- «Київ визнає донбаських сепаратистів стороною переговорів» – Le Figaro
- «Справа Байдена»: Україна, схоже, підкоряється вказівці Дональда Трампа» – L’Opinion
- «Україна веде війну на два фронти – проти войовничого російського експансіоністського націоналізму і проти коронавірусу, і обидва не зважають на кордони» – The Kyiv Post
«Київ визнає донбаських сепаратистів стороною переговорів», – пише французький щоденник Le Figaro. «Президент України під тиском Росії погоджується вести переговори на рівних зі збройними угрупованнями на сході країни», – пише автор статті Стефан Сіоан, французький журналіст, кінодокументаліст і кінопродюсер, який живе і працює в Києві.
11 березня президент України Володимир Зеленський, як пише автор, повів свою країну до підписання документа, який прямо визнає самопроголошені утворення в Донецьку і Луганську за легітимні політичні сторони переговорів, під політичним і воєнним тиском Росії. Того дня на рутинному засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську стався справжній вибух: там, за словами журналіста, підписали документ про створення політичної «консультативної ради», в якій сепаратисти стають стороною переговорів із Києвом (якщо точніше, тоді підписали документ, яким зобов’язалися створити таку раду на наступному засіданні ТКГ 25 березня – ред.).
Цей маневр дозволяє Росії відійти з передової в тил, отримавши в цій раді статус «гаранта-спостерігача», як і Франція й Німеччина. І це велика перемога для росіян, які дуже активно підштовхували Київ до переходу на їхній погляд на мінські домовленості. Київ здався, і в Донецьку тепер святкують. Лідер сепаратистів Денис Пушилін уже заявив, що започаткований «прямий діалог». Голова президентського офісу Андрій Єрмак, якого в статті названо на всі руки майстром для Зеленського, запевняє, що «немає ніякого прямого діалогу, ніякого визнання, просто платформа для спілкування». Але після публікації документа почав наростати гнів, активісти говорять про «державну зраду» і «владу колаборантів із Росією».
І навіть поза патріотичними колами виникає тривога, яка охоплює й прихильників Зеленського. Автор нагадує, як 60 депутатів від президентської партії «Слуга народу» підписали різкого листа до президента з засудженням «непрозорих переговорів із Росією», який, за його словами, став першим публічним ляпасом для Зеленського.
Один із тих, хто першим підписав того листа, депутат Єгор Чернов, заявив авторові статті, що ця «консультативна рада», на його думку, є «першим кроком до того, щоб Росія уникла відповідальності за своїми зобов’язаннями в нинішньому конфлікті, який вона хоче перетворити на звичайну громадянську війну і змусити нас піти на прямі переговори з маріонетковими органами в Донецьку і Луганську». За словами Чернова, російськомовного вихідця зі сходу України, не може бути й мови про те, щоб залагодити цей конфлікт інакше як із Росією, яка є «державою-агресором».
Зеленський іде по краю ущелини, пише автор, бо навіть близький друг президента Олександр Ткаченко, якого він хотів зробити мером Києва, підписав того листа.
«Ляпас може мати руйнівні наслідки в час, коли партія Зеленського збирається ухвалювати важливі закони за підтримки проросійських сил», – мовиться в статті. Автор нагадує, що після того, як 13 березня Зеленський закликав співгромадян не влаштовувати політичних демонстрацій до часу подолання коронавірусу, вже найближчих вихідних кілька тисяч людей не злякалися вірусу і зібралися перед президентським офісом, щоб засудити «зраду президента».
Стефан Сіоан у «Фіґаро»: «Зеленський, під дипломатичним і воєнним тиском, який нарощує Росія, визнає сепаратистів політичною стороною переговорів у документі, підписаному в Мінську 11 березня»
Ця тема привертає увагу й інших засобів інформації у світі. Зокрема, сайт американського аналітичного центру Atlantic Council друкує статтю народного депутата від партії «Слуга народу», голови делегації Верховної Ради в Парламентській асамблеї Ради Європи Єлизавети Ясько, яка була серед ініціаторів згаданого в попередній статті листа до Зеленського, – «Чому Україна не може йти на ризик визнання путінських маріонеток».
Тарас Кузьо, британський політолог: «Народний депутат від «Слуги народу» Ліза Ясько (15-й номер виборчого списку 2019 року) дуже критична до домовленості голови офісу Зеленського Єрмака про прямі переговори з російськими маріонетками, яка завершила шість років відмов підтримати головну вимогу Путіна»
Це переклад англійською мовою її статті в українському інтернет-виданні «Європейська правда», яку можна прочитати в оригіналі.
Іще одне французьке видання, L’Opinion, пише про так звану «справу Байдена»: «Україна, схоже, підкоряється вказівці Дональда Трампа». «Нещодавня зміна прем’єр-міністра і призначення нового генерального прокурора непокоять неурядові організації», – пише автор статті, міжнародний кореспондент видання Жиль Санжес.
За його словами, Руслан Рябошапка, звільнений із посади генпрокурора, «розпрощався з суддею, який розбирався з чутками про корупцію батька і сина Байденів (вочевидь ідеться про звільненого прокурора Віктора Кулика, який відмовився проходити переатестацію; він вів справи, що стосувалися української газової компанії «Бурісма», в якій певний час був членом ради директорів Гантер Байден, син тодішнього віцепрезидента США Джо Байдена, найімовірнішого суперника Дональда Трампа на виборах президента США цього року – ред.), а також відмовився розслідувати дії колишнього президента Петра Порошенка через недостатні, на його погляд, підстави».
«Він (Рябошапка) втратив прихильність Володимира Зеленського, в якого він раніше був одним із радників. Злі язики не оминуть можливості пов’язати це з тиском Дональда Трампа, який домагався більш серйозного розслідування щодо родини Байденів», – мовиться в статті.
За словами автора, ці зміни непокоять неурядові організації, такі, як Український кризовий медіацентр чи Центр протидії корупції. Вони пояснюють, що нова генпрокурор Ірина Венедіктова не має достатнього досвіду.
У статті нагадано, що раніше Венедіктова очолювала Державне бюро розслідувань і призначила там своїм заступником адвоката колишнього президента Віктора Януковича, який утік до Росії після революції 2014 року. Бажаючи розслідувати загибель 13 правоохоронців під час подій на Майдані шість років тому, вона позитивно ставиться до скасування закону про амністію демонстрантам, ухваленого після того, як у сутичках їх загинуло 78. «Цікаво, що захисники Дональда Трампа твердять, що підозрюють адміністрацію (колишнього президента США Барака) Обами в тому, що вона стояла за операцією з метою звернути Україну в бік західного табору», – пише автор, маючи на увазі одну з давно спростованих «теорій змов» про нібито причетність США, а не Росії до розстрілів демонстрантів на Майдані.
А англомовне видання міжнародної бізнес-спільноти в Україні The Kyiv Post друкує статтю Богдана Нагайла, британського журналіста українського походження, який працював на високих посадах в ООН, а також був директором Української служби Радіо Свобода, а нині живе в Києві, – «Про Путіна і пандемію».
Як зазначає автор, «Україна нині веде війну на два фронти – проти епідемії войовничого російського експансіоністського націоналізму і проти пандемії коронавірусу, які обидві не зважають на міжнародні кордони». Євроатлантичні союзники Києва, які шість років надають таку важливу підтримку задля відвернення російської загрози, зараз самі зайняті важливішими для них справами в себе вдома, і Україна тепер більше, ніж будь-коли, змушена сама піклуватися про себе.
І Кремль знає це і використовує пандемію в своїх інтересах. «Путін оголосив, що Росія «під контролем» завдяки «вчасним» заходам Кремля. Його державні ЗМІ звинувачують Європу в «провалі» боротьби з пандемією і наголошують на «нездатності європейської солідарності», – пише автор.
«Цинізм Путіна не знає меж: він щойно оголосив, що російська армія направляє медичні засоби до Італії для допомоги в боротьбі проти коронавірусу, а водночас його війська щодня продовжують вбивати і ранити українських військових на Донбасі, і він нехтує боротьбою проти пандемії в регіонах України, що перебувають під російською окупацією», – мовиться, зокрема, в статті.