Попри глухе невдоволення рішенням Володимира Путіна визнати незалежність «ЛНР» та «ДНР» у соцмережах, реальних акцій протесту в Росії немає. Виходять із одиночними пікетами лише найсміливіші – на всю країну таких знайшлося лише два десятки людей, підрахувала кореспондентка Север.Реалии.

На відміну від 2014 року, коли на російський Марш миру 15 березня, за день до кримського «референдуму», у Москві вийшло до 20 тисяч людей, у 2022 році антивоєнних протестів у Росії немає: люди залякані, кажуть експерти та активісти.

Відео 2014 року:

«Страх війни пересилив страх затримання»

Щойно на вулицях російських міст з'являються активісти з антивоєнними плакатами, їх одразу відвозять до найближчого відділку та складають протоколи про порушення. Найчастіше пікетувальники навіть не встигають розгорнути плакат.

• У Санкт-Петербурзі на Дворцовій площі 21 лютого затримали Микиту Волкова. Він вийшов із плакатом за відставку президента Росії Володимира Путіна, простояв із ним три хвилини. Потім Волкова близько години протримали у поліцейському транспорті на холоді та склали протокол за статтею про порушення режиму підвищеної готовності, повідомило «ОВД-Инфо» (видання визнане іноземним агентом).
• Ще один пікетувальник, Петро, прізвище якого журналістам з'ясувати не вдалося, 20 лютого на Анічковому мості згорнув плакат «Вимагаю прибрати війська від українського кордону» після розмови з представниками правоохоронних органів.
• Також без видимих наслідків вдалося висловити антивоєнну позицію 20 лютого психологу, соціологу та художнику Льоні Цою (так він попросив себе називати). У 2014-му він брав активну участь у російських Маршах миру.

«Потім, як відомо, їхнього (Маршів миру –ред.) основного організатора Бориса Нємцова було вбито», – розповідає Цой Север.Реалии. «Зараз ситуація з публічними заходами набагато напруженіша і тривожна, але страх війни пересилив страх затримання. Не хочеться бути людиною, яка б бодай скромного плакатика не намалювала, коли друзям та подругам в Україні загрожує смертельна небезпека».

Пікет російського соціолога і художника Льоні Цоя у Санкт-Петербурзі, 19 лютого, 2022 року.

Цой вважає, що останнім часом Путін вдається до стратегії ядерного шантажу, що викликає огиду та жах, і ставить під загрозу життя на планеті. На його думку, президенту РФ слід вирішувати справді важливі проблеми – бідності, зміни клімату, сміття, проблеми з освітою та охороною здоров'я, а не «брязкати зброєю».

«Великих протестів немає, тому що владі вдалося залякати та деморалізувати протестну частину суспільства, ніхто не поспішає очолювати рух, пам'ятаючи про кулі в спину Нємцова та «Новічок» для одного «маловідомого блогера», – говорить Цой. «У той час, як аморфна більшість не має доступу до правдивої інформації та значною мірою дезінформована та недооцінює серйозність загроз, що існують».

Лідер антипутінської російської опозиції Борис Нємцов. Був убитий вночі 27 лютого 2015 року чотирма пострілами у груди, голову і серце на Великому Москворіцькому мосту біля Кремля.

Затримувати пікетувальників того дня до планів поліцейських не входило, пояснює Цой. До активіста навіть приєднувалися перехожі та фотографувалися, але пікет відбувався «у переляканому форматі зі змінами локації».

«Проте поліцейські не могли не вжити заходів, побачивши нас, щоб до них не застосували дисциплінарні стягнення. Адміністративка може прилетіти заднім числом. Вони сфотографували наші документи, довго розмовляли з кимось телефоном. Говорили ввічливо і навіть з інтересом, цікавилися порядком денним. Для них стала неприємним сюрпризом інформація про ядерні навчання та про погрози чеченських силовиків на адресу журналістів та правозахисників, вони навіть засумнівалися у її справжності і, як мені здалося, були шоковані», – каже активіст.

«Яйця продаю поштучно»

• Опозиційний активіст із Руско-Висоцького Ленінградської області Дмитро Скуріхін оновив напис «Мир Україні. Свободу Росії» на будівлі свого магазину.

Скуріхін – колишній опозиційний депутат, брав участь у виборах до Держдуми. У такий спосіб висловлювати свою позицію щодо ситуації в країні, попри невдоволення місцевої влади, Скуріхін почав саме з часу анексії Криму. До цього обклеював гаслами свій автомобіль: «Скажи Путіну «Ні», тепер збирається підтримати «друга Андрія Пивоварова, якого садять на шість років».

Російський активіст Дмитро Скуріхін закликає до миру в Україні.

«Я не вважаю, що це Росія накинулася на Україну, це путінщина, – каже Скуріхін. – Окупаційний режим у нас навіть щодо власної країни».

На думку активіста, російська влада потребує причин, на які б вона могла списати наслідки своїх поразок всередині країни: «Війна все спише, а хто питатиме, що в нас із цінами, зі смертністю та з чим не візьми? Відповідь проста: так на нас он тут нападають усілякі із Заходу! Та й демократію під цю марку взагалі можна задушити: які вибори, коли ворог біля воріт. Хоча потішити самолюбство дядько Вова (Путін), мабуть, теж не проти. Йому демократична Україна, що динамічно розвивається, – найстрашніший сон наяву».

Скуріхін упевнений, поки в РФ керує нинішня влада «вони від України не відчепляться». «Гасло «Мир Україні, свободу Росії» висить уже років зо п'ять, я розумів, що ця проблема надовго. Путінська влада – терористична».

Коли Скуріхін вісім років тому виступив проти анексії Криму та вперше висловив свою позицію, зробивши напис на магазинчику, місцеві жителі побоювалися, що його посадять. За вісім років ситуація змінилася, невдоволення є, але народ заляканий та затиснутий.

«У селі люди живуть дуже погано. У мене є ще одна крамничка у сусідньому селі. Я яйця там поштучно продаю. Це показник. Там є «Магніт» та «П'ятірочка» (російські торговельні мережі), але ми виживаємо за рахунок того, що даємо в борг і ось так, торгуємо поштучно, – каже Дмитро. – Людині за три дні до пенсії чи до зарплати, нема чого їсти, вона йде позичати».

Чоловік пригадує, коли він розгорнув плакат ще вісім років тому – з ним у селі перестали вітатися. «А тепер вони матом криють Путіна. По всіх напрямках. Але народ у нас боягузливий, забитий, затиснутий. Коли я вісім років тому зробив у подарунок дружині плакатну виставку у своєму селищі, вона не дуже це оцінила, поліція та влада – так ще менше. Але люди через тиждень у шоці заходили до мене і питали: «Скуріхін, ти ще живий? Ти ще не сидиш?».

Активіст каже, що невдоволення населення за межі лайок про себе не виходить – очікувати масових заходів не доводиться: «Вони почнуться, коли люди просто не зможуть собі придбати їжі. Але у нас не дійде до цього, економіка – ринкова. Вони просто купуватимуть дедалі гіршу продукцію».

«Виходити більше не можу»

• 22 лютого, у день, коли Держдума та Рада Федерації ратифікували указ президента Путіна про визнання незалежності «ДНР» та «ЛНР», проти війни з Україною виступила «Партія мертвих» у Петербурзі. Активісти із закритими обличчями, з масками в формі черепів, провели пікети на Піскаревському цвинтарі з плакатами «Мало їм трупів».

«Треба зупинити цих дідів-кровопивців, що втратили здоровий глузд, цих 70-річних «гопників», які пересиділи і обкрадають так, що, здається, втратили будь-який зв'язок із реальністю», – сказано про минулу акцію на сторінці руху у Facebook.

• Художниця Олена Осипова – відома в Санкт-Петербурзі активістка, яка раніше намагалася брати участь у всіх протестних подіях. На початку лютого, коли ситуація з Україною загострилася, дорогою до Пенсійного фонду вона передала до Консульства України свій плакат «Небесна сотня».

Олені Андріївні вже 77. «Я багато хворію, можу вийти тільки в магазин іноді», – каже вона. Але в день пам'яті Бориса Нємцова пенсіонерка намагатиметься «вийти обов'язково», щоб заодно висловити свою антивоєнну позицію. Про плани вшанувати пам'ять убитого політика в Петербурзі поки що нічого не відомо. Зазвичай акції закінчуються на Троїцькій площі біля Соловецького каменю в'язням ГУЛАГу, пам'ятника жертвам політичних репресій СРСР.

«Я обов'язково вийду 27 лютого, – каже Осипова. – Це остання надія, що взагалі хтось вийде і скаже те, що думає... Вони ж не дбають про майбутнє покоління».

Активістка багато разів була в різних відділках поліції, каже, що вже всі поліцейські її знають і навіть скаржаться на жінку. «Коли мене тільки-но починали затримувати, зарплати у них були дуже низькі, а люди працювали з трьома вищими освітами. Їм не було куди йти працювати після перебудови. Там багато добрих людей. Вони й самі кажуть, що раніше мали захищати населення, а тепер – владу від населення. Але є там і ті, хто любить силу застосовувати», – пояснює Осипова.

Російська активістка і художниця Олена Осипова несе антивоєнний плакат.

«Аншлюс почався... і піде далі... Радійте, кому радісно, їжте більше, нафти та газу вашому поколінню вистачить», – так сприймає Олена Осипова ситуацію з Україною.

У Москві акція пам'яті Нємцова відбудеться у сьому річницю вбивства, як завжди, на Великому Москворіцькому мосту. Опозиціонер Ілля Яшин повідомив у соцмережах про те, що мерія не проти покладання квітів до місця загибелі політика.

Про те, щоб водночас висловитись на підтримку України, не згадувалося:

«Як правило, ми проводили в цей день великі марші, присвячені його пам'яті. Проте зараз у Москві діють санітарні обмеження через епідемію коронавірусу. Указом мера в місті повністю заборонено будь-яка хода, мітинги і навіть одиночні пікети. Проте я переконаний: у людей має бути можливість вшанувати пам'ять людини, яка віддала життя за нашу свободу», – написав Яшин 17 лютого.

В інших країнах акція пам'яті Бориса Нємцова 27 лютого матиме антивоєнний характер, як наприклад у Вільнюсі.

• У Москві на антивоєнну акцію 20 лютого вийшло шестеро людей, усі – з одиночними пікетами.

Серед них правозахисники Лев Пономарьов (визнаний у Росії іноземним агентом) та Юрій Самодуров, а також Михайло Крігер, Микола Рекубратський, Михайло Удімов та Ольга Мазурова. Усіх їх затримали, Пономарьова – ще до того, як він розгорнув плакат «Росіє, не чіпай Україну!».

Пікетувальникам намагалися стати на заваді представники руху SERB. Ще кілька активістів, наприклад Костянтин Котов, вийшли на одиночний пікет днем раніше. Напередодні на Микільській вулиці затримали активістів Олексія Коптєлова з плакатом «Війна з Україною – злочин проти людства», і Дмитра Лєня, який виступив на підтримку Навального. Останнього затримали за раніше вчинені правопорушення, повідомила Sota.

На одиночні пікети виходять і в інших містах Росії – Самарі, Єкатеринбурзі, Волгограді, Кірові та Петрозаводську.

Партія «Яблуко» 13 лютого запустила збір підписів проти війни з Україною, яку підтримали майже 19 тисяч людей, серед них Олег Басилашвілі, Ілля Гінзбург, Євгеній Гонтмахер, Сергій Гандлевський, Віра Рєзнік, Сергій Кричевський та інші.

Жодного протестного руху в країні не залишилося, вважають експерти.

Через залякування та силові методи розгону, а ще через те, що «протестних лідерів» більше немає: вони або у в'язниці, або застрелені на мосту.

«Усі, хто вважає, що в Росії мало протестують, мають сісти на літак, прилетіти до Москви чи будь-якого іншого російського міста і вийти на протест. Відразу всі питання щодо цього відпадуть. Протестувати люди виходять там і тоді, де їх за це не карають і де це соціально заохочуваний захід. У Росії панує терор, цілком логічно, що не хочуть виходити протестувати», – наголошує російський політолог Федір Крашенінніков.

Крашенінніков відзначає також, що з тих же причин більше не протестують у Білорусі: «Заперечувати ефект терору та звинувачувати людей у такій ситуації – це знущання, я вважаю. Усі ті лідери, що залишилися, уже сидять у в'язниці. Якщо є хтось, значить він або не лідер, або не в Росії. Ті, хто виходять, або сядуть у результаті, або поїдуть після знущань».

У різних країнах світу проходять акції на підтримку України