення економіки на 5 чи й 10 відсотків, інфляцію і пів мільйона безробітних. Автори статті – американські дослідники Мелінда Герінґ із Інституту досліджень зовнішньої політики, яка редагує розділ блогів про Україну на сайті аналітичного центру «Атлантична рада» (Atlantic Council), і Дуґ Клайн, програмний асистент Євразійського центру «Атлантичної ради».
За словами авторів, коронавірус, який по-справжньому вразить Україну в майбутньому, може зруйнувати її економіку і уряд.
А уряд під проводом політичного шоумена Володимира Зеленського лише недавно, 4 березня, змінився – і ринки були від цього явно не в захваті: дохідність за короткотерміновими євробондами злетіла вгору від 3,5 до 7,75 відсотків річно. (Стаття була оприлюднена 30 березня, і деякі наведені в ній дані могли відтоді змінитися.) Українська гривня падає, а міжнародні фінансові ринки нині для України закриті. Країна потребує майже 10 мільярдів доларів від Міжнародного валютного фонду, але ще не ясно, чи парламент України пристане на вимоги МВФ, мовилося в статті на час її публікації.
Автори далі аналізують готовність України до коронавірусної пандемії і доходять висновку: Україна прямує до великої катастрофи. Зокрема, на півдні України є 130 апаратів штучної вентиляції легень на 4 мільйони мешканців, і з них 40 працюють у реанімаційних відділеннях – це означає, що, коли COVID-19 прийде по-справжньому, цих апаратів буде доступно тільки 70.
Наводячи дані про захворілих і померлих, автори звертають увагу, що тестів бракує, тому справжній обсяг проблеми ще не відомий.
Загалом по Україні є 6 тисяч апаратів ШВЛ на 44 мільйони населення, мовиться в статті, тоді як Німеччина на свої 82 мільйони людей має 25 тисяч таких апаратів і щойно замовила ще 10 тисяч. Українська система охорони здоров’я рахітична, якщо сказати поблажливо: існує повно розповідей про хабарі і необхідність приходити зі своїм шприцом.
Міністр охорони здоров’я Ілля Ємець виступив із дикою заявою, що «всі пенсіонери помруть», і 30 березня парламент України звільнив його. Натомість докторка Уляна Супрун, колишня виконувачка обов’язків міністрині охорони здоров’я, лікар із американською освітою, не погоджується і намагається всіх заспокоїти, мовиться в статті.
Та незалежно від суперечки лікарів, пандемія тяжко вразить Україну. Влада вже позакривала аеропорти і громадський транспорт, робота з дому стала нормою для тих, хто може так працювати. Але є реальні межі того, скільки можуть тривати ці заходи. Нещодавнє онлайн-дослідження з’ясувало, що лише 27 відсотків українців мають досить заощаджень, щоб прожити довше ніж місяць, якщо влада запровадить суворий карантин.
І це справжня проблема для України, мовиться в статті. За словами Геннадія Чижикова, президента Торгово-промислової палати України, через коронавірус роботу вже втратили від 500 тисяч до 700 тисяч українців. За його оцінками, це число за наступні кілька тижнів може зрости вп’ятеро.
Але, попри такі реальні проблеми, картина не зовсім безрадісна. Компанії збирають кошти і готові ділитися ними, каже Анді Гундер, президент Американської торговельної палати в Україні. Крім того, є рішення і в Україні: приватні компанії відновлюють виробництво апаратів ШВЛ, шиють маски тощо. А ще, зазначають автори, Україна має таланти, інженерні й наукові знання, а також уміння зробити все, що треба, самому.
І в час, коли Україна починає готуватися до найгіршого, Супрун заохочує тримати відстань між людьми і часто мити руки, але без параної. А для тих, хто готовий допомогти фінансово, вона рекомендує робити внески неурядовій організації «Пацієнти України», яка має бездоганну репутацію і працює по всій країні, щоб забезпечити засоби індивідуального захисту для медиків, рентгенівські апарати й інше нагально необхідне медичне обладнання.
І, мовиться в статті, Супрун справедливо зазначає: «Ми тільки на початку епідемії в Україні».
А на сайті аналітичного центру Atlantic Council («Атлантична рада») публікує свою позитивну оцінку останніх дій Володимира Зеленського один із провідних аналітиків цього центру Андерс Ослунд: «Зеленський воскрешає свій реформаторський мандат у час насування коронавірусу».
За його словами, 30 березня було для України чудовим днем, який приніс великі позитивні зміни і розвернув антиреформаторський відступ, що тривав у країні від 4 березня. «Ухваливши давно очікуваний закон про ринок землі і в першому читанні банківський закон, влада майже забезпечила нову позику від МВФ на суму в 8 мільярдів доларів, яка стабілізує українські фінанси і допоможе країні впоратися з наростанням кризи з коронавірусом. Водночас усунення недавно призначених і дуже суперечливих міністрів фінансів і охорони здоров’я принесло значне полегшення. А найважливіше, що президент Зеленський, здається, порвав із одіозним олігархом Ігорем Коломойським», – пише автор.
Головна мета банківського закону – не дати Коломойському змоги спробувати повернути собі найбільший банк країни, «Приватбанк», співвласником якого він був до націоналізації банку в грудні 2016 року. Це зробило цей закон лакмусовим папірцем для випробування відносин президента Зеленського з олігархом і для його здатності діяти незалежно, мовиться в статті.
Автор зазначає, що Коломойський контролює близько 30 депутатів із парламентської фракції Зеленського «Слуга народу», які з часу входження в парламент у серпні 2019 року постійно голосують проти антикорупційних законів. І схоже, що протягом вихідних 28–29 березня Зеленський і голова його офісу Андрій Єрмак рішуче відвернулися від Коломойського, і найпереконливішим непрямим свідченням цього розколу стало підозріло підлаштоване в часі на 29 березня оприлюднення скандальних відеозаписів про те, ніби брат Єрмака намагався торгувати урядовими посадами, пише автор.
Відколи Україні в часи наростання всесвітньої кризи заблокований доступ на міжнародні фінансові ринки, завдання, що стояло перед українським парламентом, було чітке. МВФ – дуже прямолінійна організація: вона висуває порівняно мало значних вимог, але твердо наполягає, щоб вони були виконані. Україна вже виконала всі стандартні макроекономічні умови для нової програми, але МВФ також наполягав на банківському законі, що заборонив би повернення націоналізованих банків їхнім попереднім власникам, і законі, що дозволив би продаж сільськогосподарських земель у приватні руки.
У статті описані перипетії засідань і голосувань 30 березня в Верховній Раді, коли банківський закон у першому читанні, а закон про сільгоспземлі, перше читання якого відбулося в листопаді 2019 року, – у другому й остаточному були ухвалені. За них голосували лише частина депутатів від «Слуги народу», бо «депутати Коломойського» не підтримали їх, але вони пройшли за підтримки «Європейської солідарності» попереднього президента Петра Порошенка і «Голосу» ліберальної рок-зірки Святослава Вакарчука, а також частини незалежних. При тому земельний закон іще потребував розгляду не менш ніж 4500 поправок, головно від проросійської «Опозиційної платформи – За життя» і партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко, через що розгляд затягнувся за північ.
Описавши обмежений обсяг земельного закону, автор зазначає, що його остаточну версію треба визнати дуже скромною, «але, принаймні, ринок землі запроваджений законом», і «цей дуже поступовий початок має допомогти пом’якшити поширене суспільне занепокоєння навколо цього питання».
Також того дня, що його в статті названо «драматичним для українського парламенту», депутати усунули з посад двох найсуперечливіших міністрів, призначених при зміні уряду 4 березня. «Міністр фінансів Ігор Уманський, який дискредитував себе у відносинах із МВФ під час попереднього перебування на посаді в. о. міністра фінансів у 2009–10 роках, поступився Сергієві Марченку, який має солідну професійну і реформаторську репутацію», а «міністра охорони здоров’я Іллю Ємця, справжнього динозавра, який уже обіймав цю посаду за президентства Віктора Януковича, а нині намагався впоратися зі спалахом коронавірусу, замінив колишній голова Одеської ОДА Максим Степанов».
Як зазначає автор, тепер парламент має знову зібратися наступного тижня, щоб ухвалити банківський закон в остаточному читанні і змінений бюджет, але, за його словами, «Зеленський, здається, вже набрав нового імпульсу». Його неофіційна коаліція нині складається з трохи більш ніж 200 його «власних» депутатів, а Порошенко і Вакарчук можуть забезпечити йому прозахідну й ліберальну парламентську більшість. Тим часом опозиція складається з 30 депутатів Коломойського, а також 44 із «ОПЗЖ» і 26 депутатів Тимошенко.
«Треба ще побачити, чи втримається цей новий альянс, але він пройшов значне випробування 30 березня і, здається, стоїть на значно міцніших реформаторських позиціях», – вважає автор.